Провадження № 2/734/488/25 Справа № 734/813/25
іменем України
28 березня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Іванюка Т.І.,
при секретарі судових засідань Ієвлевій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Козелець в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі з 12.08.1995 року. Шлюб зареєстровано Козелецьким відділом державної реєстрації актів громадянського стану Чернігівської області, актовий запис за №37.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 15.05.2014 року).
Протягом останнього часу з вересня 2024 року стосунки з чоловіком розладились, стали частими сварки. Вже тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям. Фактично сім'я припинила своє існування.
На даний час, Позивач та Відповідач шлюбних стосунків не підтримують.
Примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе з підстав викладених вище.
Позивач, у судове засідання не з'явилась, надавши до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує, просить справу слухати без її участі.
Відповідач, у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву в якій позовні вимоги визнає, просить справу слухати без його участі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до частин 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
З огляду на предмет позову, зокрема, те що у даній справі розглядається спір про розірвання шлюбу, який підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають до задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Як з'ясовано судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 12.08.1995 року, який зареєстровано Козелецьким відділом державної реєстрації актів громадянського стану Чернігівської області, актовий запис за №37.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 15.05.2014 року).
Протягом останнього часу з вересня 2024 року стосунки з чоловіком розладились, стали частими сварки. Вже тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям. Фактично сім'я припинила своє існування.
На даний час, Позивач та Відповідач шлюбних стосунків не підтримують.
Примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе з підстав викладених вище.
Крім того, перебування у шлюбі суперечить інтересам дитини та інтересам Позивача розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності.
За змістом положень ч. 3 ст. 109 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 111 Сімейного Кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Позивач наполягала на розірванні шлюбу, на примирення не згодна.
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного Кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Як з'ясовано судом, сімейне життя подружжя не склалось, у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки, різні інтересами. Сім'я існує лише формально, подальше спільне проживання та збереження сім'ї є не доцільним.
Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Аналізуючи та оцінюючи всі вищевикладені обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що шлюб підлягає розірванню, так як сторони мають різні інтереси та погляди, шлюбні відносини існують лише формально, сімейно-шлюбні стосунки сторін розпались і поновлені бути не можуть, тому шлюб повинен бути розірваний.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача. Тому суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір, який сплачено при подачі позову до суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 263, 265, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 104, 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 12.08.1995 року Козелецьким відділом державної реєстрації актів громадянського стану Чернігівської області, актовий запис за №37 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - розірвати.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про його розірвання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: