28 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13920/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не врахування “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік.
Визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2019, 2020, 2021 рік.
Визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової 7 грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної основної відпустки.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №140/2198/22.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2019, 2020, 2021 рік з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №140/2198/22.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №140/2198/22.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної основної відпустки з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №140/2198/22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.02.2021 №68-ОС ОСОБА_1 було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення.
Як стало відомо позивачу протиправно не враховував, зокрема:
при обрахунку розміру «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік, - протиправно не враховував «щомісячну додаткову грошову винагороду» та «індексацію грошового забезпечення», а за 2019, 2020, 2021 рік, - «індексацію грошового забезпечення»;
при обрахунку розміру «одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби» передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - протиправно не враховував «індексацію грошового забезпечення»;
при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної основної відпустки, - протиправно не врахував «індексацію грошового забезпечення».
Водночас, як було встановлено, виплату індексації грошового забезпечення відповідач проводив не в повному обсязі та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 03.10.2024 року у справі №140/2198/22 поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в повному обсязі.
Виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі було здійснено 22.11.2024, проте перерахунок спірних виплат здійснено не було.
Таким чином, вищезазначені дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату “грошової допомоги на оздоровлення» за 2015-2021 роки, “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби», а також грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки.
У зв'язку із чим, останній вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що відповідач не відмовляв позивачу у виплаті спірної компенсації, а тому звернення до суду є передчасним.
Інших заяві по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Суд встановив, що з 30.01.2020 по 07.02.2021 позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходився на всіх видах забезпечення.
Наказом №68-ОС від 05.02.2021 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.02.2021. Відповідно до наказу остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 07.02.2021.
Однак, при звільненні позивачу не було виплачено належне йому грошове забезпечення у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися за захистом свої прав до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 №140/7474/21 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 03.10.2024 року у справі №140/2198/22 поновлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення в повному обсязі.
Виплату належної позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі було здійснено 22.11.2024, проте перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки здійснено не було.
Вважаючи, що в ході проходження військової служби обчислення і виплату грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Так, частинами 1-4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 12 статті 10-1 Закону №2011-ХП визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
Згідно ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до ч.14 ст.15 Закону №2011-XH військовослужбовцям які не використали щорічну або додаткову відпустку їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Тобто, виходячи з вищезазначеного обрахунок “грошової допомоги на оздоровлення», “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби», грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Частинами 3-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2015, 2016, 2017-ІІІ (далі - Закон №2015, 2016, 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону №2015, 2016, 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених статті 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до пункту 2 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 рок №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється “грошова допомога на оздоровлення» та “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби», при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2015, 2016, 2017-Ш, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку “грошової допомоги на оздоровлення» та “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби».
Виходячи з вищезазначеного не врахування відповідачем індексації грошового забезпечення при обрахунку спірних виплат призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення та є протиправним, а тому такі виплати підлягають перерахунку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2021 року по справі №820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року по справі №240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було, включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру “грошової допомоги на оздоровлення» та “одноразової грошової допомоги при звільненні».
Така сама правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18) від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17 (провадження №К/9901/22230/18), від 27 грудня 2019 у справі №643/11749/17 (провадження №К/9901/24713/18), предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що місячне грошове забезпечення складається з його основних та щомісячних додаткових видів, до яких входять підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер.
Як, вже зазначалося, частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХП визначено, що військовослужбовцям виплачується “грошова допомога на оздоровлення» виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
Тобто, враховуючи статті 9, 10-1 Закону №2011-ХП при обчисленні вищезазначених виплат не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Так, в продовж проходження військової служби по лютий 2018 року, позивачу щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 виплачувалася “щомісячна додаткова грошова винагорода», яка мала систематичний характер та з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, що не є спірним між сторонами.
Виходячи з вищезазначеного “щомісячна додаткова грошова винагорода» повинна враховуватися при розрахунку “грошової допомоги на оздоровлення».
Дане узгоджується з правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 (провадження №11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10.03.2015 року (№21-70а15).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19 (адміністративне провадження №К/9901/14539/20), де при касаційному розгляді було враховано висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 19.09.2019 у справі №826/14564/17, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 22.10.2019 у справі №826/2447/18, від 07.09.2020 у справі №295/5200/18, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 07.09.2020 у справі №620/720/20, від 23.12.2020 у справі №826/8081/16, від 29.12.2020 у справі №240/1095/20.
Питання віднесення “щомісячної додаткової грошової винагороди» до щомісячних видів грошового забезпечення було повторно розглянуто Великою Палатою Верховного Суду та у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №825/997/17 (провадження №11-281апп21) було повторно зазначено, що “щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби».
З огляду на вищевикладене, суд вважає, неврахування “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018 роки та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та щорічної основної відпустки протиправними.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду з цим позовом, то суд їх відхиляє, з огляду на таке.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка на момент їх виникнення була викладена у такій редакції: “Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Водночас відповідно до пункту першого глави ХІХ “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22, від 08.11.2023 у справі № 380/8154/23.
З огляду на вказане, доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи статті 233 КЗпП України у частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці та які мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України. Враховуючи також, що строк, визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022 продовжено на строк дії карантину, то суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строку звернення до суду з цим позовом.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність щодо не врахування “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021 рік; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2019-2021 роки; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» та за 2019, 2020, 2021 рік з урахуванням “індексації грошового забезпечення»; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення».
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2019, 2020, 2021 рік.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 одноразової 7 грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної основної відпустки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018 рік з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди» та “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №140/2198/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2019, 2020, 2021 рік з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №140/2198/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №140/2198/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щорічної основної відпустки з урахуванням “індексації грошового забезпечення» в тому числі виплаченої на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №140/2198/22.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Ю.Ю. Сорока