Справа №:755/1843/24
Провадження №: 2/755/4285/25
"28" березня 2025 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги,
30 січня 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги.
Відповідно до заявлених позовних вимог, з урахуванням поданої до суду 15.02.2024 позовної заяви в новій редакції, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пропорційно належних їм часток на праві власності по на користь ОСББ «Стародарницький» заборгованість за несплачений внесок на доплату для виконання технічних умов по підключенню будинку за постійною схемою до мереж ДТЕК в сумі 7 828,21 грн основного боргу, 104,31 грн інфляційної складової боргу, 52,76 грн 3% річних, суму судового збору у розмірі 3028,00 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 3600,00 грн. та гонорар адвоката в сумі 798,52 грн.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником та відповідач ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири №48 - 49,2 кв.м.
Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 створено Об'єднання багатоквартирного будинку «Стародарницький», дата державної реєстрації 17.12.2015 року.
Функції управління та обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 ОСББ «Стародарницький» розпочало з 31.10.2016 року.
Рішенням загальних зборів ОСББ «Стародарницький» №16 від 26.09.2023 затверджено внесок на доплату для виконання технічних умов по підключенню будинку за постійною схемою до мереж ДТЕК.
Відповідачі рішення загальних зборів ОСББ «Стародарницький» щодо сплати внесків не виконують, у зв'язку з чим станом на 16.01.2024 виникла заборгованість у розмірі 7 828,21 грн за період січня 2023 року по грудень 2023 рік, на яку позивачем нараховано інфляційні збитки та три відсотки річних відповідно до статті 625 ЦК України.
12.02.2024 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху.
15.02.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2024 року представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків, разом із позовною заявою у новій редакції, зазначивши окрім малолітніх відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх законного представника матір - ОСОБА_3 .
27.02.2024 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
15.03.2024 до суду надійшов відзив законного представника неповнолітніх відповідачів - ОСОБА_3 , поданий її представником - адвокатом Левицькою О.Л. За змістом відзиву сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, законний представник неповнолітніх відповідачів вказує на те, що позивач не надав жодних доказів наявності в нього будь-якого договору з ДТЕК, яке б надавало йому право вимагати стягнення заборгованості по внескам на доплату для виконання технічних умов по підключенню будинку за постійною схемою до мереж ДТЕК. Крім того, у 2018 році співвласники вже зібрали 3 000 000,00 (три мільйони) гривень, але за ці гроші нічого зроблено не було.
Одночасно з відзивом законний представник неповнолітніх відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в інтересах якої діє - адвокат Левицька О.Л., подала клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи та набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/18899/23, яка перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва.
12.06.2024 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвоката Левицької Олени Лазарівни про зупинення провадження у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за внески.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що малолітньому відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с.6-7)
Малолітньому відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності належить частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с.6-7)
Матір'ю малолітніх відповідачів є громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наданими стороною відповідача копіями свідоцтв про народження Серії НОМЕР_1 та Серії НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що 17.12.2015 року проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький». (а.с. 17-19)
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами ОСББ «Стародарницький» (протокол №7 від 20 січня 2018 року). (а.с.20-24)
Згідно Статуту ОСББ «Стародарницький» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: будинок АДРЕСА_4 .
Згідно пункту 2.1. Статуту ОСББ «Стародарницький», метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна Об'єднання, своєчасного надходження коштів від співвласників багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством, цим Статутом та правочинами, що укладені Об'єднанням. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.2. Статуту визначено, що завданням Об'єднання є забезпечення: належного утримання будинку та прибудинкової території; реалізація прав власників приміщень та квартир будинку на володіння, користування та розпорядження спільним майном; сприяння співвласникам Об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; виконання власниками приміщень та квартир будинку своїх зобов'язань та обов'язків, пов'язаних з діяльністю Об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.
Предметом регулювання Закону України «Про житлово комунальні послуги» № 2189-VIII є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За змістом ст. ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно норми частини 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник багатоквартирного будинку несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Згідно із статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об'єднання.
Відповідно ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, серед іншого, приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання (частина 2 ст. 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Отже, виходячи із наявних у справі доказів, відповідачі, як співвласники квартири АДРЕСА_1 несуть зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до їх частки у праві власності.
З матеріалів справи слідує, що рішенням загальних зборів ОСББ «Стародарницький» № 15 від 22 січня 2022 року затверджений внесок на виконання технічних умов ДТЕК. Рішенням загальних зборів ОСББ «Стародарницький» № 16 від 26 вересня 2023 року затверджено внесок на доплату для виконання технічних умов по підключенню будинку з постійною схемою мереж ДТЕК Київські електромережі» 159,11 грн за 1 м? належної співвласнику площі з терміном сплати внеску - до 26.10.2023 року включно.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись із позовом до суду про стягнення заборгованості за несплачені відповідачами внески на доплату для виконання технічних умов по підключенню будинку з постійною схемою мереж ДТЕК, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що такі роботи пов'язанні саме із утриманням, експлуатацією, реконструкцією, реставрацією, поточним чи капітальним ремонтом, чи технічним переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку. Договорів, що підтверджують зобов'язання та функції ОСББ як замовника послуг у ДТЕК, вартість таких послуг тощо, як і актів виконаних робіт матеріали справи не містять. (аналогічні висновки викладені у постанові Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року у справі №755/19308/23)
Разом з тим, підпунктом 5.2.5 та 5.2.9 Статуту ОСББ «Стародарницький», затвердженого загальними зборами ОСББ (протокол від 20 січня 2018 року) визначено, що до компетенції правління Об'єднання належить укладання договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням, прийняття рішень про укладення договорів в межах своїх повноважень.
Також, до компетенції правління ОСББ належить прийняття рішень про проведення Об'єднанням заліку витрат (ремонт спільної власності, надання послуг, тощо) в рахунок сплати, визначених рішенням Загальних зборів Об'єднання, внесків і платежів співвласників. Ці витрати повинні бути попередньо письмово узгоджені з Правлінням Об'єднання та підтверджені документально (акти виконаних робіт, накладні, чеки контрольно-касового апарату, тощо). Заборонено проводити залік без рішення ревізійної комісії, яка перевищує вартість (ціну) витрат (їх відповідність ринковим цінам, кількісне вираження) і підтверджує фактичне виконання ремонту, послуг, тощо) (підпункт 5.2.11 Статуту ОСББ «Стародарницький»).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за внески на доплату для виконання технічних умов по підключенню будинку за постійною схемою до мереж ДТЕК, адже позивачем не доведено, що у відповідачів, як отримувачів послуг ОСББ із утримання будинку та прибудинкової території, виникли зобов'язання з доплати для виконання технічних умов по підключенню будинку з постійною схемою мереж ДТЕК, адже ДТЕК у спірних правовідносинах не є надавачем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, докази надання таких послуг на підставі договору із ОСББ також відсутні.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів на його користь позивача, у порядку ст.625 ЦК України, 104,31 грн інфляційної складової боргу та 52,76 грн 3% річних, то вона теж не підлягає до задоволення, оскільки є похідною від вимоги про стягнення заборгованості за внески на доплату для виконання технічних умов по підключенню будинку за постійною схемою до мереж ДТЕК у розмірі 7 828,21 грн, у задоволенні якої суд прийшов до висновку необхідно відмовити.
Окрім того, суд звертає увагу, що за змістом позовних вимог позивач просить стягнути на свою користь заборгованість за несплачений внесок з малолітніх відповідачів пропорційно належних їм часток на праві власності по .
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
Статті 46 та 47 ЦПК України розмежовують поняття цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності.
Так, згідно ст. 46 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Варто наголосити, що цивільна процесуальна правоздатність відрізняється від цивільної правоздатності.
Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність виникає у фізичної особи у момент її народження, а припиняється у момент її смерті.
Цивільна процесуальна правоздатність виникає в особи з моменту виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
До виникнення процесуальних правовідносин у особи існує лише право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод або інтересів (ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України).
Для того, щоб особа стала носієм цивільної процесуальної правоздатності, необхідний юридичний факт, який би обумовив виникнення цивільного процесу. Цивільна процесуальна правоздатність поза рамками цивільних процесуальних правовідносин не існує.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи ( ч. 1 ст. 47 ЦПК України).
Як правило, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). ч. 1 ст. 34 ЦК України.
Також цивільної процесуальної дієздатності набуває неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому ЦК України, надано повну цивільну дієздатність.
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. (ст. 31 ЦК України).
Згідно ч. 1 статті 177 Сімейного кодексу України, б атьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
За правилами статті 242 Цивільного кодексу України, законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є їхні батьки (усиновлювачі).
Відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, на момент пред'явлення позову відповідачі є малолітніми фізичними особами, а отже є особами, які не мають цивільної процесуальної дієздатності.
Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. (ч. 2 ст.31 ЦК України).
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивач належним чином не довів суду правомірність пред'явлених вимог до відповідачів, які на момент пред'явлення позову до суду не набули цивільної процесуальної дієздатності, так само як і не довів правомірність самих вимог щодо стягнення заборгованості по внескам на доплату для виконання технічних умов по підключенню будинку за постійною схемою до мереж ДТЕК.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58(sad) принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, інші доводи сторін, які наведені у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
При цьому, суд враховує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, приходить до висновку, що позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 322, 526, 625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги, - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28 березня 2025 року.