Справа № 569/18904/24
20 березня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчук О.Б.,
провівши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -
Приватне Акціонерне Товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення завданих збитків в розмірі 24 905 грн. 00 коп. та 3 028 грн. 00 коп. судових витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 10.12.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (далі - страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна № ROL0NBR-20BA8F6 (далі - Договір).
Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, вказаним у Договорі, саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до умов даного Договору Страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
21.03.2023 року стався страховий випадок, а саме - вищевказану квартиру було затоплено з квартири АДРЕСА_2 власником якої є ОСОБА_1 (надалі - Відповідач).
Згідно Акту про залиття від 11.04.2023 року, залиття сталось внаслідок розірвання
батареї у кв. АДРЕСА_2 .
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих Страхувальником документів було складено страховий акт.
На підставі вище зазначеного страхового акту АТ «СК «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 24 905,00 грн.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак до суду не з"явився повторно, причин неявки не повідомив та не подав заяву про розгляд справи у свою відсутність.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, подав через підсистему «Електронний суд» 16.01.2025 року клопотання/заяву, в якому позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задоволити та розгляд справи проводити у його відсутність.
За таких обставин, в зв"язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 10.12.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (далі - страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна № ROL0NBR-20BA8F6 (далі - Договір).
Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, вказаним у Договорі, саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 4.1. договору предметом даного Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном зазначеним у п. 5.1 Договору.
21 березня 2023 року стався страховий випадок, а саме - вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було затоплено з квартири, АДРЕСА_3 , що підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання від 11.04.2023 року, який складено комісією ОСББ «Шухевича, 18».
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 393688679 вбачається, що власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 (а.с. 14).
21.03.2023 року страхувальник ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування, внаслідок настання страхового випадку та надав всі необхідні документи.
На підставі цієї заяви та наданих документів був складений страховий акт № АRХ3684372 від 02.06.2023 року (а.с. 22-23).
05 червня 2023 року ПрАТ «СК «АРКС» на підставі страхового акту здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 24 905,00 грн.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР (який втратив чинність з 01.01.2024 року на підставі Закону № 1909-IX від 18.11.2021).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
З матеріалів справи слідує, що на підставі заяви ОСОБА_2 та наданих документів ПАТ «АРСК» було складено страховий акт № АRХ3684372 від 02.06.2023 року та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 24 905,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 977282 від 05.06.2023 року ПAT «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у сумі 24 905,00 грн., що відповідає умовам договору № ROL0NBR-20BA8F6.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Аналогічне положення міститься і в ст. 27 Закону України «Про страхування», якою визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У справі, що розглядається, спір виник між страховиком, який виплатив страхове відшкодування та особою, відповідальною за заподіяний збиток, щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Отже, відносини між ПрАТ «СК«АРКС» та ОСОБА_1 у цій справі регулюються правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
Як роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна одночасна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15, від 08 травня 2018 року у справі № 922/2026/17, від 21 вересня 2018 року у справі № 910/19960/15).
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Однак відповідачем будь-яких доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 151 Житлового кодексу України, якою передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно ч. 1 ст. 177 Житлового кодексу України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, визначено, що у разі залиття квартир складається відповідний акт за формою, встановленою додатком 4 до цих правил.
В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік): прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності: прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Акт обов'язково має бути підписаний усіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність.
Факт залиття з вини відповідача квартири АДРЕСА_4 підтверджується актом про залиття від 11.04.2023 року. Зазначений акт є належним і допустимим доказом, який не спростований відповідачем.
На підставі викладеного суд вважає, що зазначений акт з фототаблицею є належним доказом, що підтверджує, факт залиття, характер залиття та його причини; завдану матеріальну шкоду.
Виходячи з умов договору страхування та положень ст. ст. 76, 77 ЦПК, кошторис відновлювального ремонту є належним доказом, що підтверджує розмір завданих внаслідок залиття квартири збитків. Зазначені у кошторисі види ремонтно-відновлювальних робіт узгоджуються з пошкодженнями, що зазначені в акті про залиття квартири.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 190 ЖК України підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об'єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.
За правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів для висновку про причини залиття квартири та про особу з вини якої таке залиття сталось. Проте вказане відповідачем жодним доказом не спростовано.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 24 905,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного вище, керуючись Законом України «Про страхування», ст.ст. 332, 979, 993, 990, 1166, 1191, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 02.07.1999 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) завдані збитки в розмірі 24 905 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 02.07.1999 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Приватне Акціонерне Товариство «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 02.07.1999 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ).
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук