27 березня 2025 р.Справа №160/8173/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника позивача ОСОБА_1 - Лисуненка Максима Валерійовича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисуненко Максим Валерійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення,
19.03.2025 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисуненко Максим Валерійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати рішення про придатність до військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зазначено у картці обстеження та медичного огляду на придатність до військової служби від 13.02.2025.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/8173/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 25.03.2025 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
26 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд: прийняти рішення про забезпечення позову про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військово-лікарської комісії та скасувати рішення про придатність до військової служби, що зазначено у картці обстеження та медичного огляду на придатність до військової служби від 13.02.2025 року стосовно визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачу командиру Військової частини НОМЕР_1 , а саме, проводити службове розслідування стосовно самовільного залишення військової частини, заборонити командиру Військової частини НОМЕР_1 віддавати бойові розпорядження та накази про подальше проходження військової служби, окрім направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на повторний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
У заяві про забезпечення позову представник позивача вказує, що позивач 19 лютого 2025 року незаконно був затриманий працівниками поліції та ІНФОРМАЦІЯ_1 через, начебто, невчасно оновлені військово-облікові дані, згодом, останнього було доставлено до лікарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою проходження військово-лікарської комісії. Військово-лікарську комісію у вище зазначеній лікарні ОСОБА_1 не проходив та відмовлявся від проходження ВЛК, оскільки мав проблеми зі здоров'ям та проходив медичні обстеження у лікарнях, для підтвердження виявлених йому захворювань. ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 та у лікарні під час так званого «проходження ВЛК», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 про наявні у нього захворювання та встановлені діагнози, через які він не може проходити військову службу в Збройних силах України, однак відмови від проходження ВЛК ОСОБА_1 не були взяті до уваги та комісією ВЛК було винесене рішення про придатність останнього до проходження військової служби. Представник позивача зауважує, що ОСОБА_1 військово-лікарську комісію належним чином, так як це встановлено чинним законодавством України, зокрема Наказом МО України №402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», не проходив. У лікарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не дали можливості написати письмову відмову від проходження військово-лікарської комісії. Один із представників лікарні сказав Лихварю В.В., щоб останній залишився в коридорі та через 15-20 хвилин ОСОБА_1 виніс картку обстеження та медичного огляду на придатність до військової службу із вже проставленими печатками лікарів та зазначенням про придатність останнього до проходження військової служби. Після незаконно винесеного рішення військово-лікарською комісією щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби, який фактично не проходив ВЛК та обстеження у жодного лікаря, на прохання ОСОБА_1 дати йому Постанову військово-лікарської комісії та Картку обстеження та медичного огляду на придатність до військової служби останньому було відмовлено. Працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 та Військово-лікарській комісії ОСОБА_1 неодноразово повторював про те, що військово-лікарську комісію останній не проходив, із Постановою (рішенням) ВЛК ознайомлений не був, жодного лікаря для визначення ступеня придатності до військової служби не проходив, медичні обстеження стосовно останнього не проводилися. ОСОБА_1 неодноразово повторював про захворювання ока, погіршення стану здоров'я, діагнози, які були йому були раніше встановлені однак жодне із переліченого ні співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , ні військово-лікарською комісією не було взято до уваги. В той самий день, 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 було направлено на військові навчання у с-ще Черкаське Дніпропетровської області, де останній також наполягав на проходженні (направленні) на ВЛК, з урахуванням всіх його захворювань, однак всі зауваження та звернення ОСОБА_1 були проігноровані. У зв'язку з чим, останній, наступного дня, залишив територію, де проходив військові навчання у селищі Черкаське Дніпропетровської області, для подальшого оскарження рішення ВЛК та повторному проходженні ВЛК. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , не був ознайомлений із Постановою військово-лікарської комісії, карткою обстеження та медичного огляду на придатність до військової служби, Адвокатським Об'єднанням «Каскад» на підставі договору із ОСОБА_1 про надання правничої допомоги №24022501 від 24.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено адвокатський запит, з метою, витребувати всі медичні документи, в тому числі, Постанову ВЛК, що підтверджується належним чином завіреними копіями опису вкладення, накладною №4900300099004 та фіскальним чеком. ІНФОРМАЦІЯ_4 було надано у відповіді лише копію картки обстеження та медичного огляду на придатність до військової служби, де ОСОБА_1 було визнано придатним до проходження військової служби. Із зазначенням таких лікарів як: терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, лор, дерматовенеролог, психіатр про придатність ОСОБА_1 до військової служби. Однак із наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 документів у відповідь на адвокатський запит була відсутня Постанова військово-лікарської комісії, що свідчить про порушення порядку процедури проходження ВЛК та неналежним чином оформлена документація проходження військово-лікарської комісії. Оскільки, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 25 лютого 2025 року ТОВ «Офтальмологічний центр «Зіниця» лікарем - офтальмологом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був встановлений наступний діагноз: Сліпота правого ока внаслідок проникного поранення (рубці рогівки та райдужки, ускладнена катаракта, термінальна глаукома), розбіжна косоокість правого ока. Пресбіопія. Лікарем - офтальмологом були взяті до уваги наступні скарги: відсутність зору, розбіжну косоокість правого ока. Описані скарги відмічає після проникного поранення з випадінням райдужки 21.07.1971 (побутова травма склом). Враховуючи вказані обставини, представник позивача зауважує, що ОСОБА_1 має право на повторне проходження військово-лікарської комісії, оскільки процедура проходження ВЛК під час мобілізації була порушена. У зв'язку із викладеними обставинами 12 березня 2025 року у 20 Регіональній військово-лікарській комісії, що знаходить за адресою: АДРЕСА_3 була зареєстрована заява ОСОБА_1 про повторне направлення останнього на медичний огляд військово-лікарською комісією та скасування рішення, яке винесла ВЛК, у зв'язку із порушеннями, які були допущені під час мобілізації. Виходячи із вище вказаних обставин, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 та військово-лікарської комісії є протиправними та порушують права, свободи та інтереси ОСОБА_1 . Тому лише тимчасова заборона відповідачу вчиняти дії з призову позивача на військову службу може гарантувати можливість виконання судового рішення у майбутньому, у випадку задоволення позову.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову передано судді Кучугурній Н.В.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
За приписами ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому, процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За змістом ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Приписами п.п. 5, 10 ч.3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення,
- зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Як зазначено вище, у заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд забезпечити адміністративний позов у справі шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачу командиру Військової частини НОМЕР_1 , а саме, проводити службове розслідування стосовно самовільного залишення військової частини, заборонити командиру Військової частини НОМЕР_1 віддавати бойові розпорядження та накази про подальше проходження військової служби, окрім направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на повторний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на час постановлення цієї ухвали триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
В частині 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Проте, ні до матеріалів справи, ні до матеріалів заяви про забезпечення позову не було надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 був направлений у Військову частину НОМЕР_1 , і стосовно нього командиром цієї військової частини видавалися чи видаються розпорядчі документи про подальше проходження військової служби.
Крім того, сул зазначає, що предметом заявлених позовних вимог є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасування рішення про придатність до військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зазначено у картці обстеження та медичного огляду на придатність до військової служби від 13.02.2025.
Тоді як, у заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд забезпечити адміністративний позов у справі шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачу командиру Військової частини НОМЕР_1 , а саме, проводити службове розслідування стосовно самовільного залишення військової частини, заборонити командиру Військової частини НОМЕР_1 віддавати бойові розпорядження та накази про подальше проходження військової служби, окрім направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на повторний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Отже, представник позивача просить суд заборонити вчиняти певні дії командиру Військової частини НОМЕР_1 , як відповідачу у справі №160/8173/25. Проте, вказана військова частина не є відповідачем у цій справі, і позивачем не оскаржуються будь-які дії, бездіяльність чи рішення військової частини або її командира.
З огляду на все викладене вище суд робить висновок про те, що запропонований заявником захід забезпечення позову не відповідає порушеному праву позивача, за захистом якого він звернувся до суду із позовом.
Окремо суд зазначає, що Законом України №2359-IX від 08 липня 2022 року «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, заява про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Лисуненка Максима Валерійовича про забезпечення позову у справі №160/8173/25.
Ухвала набирає законної сили 27.03.2025.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна