Миколаївської області
Справа №477/2731/24
Провадження №2/477/29/25
28 березня 2025 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого по справі судді Семенової Л.М.,
при секретарі судового засідання Сеніній В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства фірма «Сідкорн» про стягнення заборгованості з орендної плати,
28 грудня 2024 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 із позовними вимогами про стягнення заборгованості з виплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення за 2023-2024 роки та з урахуванням збільшених позовних вимог просила стягнути заборгованість у загальній сумі 171765 грн. 76 коп., моральну шкоду за несвоєчасну виплату орендної плати у сумі 7000 грн., судові витрати по справі у сумі 1717,66 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивача зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Коларівської сільської ради, з кадастровим номером 4823381700:07:000:718 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ№613921 від 09.08.2007 року, площею 12,19 га.
1 серпня 2017 року вона на підставі договору оренди передала у користування належну їй земельну ділянку ПП Фірма «Сідкорн» строком на 7 років за актом приймання передачі від 01.08.2017 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, договір зареєстровано 10.11.2017 року, тобто строк його дії до 10.11.2024 року.
Відповідно до п.2.2. Договору оренди, за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 12% від грошової оцінки земельної ділянки.
Протягом усього строку дії договору оренди відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання по виплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим утворилася заборгованість:
- за 2023 рік у сумі 68815 грн. 40 коп., 5298 грн. 79 коп. інфляційні витрати за час прострочення з 15.11.2023 року по 01.10.2024 року; 1892,42 грн. складають 3% річних від простроченої суми. Заборгованість за 2023 рік склала 76006,61 грн. (без врахування податків та інших обов'язкових платежів).
-за 2024 рік у сумі 36178,75 грн.+38976,31=75155 грн. 06 коп., на зазначену суму позивач просила стягнути 542,68+6902,70=7445,38 інфляційних втрат,184,36 +295,06 грн.=479,72 грн.-3% річних, що разом складає суму 83080,16 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 7000 грн., яка спричинена їй унаслідок неотримання орендної плати, у результаті чого погіршилося її здоров'я, так як вона не могла придбати ліки, які її потрібно вживати, оскільки орендна плата за землю є частиною її доходу, на який вона розраховувала.
Ухвалою суду від 29.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.
Відповідач ПП Фірма «Сідкорн» в установлений судом строк 18.11.2024 року подала відзив на позовну заяву ( а.с.73). Відповідно до змісту зазначеного відзиву, відповідач не визнає позовні вимоги позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до змісту п.4.1 договору оренди сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо таке невиконання стало наслідком нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні орендодавець, ні орендар не спроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, засухи, землетруси, інші стихійні явища природи, військові дії, тощо). У зв'язку з повномасштабним вторгненням росії до України та введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2024 року, територія Мішково - Погорілівської територіальної громади, на якій розташовані орендовані земельні ділянки, велися активні бойові дії з 04.03.2022 року по 11.11.2022 року. Починаючи з 11.11.2022 року зазначена територія віднесена до територій можливих бойових дій, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року. Перебування селища Коравелове, яке відноситься до Мішково- Погорілівської сільської ради та утворює Коравелівський старостинський округ, до 11.11.2022 року унеможливило проведення посівної кампанії на 2023 рік та ймовірних польових робіт зі збору врожаю, у зв'язку з чим відповідач не міг використовувати земельну ділянку через ведення активних бойових дій, що призвело до неотримання врожаю та неможливості здійснення розрахунків за оренду земельної ділянки.
Крім того, у зв'язку з перебуванням м. Миколаєва упродовж 2022 року під активними обстрілами ворога, за місцем розташування однієї з виробничих баз на території Інгульського району м. Миколаєва, по вул. Новозаводська 22, внаслідок чергового обстрілу знищено майно ППФ «Сідкорн», зруйновані складські приміщення, знищена сільськогосподарська продукція (50 т. соняшнику та 120 т. ячменю, а також сільськогосподарська техніка. Знищений посівний матеріал був призначений для проведення посівних робіт. Крім того, відповідач зазначив, що у зв'язку з обстрілом торгового морського порту «Ніка-Тера» 04.06.2022 року було припинено надання послуг з відправки та підготовки вантажів, у тому числі зернових, закрито морське сполучення та припинила свою роботу Компанія «Нібулон» з березня 2022 року до початку 2023 року, що унеможливило наземну логістику. Збитки ПП «Сідкорн» склали більше 9327000 грн.
Крім того, з 11.11.2022 року селище Каравелове набуло статусу території можливих бойових дій та відповідач не мав можливості належно обробляти поля, через необхідність проведення заходів по розмінуванню. Повне розмінування проведено лише у 2024 році, внаслідок якого на орендованих землях було знайдено 55,6 кг. вибухонебезпечних предметів. Таким чином, в силу вище викладених обставин, які не залежать від волі орендаря, з об'єктивних причин господарська діяльність по обробітку орендованих земель не могла проводитися, що унеможливило виплату орендної плати позивачу. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач, використавши своє право на подання відповіді на відзив, 03.12.2024 року звернувся до суду із відповіддю на відзив, у якій повідомив, що зазначені відповідачем причини неможливості виконання зобов'язання по виплаті орендної плати спричинені самим відповідачем, а не наслідками війни; пошкодження під час обстрілу майна на суму 9327000 грн. на виробничій базі по вул. Новозаводська, 22, де були розташовані складське приміщення та с/г техніка, сільськогосподарська зернова продукція, призупинення діяльності порту «Ніка Тера» та компанії «Нібулон», неможливість обробітку земель, у зв'язку з не проведенням заходів розмінування, забруднення земельних ділянок вибухівкою у кількості 55,6 кг. (без зазначення, на якій саме на з/ділянці зазначені вибухонебезпечні предмети знайдено), не можуть бути прийняті як докази, так як вони не відповідають дійсності, у зв'язку з тим, що іншим орендодавцям відповідач виплатив орендну плату по листопад 2024 року, а також виплатив позивачу орендну плату за 2022 рік у розмірі 23350 грн.
Крім того, відповідач у своєму листі орендодавцям запевняв, що під урожай 2023 року ним були засіяні соняшником земельні ділянки з грубим порушенням сівозміни, не згадуючи про необхідність розмінування земельних ділянок.
Так як рішенням Мішково-Погорілівської сільської ради від 24.09.2024 року №6 відмовлено ПП Фірма «Сідкорн» у наданні додаткових пільг зі сплати місцевих податків та зборів за 2022 та 20023 роки, у тому числі і по земельній ділянці позивача, то останнє, на думку позивача, свідчить про можливість їх сплати та наявність доходів.
Крім того, відповідно до актів ГУ ДСНС України у Миколаївській області про розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів, які надані відповідачем, вибухонебезпечних предметів не виявлено. Інше підприємство, яке орендує земельні ділянки на єдиному земельному масиві із земельною ділянкою позивача проводило використання землі.
Саме з вини відповідача розмінування не було проведено раніше, про що свідчать численні запити ПП від 2024 року.
Посилання на обстріли та блокади портів, логістичних компаній та кордонів, на думку позивача, не мають доказового значення по справі.
В ході розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гусєв М.М. свої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ПП Фірма «Сідкорн», - адвокат Смоляк О.А. в ході розгляду справи позовні вимоги не визнав, посилаючись на докази, викладені у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
За клопотанням сторони позивача у судовому засіданні допитані свідки.
Свідок ОСОБА_2 пояснила, що є позивачем у аналогічній справі по виплаті заборгованості по орендній платі, де відповідачем є Фірма «Сідкорн». Мала договірні правовідносини з відповідачем, у зв'язку з чим їй також не заплатили орендну плату за 2023-2024 рік. При зверненні до відповідача з питань виплати, їй повідомили про неможливість виплати, оскільки соняшник, який було посіяно на земельному масиві, згорів. У 2024 році сама була на земельному масиві, який орендує відповідач, та бачила, що там росли культури. Які саме вона не може визначити, так як не є спеціалістом. За 2022 рік з нею розрахунок з орендної плати проведено. У серпні 2024 року строк договору оренди земельної ділянки закінчився. При зверненні за виплатою орендної плати її повідомили усно, що виплатять, якщо вона знову укладе договір оренди з відповідачем.
Свідок ОСОБА_3 в ході розгляду справи пояснила, що перебувала у договірних правовідносинах із відповідачем. Коли вона звернулася за виплатою орендної плати, їй запропонували укласти договір оренди на новий термін та пообіцяли виплатити у такому разі орендну плату. Під час спілкування з іншими орендодавцями дізналася, що орендовані земельні ділянки використовувалися у 2023 та 2024 роках за призначенням. Зі слів інших знає, що на земельному масиві ріс соняшник, який зі слів відповідача потім згорів.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши зміст наданих сторонами письмових доказів, у межах заявлених позовних вимог, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до умов договору оренди землі від 1.08.2017 року, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки площею 12,19 га. на підставі державного акту про право власності на землю від 09.08.2007 року серії ЯГ №613921 з кадастровим №4823381700:07:000:0718, та ППФ «Сідкорн», договір оренди земельної ділянки укладено строком на 7 років, починаючи з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2024 року.
