Справа № 592/3592/25
Провадження № 3/592/896/25
26 березня 2025 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Корольва Галина Юріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Сумській області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №252249 від 20.02.2025 року ОСОБА_1 притягується до адмінстративної відповідальності за те, що 20.02.2025 року о 17 год 00 хв в.Суми, по пл.Троїцька, 24-А, він керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також в найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому правопорушенню не визнав.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до окремої думки, висловленої суддями Верховного Суду України в постанові від 24.07.2015 року у справі 5-7кс15, до відносин у справах про адміністративне правопорушення можуть бути застосовані норми КПК, виходячи із загальних засад кримінального провадження (ст. 7 КПК України) та ст. 9 КПК України «Законність» і рішення суду у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, де «Суд зазначає, що Уряд визнав карну кримінально-правову суть Кодексу про адміністративні правопорушення та його карний кримінально-правовий характер» (п. 17, п. 21).
Конституційний Суд у Рішенні від 30.09.2009 року №23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) зазначив: «1. Положення частини першої статті 59 Конституції України "кожен має право на правову допомогу" треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує».
Як вбачається з відеозапису долученого до матеріалів справи, що поліцейським було встановлено, що ОСОБА_1 має інвалідність і не може говорити через ураження горла.
Однак, інспектором патрульної поліції, встановивши, що ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованому йому адміністративного правопорушення є інвалідом ІІ групи та має дефекти мови, не забезпечив участь захисника, під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, хоча в цьому випадку зобов'язаний був такі дії вчинити, шляхом залучення до справи захисника як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного.
Згідно із ч 2 ст.52 КПК України, обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: 3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, з моменту встановлення цих вад.
При вирішенні питання про наявність психічних чи фізичних вад, внаслідок яких особа нездатна повною мірою реалізувати свої права, суддям доцільно керуватись п.13 постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», згідно з яким під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
З огляду на стан здоров'я ОСОБА_1 поліцейським необхідно було на самому початку процедури роз'яснити його право на захист та у разі потреби забезпечити присутність під час складання протоколу захисника особі з інвалідністю.
Так, під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря, онколога, ендокринолога та є особою з інвалідністю. Той факт, що він є інвалідом другої групи та страждає на захворювання: ІХС дифузний кардіосклероз СН ІІА ФК ІІ, гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст. ризик 4, цукровий діабет 2 типу ст.декомпенсації скреднього ст.важкості, вторинне ураження л/вузлів шиї без ПВВ гр.ІІ, підтверджується пенсійним посвідченням та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Зокрема, суд у судовому засіданні міг спостерігати, що ті ознаки начебто алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, про які вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, є наслідками тих фізичних вад, яких зазнало здоров'я ОСОБА_1 внаслідок наявного у нього захворювання.
Згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що стан фізичного здоров'я ОСОБА_1 свідчить про те, що йому мало бути забезпечено право на захист з самого початку провадження, а саме під час складання протоколу, проте цього зроблено не було, чим порушено право на захист особи, а відтак усі здобуті докази є недопустимими. Тому на підставі положень ст.247 КУпАП провадження у справі відносно нього слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст.130, п.1 ст.247 КУпАП, суддя
Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Г.Ю. Корольова