27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 686/32604/23
провадження № 61-1780 ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , Хмельницької міської ради про встановлення факту незаконної зміни адреси місцезнаходження майна, зобов'язання внести зміни до правовстановлюючих документів, внесення змін до державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно,
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
11 лютого 2025 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також надати докази сплати судового збору. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
04 березня 2025 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку, на виконання вимог ухвали від 21 лютого 2025 року, уточнену редакцію касаційної скарги та докази сплати судового збору.
В уточненій її редакції заявник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилавсяна відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Верховний Суд констатує, що наведені заявником доводи не є належними підставами касаційного оскарження, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі має зазначатися конкретна норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Про зазначене суд вказував в ухвалі від 21 лютого 2025 року про залишення касаційної скарги без руху.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не дає підстав для вирішення питання про відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Узагальнене посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки у встановлений судом строк, станом на 18 березня 2025 року недоліки касаційної скарги не усунуто в повному обсязі, зокрема заявником надано уточнену редакцію касаційної скарги без обгрунтування підстави касаційного оскарження, наявність якої є обов'язковою вимогою до змісту касаційної скарги, відповідно до статті 185 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі повернення заяви або скарги сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 січня 2025 року у цій справі вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь