Провадження № 2/742/461/25
Єдиний унікальний № 742/7193/24
28 березня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі головуючого судді Давидчука Д.П.,
за участю секретаря судового засідання Рубан Ж.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джура Сергій Петрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діна Петрівна про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
І. Правовідносини сторін.
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Джура С.П., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Він Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П., про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримав постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 04.12.2024 року ВП № 76711427 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 84931 від 03.06.2021 року, про стягнення із заставодавця - ОСОБА_1 на користь ТОВ "Він фінанс" заборгованості в сумі 104 972,27 грн.
Відповідно до змісту виконавчого напису № 84931 від 03.06.2021 року стягнуто з заставодавця ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 559-002/08 Р від 10.01.2008 року, укладений ним з ПАТ "Правекс Банк", на користь ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", якому Первинний кредитор ПАТ "Правекс Банк" відступив право вимоги за договором застави транспортного засобу № 559-002/08 Р від 10.01.2008 року, укладеного ОСОБА_1 з ПАТ «Правекс Банк», автомобіль марки DACIA, Модель LOGAN, рік випуску 2007 року, червоний шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , Тип легковий седан-в, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою І.В.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06.10.2015 року у справі № 742/3477/15 за позовом ПАТ "Правекс Банк" до ОСОБА_1 стягнуто заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Правекс Банк" заборгованості в сумі 239 458,88 грн.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.01.2017 року у справі № 742/3477/15-ц заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06.10.2025 року було скасоване, справа призначена до розгляду.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14.03.2017, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.07.2017 року у справі № 742/3477/15-ц за позовом ПАТ "ПРАВЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у задоволенні позову було відмовлено, через те, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності звернення до суду, визначений ст. ст. 257, 258, 267 ЦК України а тому це є підставою для відмови позивачу в позові до відповідача за пропуском строку позовної давності звернення до суду з даним позовом.
Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 84931 про стягнення із заставодавця - ОСОБА_1 на користь ТОВ "Він фінанс" був винесений 03.06.2021 року, а постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. ВП № 76711427 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 84931 від 03.06.2021 року, була винесена 04.12.2024 року, що є прямим порушення вимоги статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
У зв'язку з вищевикладеним позивач просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича № 84931 від 03.06.2021 року, про стягнення із заставодавця - ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 559-002/08 Р від 10.01.2008 року, укладеного між ним та ПАТ "ПРАВЕКС БАНК", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ (перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС"), якому Первинний кредитор АТ "ПРАВЕКС БАНК" відступив право вимоги на підставі договору купівлі-продажу відступлення права вимоги за кредитними договорами № 2 від 31.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків I.B., зареєстрований в реєстрі за № 492, 493, по якому було відступлено право вимоги за договором застави транспортного засобу № 559-002/08 Р від 10.01.2008 року, укладеного ОСОБА_1 з ПАТ "ПРАВЕКС БАНК", предмет застави: автомобіль марки DACIA, Модель LOGAN, рік випуску 2007 року, червоний шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , Тип легковий седан-в, реєстраційний номер НОМЕР_3 ), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою І.В., а за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 104972,27 гривень, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути судові витрати у розмірі 1 1211, 20 грн та 605,60грн за рахунок сплати судового збору, а також 8 000 грн витрат на правову допомогу.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21 січня 2025 року.
24.12.2024 судом винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №76711427.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 січня 2025 року витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. матеріали нотаріальної справи з вчинення виконавчого напису № 84931 від 03.06.2021 року, про стягнення із заставодавця - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованості на суму 104 972,27 грн.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 10 березня 2025 року, яке в подальшому відкладено на 28.03.2025.
ІІІ. Позиції сторін.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, але надали суду заяву, в якій просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі.
