Номер провадження 22-ц/821/362/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №700/534/24 Категорія: 310020000 Бесараб Н. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
28 березня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2024 року (у складі судді Бесараб Н.В.), в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього ОСОБА_3 , який продовжує навчання у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи з дати подання позову та до досягнення двадцятитрьохрічного віку.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 02.11.2010 року у справі №700/2808/15-ц, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягувалися аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 14 вересня 2010 року до досягнення дітьми повноліття.
Вказувала, що менший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжує навчатися на денній формі навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ IV рівня акредитації за державним замовленням. Після досягнення ОСОБА_3 повноліття, відповідач ОСОБА_2 ухиляється від утримання дитини, добровільно матеріальної допомоги не надає. Оскільки син навчається на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток, позивач на даний час повністю його забезпечує. Навіть з тим, що ОСОБА_3 на повному державному забезпеченні, яке він отримує від держави, йому необхідно крім військової форми, придбати також інший одяг: спортивну форму та взуття, верхній сезонний одяг та сезонне взуття, шапку, спідню білизну, рукавиці, а також засоби гігієни, канцелярське приладдя, ліки, відвідування перукаря, стоматолога та ін. Оскільки навчальний заклад знаходиться у м.Дніпро, то ОСОБА_3 несе додаткові витрати на проїзд додому в селище Лисянка раз на місяць та у зворотному напрямку. Вартість проїзду складає в дві сторони 1970 грн.
Позивач вказувала, що перебуває на обліку в Державній службі зайнятості Лисянського відділу Звенигородської філії Черкаського ОЦЗ, так як з 01.04.2024 року її звільнено в зв'язку з припиненням державної служби, відповідно матеріальний стан суттєво погіршився. На її утриманні крім повнолітнього ОСОБА_3 , є ще одна неповнолітня дитина ОСОБА_5 , 2015 р.н., тому їй вкрай тяжко самостійно утримувати сина, який продовжує навчання. Батько є працездатним, отримує грошове забезпечення в зв'язку з проходженням військової служби в ЗСУ, інших осіб на його утриманні немає.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень) щомісячно, на період навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку, починаючи стягнення з 01.07.2024 року. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок). Рішення про стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах платежу за один місяць. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд мотивував тим, що повнолітній ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання не за місцем постійного проживання, що пов'язано з необхідністю додаткових витрат, а самостійного заробітку немає в зв'язку з навчанням. Визначаючи розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_3 в сумі 1514 грн, суд врахував суму стипендії, яку отримує ОСОБА_3 , сплату відповідачем аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2015 р.н., рівність обов'язку батька та матері утримувати своїх дітей та розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, судові витрати стягнути з відповідача.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Скаржник наголошує на тому, що суд врахував довідку №2220 від 13.10.2022 про перебування студентів на утриманні ВНЗ, однак, вказаний доказ вона надавала для підтвердження факту навчання ОСОБА_3 в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, а не повного утримання сина ВНЗ, оскільки проживання студентів-курсантів забезпечувалось лише на 1 курсі, натомість, суд не взяв до уваги доводи позивача, що на даний час вона орендує житло для сина та самостійно несе витрати на оренду та комунальні послуги. Крім того, скаржник зазначає, що харчування ОСОБА_3 з 2 курсу здійснюється в офіцерській їдальні, яка є платною, та проїзд на громадському транспорті, крім тролейбуса, також є платним для студентів-курсантів.
На думку скаржника, судом не враховано, відсутність доведення відповідачем, що сплата аліментів в розмірі від його доходу погіршить його матеріальне становище та після сплати аліментів в такому розмірі його дохід буде недостатнім для власного утримання.
Звертає увагу, що ОСОБА_3 також несе витрати на лікування, поповнення інтернет та мобільного зв'язку, одяг, канцелярське приладдя, заняття з репетитором, які покриваються з доходів позивачки, оскільки стипендії, яка не є сталою величиною та її середній розмір становить приблизно 2800 грн, не вистачає на всі потреби сина.
Крім того, скаржник звертає увагу, що з 01.04.2024 вона втратила роботу через ліквідацію відділу ДРАЦС і єдиним джерелом її доходу є виплата по безробіттю, яку вона отримувала лише три місяці в Державній службі зайнятості Лисянського відділу Звенигородської філії Черкаського ОЦЗ, в зв'язку з чим її матеріальний стан суттєво погіршився.
З червня 2024 року, як зазначає скаржник, відповідач почав переводити кошти на банківську картку ОСОБА_3 , однак, їх не вистачає на потреби сина.
Наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що виховання дитини одним з батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини та матеріальними витратами таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, у даному випадку на матір.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 - адвокат Бабенко Р.В. просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 отримує доходи - стипендію та заробітну плату, оскільки навчається та знаходиться на контрактній службі в поліції, а тому доходи ОСОБА_3 є такими, які забезпечують його утримання на належному рівні.
Представник відповідача вважає, що позивачкою не доведено відсутність доходів у ОСОБА_3 та не обгрунтовано заявлений розмір аліментів в частці від доходів відповідача, який є значно завищеним.
Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Відповідно до п. ч.6 ст. 19 ЦПК України до малозначних справ відносяться справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2024 року не повністю відповідає вказаним вимогам.
Судом встановлено, що згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31.05.2005, батьками ОСОБА_3 , 2005 р.н., є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 02.11.2010 року у справі №700/2808/15-ц, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягувалися аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , 1998 р.н., та ОСОБА_3 , 2005 р.н. в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Син позивача та відповідача ОСОБА_3 , 2005 р.н., продовжує навчатися на денній формі навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ IV рівня акредитації за державним замовленням.
Згідно з даними довідки №2220 від 13.10.2022 року, виданої заступником начальника відділу кадрового забезпечення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Перьковою М., ОСОБА_3 вступив у 2022 році до ДДУВС і в теперішній час навчається на 1 курсі денного відділення. Курсанти ДДУВС навчаються за державним замовленням та перебувають на утриманні ВНЗ, що включає в себе забезпечення курсантів відповідно до затверджених норм: грошовим, продовольчим, речовим та медичним забезпеченням, комунальними послугами. (а.с.9)
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача суму аліментів в розмірі 1514 грн щомісячно на утримання повнолітнього ОСОБА_3 , 2005 р.н., суд обгрунтував тим, що ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання, а тому можливості самостійно забезпечувати себе матеріально не має, врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 3028 грн, наявність рівного обов'язку у обох батьків утримувати дитину, яка продовжує навчання, сплату відповідачем аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2015 р.н., та факт перебування ОСОБА_3 на повному утриманні ВНЗ, в зв'язку з чим дійшов висновку про стягнення такого розміру аліментів.
Натомість, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів в твердій грошовій сумі є недостатнім та не здатен забезпечувати потреби дитини, яка навчається у ВНЗ в іншому, ніж постійне місце проживання, місті, зокрема, необхідність в транспортних витратах, придбанні одягу та взуття, канцелярського приладдя, купівлі продуктів харчування крім харчування у їдальні ВНЗ, та інших життєвих потребах.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно наявної в матеріалах справи копії декларації про майновий стан ОСОБА_2 за 2023 рік, останній перебуває на військовій службі та за 2023 рік отримав грошове забезпечення у розмірі 513 991 грн. Отже, відповідач здатен надавати матеріальну допомогу - сплачувати аліменти на свого сина ОСОБА_3 , 2005 р.н., який продовжує навчання та не має змоги самостійно себе забезпечувати.
Крім того, відповідачем не спростовано наявність у нього можливості сплачувати аліменти на повнолітнього сина, або наявність інших обставин, які унеможливлюють сплату ним аліментів у більшому розмірі ніж 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір стипендії, яку отримує ОСОБА_3 за місцем навчання, є непостійним, та відповідно до довідки від 27.08.2024 №2300-2024-0002404 за період з 4 кварталу 2023 по 2 квартал 2024 року середній розмір стипендії склав 3824 грн.
Доказів про наявність у ОСОБА_3 , 2005 р.н., інших видів доходу ніж стипендія, матеріали справи не містять, а тому протилежні доводи представника відповідача про працевлаштування ОСОБА_3 у поліції та отримання ним заробітку є безпідставними.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п. 20) роз'яснено судам, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Колегія суддів вважає, що за матеріалами справи наявна сукупність всіх обов'язкових елементів для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_3 , 2005 р.н., який продовжує навчання, саме у частці від доходу, так як відповідач офіційно працевлаштований та має постійний дохід.
Відповідно до правового висновку ВС у справі № 308/4214/18 від 13 квітня 2021 року, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Визначаючи розмір частки від доходу, яку належить стягувати з відповідача, колегія суддів враховує наявність у ОСОБА_3 стипендії за місцем навчання, її середній розмір, визначений з урахуванням даних відповіді на запит від 27.08.2024, дані довідки ДДУВС №2220 від 13.10.2022, майновий стан відповідача, який здатен надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, сплату ним аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2015 р.н., що не спростовано скаржницею, майнове становище позивачки, яка є безробітною та на момент звернення з позовом отримувала допомогу по безробіттю, фактичні потреби студента, які належить забезпечувати батькам, а також однаковий обов'язок у кожного з батьків по утриманню дитини, аліменти у розмірі 1/8 частки від доходу відповідача щомісячно на період навчання - відповідатимуть інтересам дитини та будуть необхідним і достатнім розміром для задоволення потреб повнолітнього ОСОБА_3 , що продовжує навчання, до досягнення ним 23 років або до моменту закінчення навчання.
Відповідно до положення ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи частково вимоги скаржниці, колегія суддів враховує, що остання не довела належними доказами факт оренди квартири для проживання повнолітнього ОСОБА_3 , 2005 р.н., зокрема, не надано договір оренди житла. Натомість, згідно довідки ДДУВС №2220 від 13.10.2022, дані якої не спростовано позивачкою на момент розгляду справи, курсанти перебувають на утриманні ВНЗ.
Тому доводи позивачки про сплату нею орендної плати та комунальних послуг за квартиру, яку орендує для ОСОБА_3 , колегія суддів не приймає до уваги.
Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин справи, а отже, підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, які належать до стягнення з відповідача.
Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільненні позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення зі зміною рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів з твердої грошової суми в розмірі 1514 грн на визначення аліментів в 1/8 частці від доходу відповідача, а скаржник звільнена від сплати судового збору, як за подачу позовної заяви, так і апеляційної скарги, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1816 грн 80 коп. (1211 грн 20 коп х150%).
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2024 року у даній справі змінити в частині визначення розміру аліментів, які належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , 2005 р.н., з твердої грошової суми в розмірі 1514 грн на 1/8 частки від всього доходу ОСОБА_2 щомісячно, на період навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку або закінчення навчання, починаючи стягнення з 01.07.2024.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за апеляційну інстанцію в розмірі 1816 грн 80 коп. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 коп).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.
Судді: Ю.В. Сіренко
О.В. Карпенко
Т.Л. Фетісова