Провадження № 2-а/742/22/25
Єдиний унікальний № 742/1156/25
28 березня 2025 року м.Прилуки
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленко А.В., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача Капічуленко Сергій Іванович, до ОСОБА_2 поліцейського Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, ГУНП в Чернігівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
24 лютого 2025 року представник позивач- адвокат Капічуленко С.І. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати дії старшого сержанта патрульної поліції ГУНП в Чернігівській області Васільєва Є.Б. з приводу винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3958992 від 29.01.2025 року протиправними та скасувати постанову серії ЕНА № 3958992 від 29.01.2025 як незаконну.
Свої вимоги аргументує тим, що 29 січня 2025 року старшим сержантом патрульної поліції ГУНП в Чернігівській області Васільєвим Євгеном Борисовичем було винесено постанову серії ЕНА № 3958992 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою було накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з тим, що водій не дотримався п.15.9 ПДР України.
З даною постановою він не згоден, оскільки автомобілем, а саме: SКОDА ОСТАVІА, державний номер НОМЕР_1 (далі - Автомобіль), який на суб'єктивну думку поліцейських знаходився у місці заборони зупинки відповідно до п.15.9 ПДР України, керував саме батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Саме батько зупинив автомобіль в тому місці, куди через деякий час під'їхали поліцейські.
26 березня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні, при цьому зазначає, що твердження позивача про те, що він взагалі не керував автомобілем не відповідають дійсності, так як з матеріалів справи та відеозаписом з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що саме позивач перебував за кермом автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 та керував вказаним автомобілем.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 10 березня 2025 року відкрито провадження в справі та призначено до розгляду справи на 09 год.00 хв. 28 березня 2025.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву, в якій позов підтримав, а справу просить розглядати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
29 січня 2025 року старшим сержантом патрульної поліції ГУНП в Чернігівській області Васільєвим Євгеном Борисовичем було винесено постанову серії ЕНА № 3958992 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою було накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з тим, що водій не дотримався п.15.9 ПДР України.
У постанові від 29 січня 2025 року зазначено, що ОСОБА_1 о 10 год 50 хв в с-ще.Ладан по вул.Миру 75, порушив правила зупинки, чим порушив вимоги п.15.9 ПДР України.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 1ст. 122 КУпАП.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:
1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;
2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;
3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;
4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;
5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Більше того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04
Відповідно до п.п. 1,3,8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 9 ст.80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.15.9. ПДР України водію транспортного засобу, забороняється зупинятися у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, менше 3 м.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Надаючи оцінку доводам представника позивача про те, що автомобілем керував батько і саме він зупинив автомобіль в тому місці, куди через деякий час під'їхали поліцейські, суд вважає, що відповідачем не спростовані дані твердження, оскільки не надано суду відеозапису з бодікамери поліцейського на який посилався представник відповідача у відзиві на позовну заяву.
Крім того, слід зазначити, що долучена до матеріалів справи копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в розділі 7 ( до постанови додається:) не містить жодних відомостей про долучення відеозапису, а тому посилання представника на наявність відеозапису є безпідставною, оскільки навіть за його наявності, він не може бути визнаний судом допустимим доказом, оскільки до матеріалів справи не долучався.
Оцінюючи копії протоколу у справі про адміністративне правопорушення , суд констатує, що дана постанова є належним та допустимим доказом і підтверджує фіксацію працівником поліції порушення ПДР, але з точки зору достатності , суд вважає, що самої постанови недостатньо для доведення винуватості ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, Суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише копія постанови про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені в протоколі твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Щодо позовних вимог про визнання дії сержанта патрульної поліції ГУНП в Чернігівській області Васільєва Євгенія Борисовича з приводу винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N°3958992 від 29.01.2025 року протиправними , суд вважає, що дані вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки постанова винесена в межах повноважень визначених працівникам поліції, а невірна оцінка працівником поліції доказів при розгляді справи не свідчить про протиправність його дій.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
VI.Судові витрати.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, або підготовкою до розгляду справи.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при подачі позову сплатив судовий збір в розмір 484,48 гривень , а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕНА N° 3958992 від 29.01.2025 винесену у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 484( чотириста вісімдесят чотири ) гривень 48 копійок .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО