(збіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю.
27 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 990/99/24
провадження № 11-280заі24
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (суддя-доповідач Губська О. А., судді Білак М. В., Загороднюк А. Г., Мацедонська В. Е., Соколов В. М.)
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Позивачка брала участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17, як особа, яка має трирічний стаж роботи на посаді помічника судді, склала відбірковий іспит, пройшла спеціальні перевірку та підготовку, за результатами яких ВККС констатувала її відповідність установленим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» вимогам до кандидата на посаду судді.
2. Надалі позивачка склала кваліфікаційний іспит і ВККС зарахувала її до резерву на заміщення вакантних посад судді.
3. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 Комісія оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів.
4. За заявою позивачки ВККС рішенням від 01 грудня 2023 року № 11/дс-23 допустила її до участі в конкурсі, оголошеному рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23.
5. Рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 Комісія затвердила та оприлюднила на своєму офіційному вебсайті рейтинг учасників зазначеного конкурсу, зокрема, визначила рейтинг кандидатів на посаду судді Талалаївського районного суду Чернігівської області, в якому позивачка зайняла переможну позицію.
6. Закон України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, вніс зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема виклав у новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнив пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
За змістом абзацу першого пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений її рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».
Одним із законодавчих нововведень (новел) було запровадження у конкурсі на зайняття посади судді місцевого суду проведення ВККС співбесіди з переможцем конкурсу.
7. ВККС 28 лютого 2024 року провела співбесіду з позивачкою, за результатами якої ухвалила рішення № 258/дс-24, яким відмовила у наданні рекомендації для призначення позивачки на посаду судді Талалаївського районного суду Чернігівської області.
ВККС зазначила, що під час співбесіди ОСОБА_1 не надала належно обґрунтованого пояснення, чому в декларації кандидата не вказала вартості належних їй квартир площами 43,14 кв. м (право власності набула 08 лютого 2001 року) та 46,1 кв. м (право власності набула 14 квітня 2016 року), а також транспортних засобів - «Toyota Prius», 2009 року випуску, та «Hyundai Santa Fe», 2013 року випуску, застосувавши позначку «не відомо».
Комісія дійшла висновку, що наявність допущених помилок у декларації, відсутність належної інформації в декларації ставить під сумнів її відповідність критерію доброчесності, а поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Крім цього, ВККС звернула увагу на те, що під час перебування на посаді державної служби категорії «В» - секретаря судового засідання та помічника судді (державна служба до прийняття Закону України «Про державну службу» в чинній редакції), ОСОБА_1 одночасно була під присягою як державного службовця, так і адвоката.
Під час співбесіди позивачка заявила, що це є її право зупиняти чи не зупиняти дію адвокатського свідоцтва, а не обов'язок.
Також позивачка заперечила обов'язок зазначати в майновій декларації інформацію про її членство в Національній асоціації адвокатів України.
Комісія також послалася на те, що на питання Анкети кандидата на посаду судді, яке звучить однозначно і зрозуміло: «Чи займаєте / займали ви посаду в органі державної влади чи місцевого самоврядування», кандидат відповіла: «Ніколи не займала посаду в органі державної влади чи місцевого самоврядування», хоча не заперечує факту роботи секретарем судового засідання та помічником судді, які належали до такої категорії посад.
На обґрунтування своїх висновків про невідповідність ОСОБА_1 критерію професійної етики ВККС зазначила, що кандидатка, коментуючи ухвалене стосовно неї судове рішення, виявила нерозуміння та/або ігнорування положень Кодексу суддівської етики, Бангалорських принципів і не пояснила своїх мотивів «виходу» за межі стандартної поведінки судді.
8. ОСОБА_1 оскаржила зазначене рішення ВККС до Верховного Суду.
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 17 жовтня 2024 року в позові ОСОБА_1 відмовив.
10. 27 лютого 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - без змін.
11. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що зроблені в рішенні ВККС від 28 лютого 2024 року № 258/дс-24 висновки про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидатки ОСОБА_1 на посаду судді критерію доброчесності не виходили за межі цього поняття з урахуванням тих його змістових елементів, які визначені нормами національного законодавства та практикою, міжнародними актами, які застосовуються адміністративним судом як джерело права під час розгляду адміністративної справи відповідно до статті 7 КАС України.
Наголосила, що проведення Комісією співбесіди як завершального етапу такого конкурсу має на меті остаточно підтвердити відповідність кандидата на посаду судді усім установленим законом критеріям, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
Зауважила, що позивачка повинна була розуміти зміст належно оприлюднених і доступних для ознайомлення правових норм, які регламентують відносини у сфері запобігання корупції, а також не могла не усвідомлювати наслідків, пов'язаних з їх порушенням (недотриманням), у тому числі й тих, що можуть настати у межах проведення конкурсної процедури, у якій вона виявила свідоме та добровільне бажання взяти участь.
Послалася на те, що ненадання позивачкою інформації щодо вартості належного їй майна унеможливлює оцінку Комісією законності його набуття, свідчить про обґрунтованість сумніву у джерелах походження майна.
Зазначила, що позивачка була обізнана про своє право надати пояснення про вартість придбаного майна. Водночас ОСОБА_1 не надала Комісії документів на підтвердження вартості придбаного майна до та під час проведення співбесіди.
Не надала цих документів і під час розгляду справи в суді.
Натомість позивачка наполягала, що з огляду на відсутність відомостей про вартість майна у правовстановлюючих документах її дії щодо позначення у відповідному розділі декларації щодо вартості майна «Не відомо» є правомірними. Комісія не перешкоджала позивачці в наданні відомостей, зокрема, про вартість майна, однак позивачка вважала, що надання таких відомостей не є її обов'язком.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що Комісія була позбавлена можливості оцінити співвідношення доходів та видатків, оскільки відсутня інформація про вартість видатків, пов'язаних з придбанням майна, а отже, відсутні вихідні дані оцінки обов'язкового критерію.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду зазначила про правильність висновків відповідача про те, що ОСОБА_1 мала б врегулювати питання щодо несумісності діяльності адвоката та посади державної служби категорії «В» - секретаря судового засідання і помічника судді, а також відобразити у відповідному розділі декларації інформацію про своє членство в Національній асоціації адвокатів України.
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала про правильність висновків ВККС про невідповідність позивачки критерію професійної етики. Зазначила, що відповідно до Кодексу суддівської етики (в редакції, чинній на час проходження позивачкою співбесіди) суддя не може робити публічних заяв, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили. Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи.
ІІ. ЗМІСТ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
12. У цілому погоджуючись із наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду, висловлюю свої заперечення щодо окремих висновків, відображених у її судовому рішенні.
13. Вважаю недоречним покликання в тексті постанови на положення, які не стосуються процедури, в якій брала участь позивачка.
14. Так, у пункті 123 постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Проведення Комісією співбесіди як завершального етапу такого конкурсу має на меті остаточно підтвердити відповідність кандидата на посаду судді усім встановленим законом критеріям, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність».
15. Варто зауважити, що згідно із частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» критеріями кваліфікаційного оцінювання є компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
16. Водночас позивачка не проходила кваліфікаційне оцінювання, а була учасницею добору та брала участь у конкурсі на посаду судді місцевого суду.
17. Це дві різні самостійні процедури, які не є тотожними.
18. Так, «Добір на посаду судді місцевого суду» та «Кваліфікаційне оцінювання суддів» є назвами глав, які розміщені у різних розділах Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перша - у розділі «Порядок зайняття посади суддів», друга - у розділі «Кваліфікаційний рівень судді», та регулюють різні за своїм змістом правовідносини та процедури.
19. Отже, добір на посаду судді місцевого суду та кваліфікаційне оцінювання суддів є принципово різними процедурами з різним правовим регулюванням, вимогами до учасників та метою їх проведення.
Учасники конкурсного добору не можуть оцінюватися крізь призму кваліфікаційного оцінювання, щонайменше у зв'язку з тим, що вони його не проходять.
Такий висновок ґрунтується на положеннях статті 70 «Порядок добору на посаду судді місцевого суду» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною першою якої визначено етапи добору на посаду судді місцевого суду, серед яких кваліфікаційного оцінювання немає, та підтверджується положеннями частини першої статті 792 цього Закону, згідно з якою ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад:
1) суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до статті 82 цього Закону;
2) суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 793 цього Закону.
Ці положення узгоджуються з нормами частин восьмої, дев'ятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».
20. Звідси слідує відмінність цих процедур за метою їх проведення: добір - для наповнення першої ланки судової системи переважно особами, які претендують на зайняття посади судді вперше та відповідають критеріям, визначеним статтею 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; кваліфікаційне оцінювання - 1) для встановлення здатності особи, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді та додатково вимогам статей 28, 33, 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснювати правосуддя в апеляційному суді, вищому спеціалізованому суді та Верховному Суді відповідно; 2) у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення; 3) для підтвердження відповідності займаній посаді судді (як винятковий і тимчасовий захід).
21. Отже, кваліфікаційне оцінювання є інструментарієм для визначення кваліфікації судді (особи, яка набула відповідних практичних навичок і якостей, працюючи на посаді судді), і хоча законодавець поширив цей інструментарій на осіб, які, не обіймаючи посаду судді, претендують на зайняття посади судді в апеляційному суді, вищому спеціалізованому суді та Верховному Суді, це не спростовує тієї обставини, що ці особи повинні володіти відповідними навичками і якостями, здобувши їх, здійснюючи наукову чи професійну адвокатську діяльність.
22. З огляду на ці відмінності процедури добору та кваліфікаційного оцінювання мають різні критерії та їх показники.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання, визначеними частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Затвердження показників відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення частиною п'ятою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» делеговано ВККС.
23. Критерії оцінювання учасників добору на посаду судді визначає стаття 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» серед вимог до кандидатів на посаду судді.
За частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
На відміну від процедури кваліфікаційного оцінювання, законодавець не делегував ВККС визначення показників відповідності критеріям оцінювання учасників добору, а затвердив їх сам у частинах восьмій і дев'ятій статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, кандидат на посаду судді відповідає критерію компетентності, якщо він володіє знаннями у сфері права та вміє їх застосовувати, має навички юридичного письма та правничої аргументації, когнітивні здібності (частина восьма статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу (частина дев'ята статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
24. Таким чином, прослідковується відмінність у критеріях оцінювання в межах процедур добору та кваліфікаційного оцінювання.
25. Так, учасники добору, на відміну від учасників кваліфікаційного оцінювання, не оцінюються на відповідність критеріям професійної, особистої та соціальної компетентності.
Згідно з Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року
№ 143/зп-16 (у редакції, чинній на час проведення співбесіди з позивачкою), одним із показників професійної компетентності є «ефективність здійснення правосуддя», а відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, які позивачка не проходила.
Крім цього, в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 (провадження № 11-156заі24) Велика Палата Верховного Суду зауважила: "З приводу зауваг про (не)підвищення рівня професійних навиків, які Комісія теж висловила у Спірному рішенні, то Велика Палата не може погодитися з думкою суду першої інстанції в цій частині, адже для подібних закидів Комісія не мала навіть формальних підстав. Варто зауважити, що в рамках співбесіди Комісія не могла оцінювати кандидата на посаду судді на відповідність критерію професійної компетентності, водночас позивачка як кандидат не мала обов'язку й відповідно не могла передбачити необхідність підтверджувати (під час конкурсу на вакантну посаду судді на стадії співбесіди) рівень своїх професійних навиків за період, «який був у неї в розпорядженні (коли Комісія не мала повноважень) для отримання необхідних знань, навичок та досвіду роботи, зокрема зі справами кримінальної юрисдикції»".
26. Також Комісія не мала повноважень оцінювати відповідність позивачки критерію професійної етики.
Зазначене обумовлено тим, що професійна етика є тією якістю, що набувається під час професійної суддівської діяльності [та інших суміжних сфер (наукової та адвокатської), які законодавець визначив релевантними], і відповідність учасників добору (переважно осіб, які претендують на зайняття суддівської посади вперше) цьому критерію не встановлюється, на відміну від дотримання ними загальних етичних норм, що законодавець визначив для них показником критерію доброчесності (див. частину дев'яту статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
27. Наведене узгоджується з положеннями частини шостої статті 73 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими відповідність особи, яка виявила намір стати суддею, критеріям компетентності, доброчесності встановлюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України під час її участі у доборі на посаду судді як кандидата.
28. Отже, вважаю, що Велика Палата Верховного Суду безпідставно зазначила про наявність у ВККС повноважень під час проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді місцевого суду встановлювати його відповідність критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо) та професійної етики.
29. Крім цього, не можу погодитися з висновками, що містяться у пункті 169 постанови, а саме: «За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Комісія була позбавлена можливості оцінити співвідношення доходів та видатків, оскільки відсутня інформація про вартість видатків, пов'язаних з придбанням майна, а отже, відсутні вихідні дані оцінки обов'язкового критерію».
30. Зі змісту оспорюваного рішення ВККС не вбачається, що невідображення позивачкою в декларації вартості майна позбавило Комісію можливості оцінити співвідношення доходів та видатків позивачки.
Так, у своєму рішенні ВККС зазначила: "Беручи до уваги вказане та оцінюючи надані ОСОБА_1 під час співбесіди усні пояснення, Комісія дійшла висновку, що наявність допущених помилок у декларації, відсутність належної інформації в декларації ставить під сумнів її відповідність критерію доброчесності, а поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції»".
31. Комісія встановила невідповідність позивачки такому показнику критерію доброчесності, як сумлінність (див. частину дев'яту статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), проте не робила висновків щодо таких показників названого критерію, як відсутність обґрунтованих сумнівів щодо 1) законності джерел походження майна кандидата, 2) відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, 3) відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
32. Наведене підтверджується висновками ВККС у наступному абзаці її рішення, де вона підсумувала: «Однак недоліки в заповненні декларації не стали самостійною підставою для сумніву в доброчесності кандидата».
33. Отже, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду фактично доповнив рішення ВККС тими мотивами щодо оцінки відповідності позивачки критерію доброчесності, на які не посилалася ВККС в оскарженому рішенні. Однак Велика Палата Верховного Суду при апеляційному перегляді зазначеного судового рішення не звернула на це уваги.
34. Враховуючи наведене вище, вважаю, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року підлягало зміні в його мотивувальній частині.
Суддя С. Ю. Мартєв