Справа № 947/8094/25
Провадження № 1-кп/947/832/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
28.03.2025 року м.Одеса
Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному проваджені №12025162480000159 від 04.02.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізмаїл Одеської області, громадянина України, українець, з базовою середньою освітою, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, раніше судимий:
-18.01.2008 вироком Приморського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 76, 104 КК України, іспитовий строк 1 рік;
-19.03.2010 вироком Іллічівського місцевого суду Одеської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.304, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В силі ст.71 КК України приєднано 3 місяця позбавлення волі невідбутого за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 18.01.2008. Остаточно до відбування 3 роки 3 місяця позбавлення волі. 04.10.2011 звільнений по відбуттю строку покарання;
-06.12.2012 вироком Київського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяця. 22.03.2013 звільнений по відбуттю строку покарання;
-05.04.2013 вироком Приморського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 76 КК України, іспитовий строк 2 роки;
-03.03.2014 вироком Київського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В силу ст.71 КК України приєднано 1 день позбавлення волі невідбутого за вироком Приморського районного суду м.Одеси. Остаточно до відбування 4 роки 1 день позбавлення волі. 21.10.2016 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 14.05.2018 вироком Малиновського районного суду м.Одеси за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано з 07.12.2016, звільнений 27.06.2018 по відбуттю строку покарання;
- 18.10.2019 вироком Київського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, початок строку відбування покарання з 30.07.2019, відомості про звільнення відсутні;
-30.09.2020 вироком Приморського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком і вироком Київського районного суду м.Одеси від 18.10.2019 - остаточно до відбування 4 роки 6 місяців позбавлення волі, початок строку відбування покарання з 30.07.2019, зарахувати у строк покарання день за день період попереднього ув'язнення з 30.09.2018 по 02.10.2018;
-28.12.2020 вироком Київського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Київського районного суду м.Одеси від 18.10.2019 - остаточно до відбування 4 роки позбавлення волі;
-02.06.2021 Київського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити шляхом часткового складання покарань, призначеного цим вироком, та вироками Приморського районного суду м.Одеси від 30.09.2020 і Київського районного суду м.Одеси від 28.12.2020, і остаточно до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років;
- 28.10.2021 Приморським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком і вироком Київського районного суду м.Одеси від 02.06.2021 - остаточно до відбування 5 років 1 місяць позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 16.05.2024,
-14.11.2024 вироком Київського районного суду м.Одеси за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 76 КК України, іспитовий строк 2 рік;
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника - адвоката ОСОБА_5
Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити новий злочин, оскільки обвинувачений раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нових умисних злочинів в період іспитового строку, не має міцних соціальних зв'язків, не має легітимного джерела доходу, тощо. При цьому прокурор просив не визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави, оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , вчиненні із застосуванням насильства.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики прокурором не доведені, та через це просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.
Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у суду документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.
З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд ще не досліджував.
Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:
може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не має міцних соціальних зв'язків, легального прибутку;
може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких суд ще не допитував, оскільки ОСОБА_3 оспорює обвинувачення;
може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше неодноразово був засуджений за умисні злочини, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нових умисних кримінальних правопорушень в період іспитового строку.
Наведені ризики доводяться реєстром матеріалів кримінального провадження та відомостями, зазначеними в обвинувальному акті.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися о уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).
У справі «Летелье проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв'язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою враховується у сукупності обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.
Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Лопатін і Медведський проти України».
Відповідно до ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи викладене, законних підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт на даний час не вбачається.
Тому, в задоволені клопотання захисника слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 27.05.2025 включно.
В задоволені клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити з мотивів, викладених в мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1