14.01.2025 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у заявлених у позові вимогах, так як вважає, що на момент звернення із заявою до приватного нотаріуса та на момент вчинення ним виконавчого напису Позивач мав безспірну заборгованість перед Кредитором, саме в тому розмірі як зазначено у виконавчому написі. Крім того, Позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред'явлення вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
17.01.2025 року від представника позивача - адвоката Джури С.П. надійшла відповідь на відзив, у якій останній на тому, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або довідатися про порушення свого права, тобто датою початку перебігу позовної давності у даному випадку є 10 грудня 2024 року.
Представник відповідача ТОВ «Він Фінанс» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович у судове засідання не з'явився, повідомлявся шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, а також шляхом оголошення про виклик до суду на сайті Судової влади України.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діна Петрівна у судове засідання не з'явилася, повідомлялася шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, через систему «Електронний суд», а також шляхом оголошення про виклик до суду на сайті Судової влади України.
Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., у судове засідання не з'явився, повідомлявся шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, яка повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом оголошення про виклик до суду на сайті Судової влади України.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Відтак, суд 19.03.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, 28.03.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Заявою від 27.11.2024 року ТОВ "Він Фінанс" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. про відкриття виконавчого провадження на користь ТОВ "Він Фінанс" на підставі виконавчого напису, вчиненого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. (а.с. 16)
Згідно з Договором застави транспортного засобу № 559-002/08Р укладеного 10.01.2010 року між ОСОБА_1 та АТ «Правекс Банк», заставодавець, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов?язань перед заставодержателем за Кредитним договором № 559-002/08Р від «10» Січня 2008 р. та можливих змін та доповнень до щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно: автомобіль марки DACIA, модель LOGAN, рік випуску 2007; колір червоний, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4 , тип Т3 легковий седан-в, реєстраційний № НОМЕР_3 (а.с. 17-18, 19).
03.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 84931, про стягнення із заставодавця ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Довіра та гарантія», якому первинний кредитор АТ «Правекс банк» відступив право вимоги за кредитами № 2 від 31 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В., зареєстрований в реєстрі за № 492, 493, відступлено право вимоги за Договором застави т/з № 559-002/08Р від 10.01.2008 року, укладеного між АТ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 , предмет застави: автомобіль марки DACIA, Модель LOGAN, рік випуску 2007 року, колір червоний шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 легковий седан-в, реєстраційний номер НОМЕР_2 , посвідченого приватним нотар КМНО Антиповою I.В. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета за задовольнити вимоги ТОВ ФК «Довіра та гарантія» стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 104 972, 27 грн (а.с. 20).
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06.10.2015 року у справі № 742/3477/15 за позовом ПАТ "Правекс Банк" до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Правекс Банк" заборгованості в сумі 239 458,88 грн (а.с 26).
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.01.2017 року у справі № 742/3477/15-ц заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06.10.2025 року скасоване, справа призначена до розгляду (а.с. 27).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14.03.2017, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.07.2017 року у справі № 742/3477/15-ц за позовом ПАТ "Правекс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у задоволенні позову було відмовлено, через те, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності звернення до суду з даним позовом (а.с. 28, 29-30).
Наказом № 55-к від 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано у ТОВ «Він Фінанс» (а.с. 75).
04.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76711427 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 84931 від 03.06.2021 року, про стягнення із заставодавця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він фінанс» , якому первинний кредитор АТ «Правекс банк» відступив право вимоги за кредитами «№ 2 від 31 травня2017 року, посвідченог приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В., зареєстрований в реєстрі за № 492, 493, відступлено право вимоги за Договором застави т/з № 559-002/08Р від 10.01.2008 року, укладеного між АТ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 , предмет застави: автомобіль марки DACIA, Модель LOGAN, рік випуску 2007 року, колір червоний шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 легковий седан-в, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,, посвідченого приватним нотар КМНО Антиповою I.В. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета за задовольнити вимоги ТОВ "Він Фінанс", стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 104972,27 грн (а.с. 14-15).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України Про виконавче провадження.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такого виконавчого документа.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку, визначено статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що 10.12.2024 року він отримав постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. від 04.12.2024 року ВП № 76711427 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 84931 від 03.06.2021 року, про стягнення із заставодавця - ОСОБА_1 на користь ТОВ "Він фінанс" заборгованості в сумі 104 972,27 грн.
У результаті ознайомлення з матеріалами зазначеного виконавчого провадження було встановлено, що воно здійснюється на виконання виконавчого напису від 03.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» заборгованості у розмірі 107 150 грн. Представником відповідача у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 пропустив строк на звернення до суду із даним позовом, оскільки виконавчий напис вчинено 03.06.2021 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно з п .3, п .4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.
Позивачем доведено, що про порушення свого права він дізнався 10.12.2024 року. Крім того, суд зауважує, що згідно з п.п. 12, 19 Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України "Про нотаріат").
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18).
У пунктах 20, 22 постанови Велика Палата Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначила, що "вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172".
Пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 (станом на 16.09.2021), було встановлено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662, якою доповнив перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості."
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано та визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19) зробив висновок, що: "укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника".
Пізніше таку правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду, яка в п.п. 83, 93-95 постанови від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) виснувала, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (підпункти 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а саме кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за №296/5 (далі - Порядок) визначено порядок вчинення виконавчих написів.
Так пунктом 1 глави 16 розділу ІІ, підпунктами 2.1, 2.2, 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Пунктом 3 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено умови вчинення виконавчого напису. Так вказаним пунктом передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів. За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Натомість, приватний нотаріус Остапенко Є.М. при винесенні виконавчого напису від 03.06.2021 не врахував, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14.03.2017 у справі №742/3477/15-ц за позовом ПАТ «Правекс-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Вказане рішення залишено в силі ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.07.2017. Тобто на час винесення виконавчого напису нотаріусом заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Правекс-банк» була прострочена і у її стягненні було відмовлено.
Також, враховуючи, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 84931 про стягнення із заставодавця - ОСОБА_1 на користь ТОВ "Він фінанс" був винесений 03.06.2021 року, а постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. ВП № 76711427 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 84931 від 03.06.2021 року, була винесена 04.12.2024 року, суд прийшов до висновку, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VІІ. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положенням ст. 141 ЦПК України.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі учасники справи мають право користуватися правничою допомого статтею 15 ЦПК України. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом в суді справи представником відповідача було надано до суду додаткова угода до Договору № 62/24 від 11.12.2024 про надання правничої допомоги, акт приймання передачі наданих послуг № 1 до Договору № 62/24 від 11.12.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони відповідача суд вважає вказані витрати на правничу допомогу є співмірними, які підтверджуються вказаними вище матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі пропорційному задоволених вимог.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №47946919 від 12.12.2024 року, а також за подання заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн,що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції № 47946949 від 12.12.2024 року, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
1.Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джура Сергій Петрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діна Петрівна про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
2.Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича № 84931 від 03.06.2021 року, про стягнення із заставодавця - ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 559-002/08 Р від 10.01.2008 року, укладений ним з ПАТ "ПРАВЕКС БАНК", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ (перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС"), якому Первинний кредитор АТ "ПРАВЕКС БАНК" відступив право вимоги на підставі договору купівлі-продажу відступлення права вимоги за кредитними договорами № 2 від 31.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків I.B., зареєстрований в реєстрі за № 492, 493, по якому було відступлено право вимоги за договором застави транспортного засобу № 559-002/08 Р від 10.01.2008 року, укладеного ОСОБА_1 з ПАТ "ПРАВЕКС БАНК", предмет застави: автомобіль марки DACIA, Модель LOGAN, рік випуску 2007 року, червоний шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , Тип легковий седан-в, реєстраційний номер НОМЕР_3 ), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Антиповою І.В., а за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 104972,27 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі та 605,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
6.Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ 38750239, місце знаходження: вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, м. Київ.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місце знаходження: вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ, 01001.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діна Петрівна, місце знаходження: вул. Вишгородська, 20/1, м. Київ, 04074.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК