Провадження № 22-ц/803/2541/25 Справа № 204/7862/24 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
19 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2024 року,-
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ«Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 23 червня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 445228-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». За умовами договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,1490577 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 26000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котра позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. 12 жовтня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 445228-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 2.7 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 20 червня 2024 року». Також сторони домовились внести зміни в п. 2.3 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 52 тижні». До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за договором про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 445228-КС-006, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 28406,88 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності їх вимог за договором про надання кредиту. Проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування. Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, станом на 25 липня 2024 року у відповідача перед ними виникла заборгованість у розмірі 101221,86 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22679,16 грн; суми прострочених платежів по процентах - 78542,70 грн. Тому вони просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за договором № 445228-КС-006 про надання кредиту від 23 червня 2023 року у загальному розмірі 101221,86 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22679,16 грн, суми прострочених платежів по процентах - 78542,70 грн, та судові витрати.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2024 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 445228-КС-006 від 23 червня 2023 року у загальному розмірі 101221,86 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 22679,16 грн, заборгованість за відсотками - 78542,70 грн. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Скользнєва В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до пункту 2.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 67560 грн, отже нарахування заборгованості в розмірі 108442,07 грн є порушенням умов договору. Вказувала, що відповідачем внесено в рахунок погашення заборгованості 28406,88 грн, що перевищує тіло кредиту. Зазначає, що сума комісійної винагороди в розмірі 3900 грн є незаконною, оскільки неможливо визначити та встановити за які саме послуги стягується комісія. Вважає, що заборгованість, що має бути стягнена становить 42473,96 грн (67560 грн (орієнтовний загальний розмір кредиту) - 21186,04 грн (сплачені позичальником кошти) - 3900 грн (незаконно стягнута комісія)).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 23 червня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі було укладено Договір про надання кредиту № 445228-КС-006, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, строком на 24 тижні, до 08 грудня 2023 року, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, стандартна процентна ставка - в день 2,00000000 фіксована, знижена процентна ставка в день 1,14905770 фіксована, комісія за надання кредиту - 3900 грн.
В подальшому, 12 жовтня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 445228-КС-006 про надання кредиту від 23 червня 2023 року, в якій позичальник підтвердив наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем станом на 12 жовтня 2023 року у розмірі 36723,36 грн, а також сторони домовились внести до договору про надання кредиту № 445228-КС-006 від 23 червня 2023 року зміни, зокрема: внесено зміни у строк, на який надається кредит (52 тижні); внесено зміни у розмір процентної ставки за кредитом (з 12 жовтня 2023 року до 07 грудня 2023 року включно - 0,8617933% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з затримкою до трьох днів, а у разі, якщо прострочення платежу становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 07 грудня 2023 року включно процентна ставка становитиме 1,1490577% в день, а з 08 грудня 2023 року - 1,1490577% в день, фіксована); внесено зміни в термін дії договору та дату повернення кредиту - 20 червня 2024 року.
Відповідач скористався наданим кредитом, частково сплачував грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, проте зобов'язання належним чином за кредитним договором не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.
Таким чином, між позивачем та відповідачем склалися кредитні правовідносини, у яких праву кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов'язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом у гривні станом на 25 липня 2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 101221,86 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 22679,16 грн; заборгованість за відсотками - 78542,70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та повідомлені сторонами суду обставини, суд вважав переконливішою позицію позивача, оскільки вона підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідача ґрунтувалася виключно на запереченнях та припущеннях, та не була підтверджена відповідним засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит. Так, вказана норма передбачає, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги, а саме факт укладання кредитного договору, факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, та факт наявності заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 101221,86 грн, шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи та не спростовуються доводами наведеними в апеляційній скарзі.
Зазначена вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.67-70), який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору повністю відповідає умовам договору та вимогам законодавства, відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором
Доводи апеляційної скарги, що відповідно до п.2.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 67560 грн, а тому заборгованість у розмірі 101221,86 грн порушує умови договору, колегією суддів не приймаються, оскільки між сторонами 12 жовтня 2023 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №445228-КС-006 про надання кредиту від 23 червня 2023 року, якою продовжено строк дії кредитного договору до 20 червня 2024 року (з 26 тижнів до 52 тижнів) та узгоджено нарахування відсотків в даному періоді, що, відповідно, і збільшило розмір орієнтовно розрахованої, при укладанні договору, заборгованості.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування », у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування ».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування», залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування», передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування », .
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування », які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
З урахуванням вказаного вище, доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування комісії в розмірі 3900 грн, оскільки неможливо визначити та встановити за які саме послуги стягується комісія, колегією суддів відхиляються.
Крім того, позивач не є банківською установою, а тому для опрацювання фінансових операції, при наданні фінансових послуг, вимушені користуватися послугами платіжних операторів (ТОВ «Платежі онлайн») та платіжних сервісів («Platon»), що діють на платній договірній основі, а враховуючи розмір кредиту, розмір узгоджених сторонами відсотків та строк дії кредитного договору, розмір встановленої комісії за надання кредиту, на думку колегії суддів, є достатнім, справедливим та повністю доведеним.
Більше того, розмір комісії не був прихованим та позичальник ознайомився і погодився з ним, підписуючи кредитний договір, та в подальшому не оспорював його в судовому порядку.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошені 19 березня 2025 року.
Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року.
Судді: