Провадження № 33/803/597/25 Справа № 194/31/25 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
20 березня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Турчак М.В. на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю:
захисника в режимі відеоконференції Борсуківської К.О.
встановив:
Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
При обставинах встановлених місцевим судом, 04 січня 2025 року о 15 годині 15 хвилин в м. Тернівка Дніпропетровської області по вул. Шахтарська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mersedes-Bens 260 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку пройшов із застосуванням приладу “Драгер» 6810, результат огляду становив 1,25 проміле, чим порушено п. 2.9 а Правил дорожнього руху та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у справі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так, як відповідно до відеозапису автомобіль був припаркований та не рухався, у зв'язку з чим у співробітників поліції були відсутні законні вимоги щодо зупинки транспортного засобу та вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння.
Вважає, що співробітники поліції в порушення вимог ст. 266 КУпАП проведено огляд на стан сп'яніння в загальному порядку, однак враховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який перебував на службі, співробітниками з урахуванням його суб'єкта огляд повинен був проведений з дотриманням іншої процедури, відповідно до Інструкції про порядок організації патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №515 від 10.10.2016 року (далі - Інструкція) з залученням служби правопорядку у ЗСУ.
Про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння свідчить не роз'яснення ОСОБА_1 його права на проходження огляду в медичному закладі, у разі незгоди з результатами проведеного тесту.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився про час, дату і місце апеляційного провадження повідомлений належним чином. Враховуючи, що стороною захисту не надано належних документів на підтвердження поважної причини неявки до суду, та відсутність заяв про особисту участь, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, за згодою захисника Борсуківської К.О. вважаю за можливе проводити судовий розгляд без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Перевіривши матеріали справи разом з доводами апеляційної скарги, вислухавши захисника ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, з викладених в ній підстав, перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційних доводів, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Вважаю, що вищезазначені вимоги закону дотримано в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №212738 складеним уповноваженою особою, з дотриманням вимог статей 254-256 КУпАП, в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та пройшов огляд на стан сп'яніння на приладі Dreger Alcotest 6810, з результатом 1,25 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно якого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння та з результатом тесту погодився, про що свідчить, підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у акті огляду; відеозаписом події від 04.01.2025 року, на якому відповідно до вимог ст. 266 КУпАП зафіксовано процедуру проходження огляду та складання протоколу.
Зазначені вище докази, є належними в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Перевіряючи доводи адвоката щодо недоведеності факту керування автомобілем, зважаю на те, що факт керування транспортним засобом може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП.
З відеозапису слідує, що транспортний засіб Mersedes-Bens 260 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений саме за порушення водієм Правил дорожнього руху, що відповідно до положень ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію» слугує підставою для зупинки транспортного засобу. З відеозапису слідує, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_1 , який факту керування не заперечував.
Крім того, зважаю на те, що сторонніх осіб в салоні автомобіля окрім не було, ключі від автомобіля та документи були саме у нього, що поза розумним сумнівом підтверджує факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Також звертаю увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 при цьому будь - яких заперечень чи зауважень він не висловлював.
З огляду на викладене, вважаю апеляційні доводи в частині відсутності доказів факту керування транспортним засобом безпідставними.
Твердження адвоката щодо безпідставності зупинки не спростовують правильності висновків суду та не нівелюють порушення водієм вимог п. 2.5 “а» ПДР, а отже не звільняють останнього від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисту щодо безпідставності висунутої вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння та не відповідних ознак сп'яніння є необґрунтованими, оскільки працівниками поліції після встановлення особи водія ОСОБА_1 в ході спілкування з останнім було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, що підтверджується і відеозаписом та відповідно до вимог Інструкції водію запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора або в медичному закладі.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду» з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що огляд проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відтак, встановлення наявності ознак сп'яніння відноситься до компетенції поліцейського при спілкування з водієм, який наділяється такими повноваженнями, зокрема і вказаною Інструкцією, а спростувати такі дії водій може у встановленому законом порядку, а саме проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу або проходженням медичного огляду, тому ставити під сумнів правильність підозри працівника поліції щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, які об'єктивно підтверджується відеозаписом, наразі немає підстав.
Апеляційні доводи щодо процесуальних порушень під час проведення огляду на стан сп'яніння вважаю неспроможними, з огляду на наступне.
На відеозаписі, що міститься в матеріалах справи зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду, так співробітниками поліції надано одноразовий мундштук, після чого ОСОБА_1 здійснив продув та результат тесту склав 1,25 промілє, при цьому останній будь-яких заперечень чи незгоди з результатом не висловлював, у зв'язку з чим і не був доставлений до медичного закладу.
Звертаю увагу на те, що сам ОСОБА_1 на відео підтвердив факт вживання ним спиртних напоїв, оскільки події мали місце 04 січня 2025 року, в день його народження. Окрім того, останній у протоколі серії ЕПР№212738 також зазначив, що вживав пиво, а тому ствердження сторони захисту про зворотнє слід оцінювати критично, як позицію захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Відеозапис є об'єктивним доказом по справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь - якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. У виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 ЗУ “Про Національну поліцію України», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі, а тому останній є належним та допустимим доказом.
Так, дії співробітників патрульної поліції відповідали вимогам вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, відповідного зразка, процедуру проходження огляду відповідно до вимог ст. 266 КУпАП зафіксовано на спеціальному технічному засобі - відеозаписі з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
Доводи захисту щодо відсутності чеку роздруківки “Драгер» 6810, самі по собі не спростовують правильності висновків проведеного тесту, оскільки акт огляду та протокол підписаний саме ОСОБА_1 без зауважень.
Ствердження захисту щодо порушення процедури огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не є переконливими, так як в матеріалах справи відсутні належні докази того, що під час зупинки транспортного ОСОБА_1 виконував будь-які бойові завдання чи доручення, крім того останній керував цивільним не військовим транспортним засобом, та події не мали місце безпосередньо під час виконання ним військового обов'язку.
Аналізуючи доводи захисту в цій частині, вважаю що їх ствердження полягають у переоцінці окремих доказів на користь сторони захисту, з наданням їм оцінки, яка не відповідає їх дійсному змісту та не узгоджується з іншими доказами, а також в акцентуванні уваги на другорядних обставинах, що не мають істотного значення і не спростовують винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
З огляду на викладене вважаю за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Турчак М.В., - залишити без задоволення.
Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Рябчун