Відповідно до п.2.1 Договору, орендна плата вноситься орендарем щорічно з урахуванням податків ,відповідно до чинного законодавства, а саме 50% до 25 серпня поточного року та 50% до 15 листопада поточного року. Як зазначено у п.2.2. Договору, за користування земельною ділянкою Орендар сплачує орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який підлягає індексації відповідно до рівня інфляції національної валюти України.
Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у державному реєстрі речових прав 14.11.2017 року під № 14079863448233.
Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати; на підставі ст.25 вказаного Закону орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Строк дії Договору закінчився 31 грудня 2024 року. Інформація про розірвання вказаного договору достроково за ініціативи однієї з сторін до його закінчення в ході розгляду справи по суті не встановлена.
У відповідності до п.2.2 договору, орендар повинен сплатити орендодавцю орендну плату у розмірі 12% від грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до умов договору не зазначено розмір грошової оцінки, період її отримання, тобто договір не містить встановлених сторонами умов, періодичності проведення грошової оцінки земельної ділянки та суб'єкта її проведення, а відтак судом не встановлено належних доказів існування грошової оцінки земельної ділянки, з якої позивач провів нарахування заборгованості за період 2023-2024 роки, та яка перебувала в оренді у відповідача до 31.12.2024 року.
Посилання позивача на наказ Міністерства Аграрної політики від 18.12.2018 року №605, де встановлена грошова оцінка за 1га. станом на 01.01.2019 року, не можуть бути прийняті судом до уваги як умови договору, так як договір оренди укладено раніше зазначеного наказу Мінагрополітики, а про існування будь-яких додаткових угод до договору оренди, які укладені між сторонами та стосуються визначення або застосування вказаної оцінки, суду не надано. Таким чином, зазначене посилання позивача виходить за межі договірних відносин сторін.
З пояснень представника позивача адвоката Гусєва М.М. слідує, що відповідач ППФ «Сідкорн» провів розрахунок з позивачем за договором оренди земельної ділянки за 2022 рік у розмірі 26350 грн., що не оспорюється відповідачем.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, орендна плата за період 2023-2024 роки відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, про що не заперечував у ході розгляду справи по суті представник відповідача Смоляк О.А., зазначаючи про неможливість проведення підприємством господарської діяльності та ефективного обробітку орендованих земель з метою отримання прибутків у зв'язку з бойовими діями та вторгненням росії до України.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.
Як визначено ч.1 ст.93 ЗК України, ст.1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Як вбачається зі змісту п.4.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань да Договором оренди , якщо таке невиконання стало наслідком нездоланної сили, тобто подій, настання яких ні Орендодавець, ні Орендар не спроможні були передбачити та попередити (пожежі, повені, засухи, землетруси, інші стихійні явища природи, військові дії, тощо).
Так, судом встановлено, що у відповідності до Указу Президента України №64/2022, від 24 лютого 2022 року на території України внаслідок військової агресії росії проти Держави Україна введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє до сьогоднішнього дня.
Починаючи з 24.02.2022 року до 11.11.2022 року територія Мішково-Погорілівської сільської ради та земельний масив, до якого увійшла земельна ділянка з кадастровим № 4823381700:07:000:0718 в межах Каравелівського старостинського округу була задіяна Збройними Силами України, які захищали Державу від ворожого нападу, та на зазначеній території велися бойові дії, що підтверджується загальновідомими відомостями, які не потребують доведення. У відповідності до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 року «Про затвердження переліку територій на яких ведуться ( велися) бойові дії, або тимчасово- окупованих російською федерацією» визначено, що на території Мішково-Погорілівської територіальної громади велися активні бойові дії з 04.03.2022 року по 11.11.2022 року.
Починаючи з 11.11.2022 року та до сьогоднішнього дня територія Мішково- Погорілівської територіальної громади віднесена до території можливих бойових дій. У результаті війни та бойових дій земельні ділянки, які підлягали обробітку сільськогосподарською технікою, ймовірно були забруднені вибухонебезпечними речовинами, що потребувало активних дій та фінансових витрат для їх очищення, що було зроблено на початку 2024 року.
Як вбачається з неодноразових звернень відповідача, які містяться у матеріалах провадження, очищення земельного масиву, серед якого є земельна ділянка позивача, відбулося та підтверджено актами про виконання робіт з очищення (розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів та місць виконання робіт та виявлення вибухонебезпечних предметів) №1337 від 26.09.2024 року, №1509 від 25.10.2024 року, №1330 від 25.09.2024 року, №1504 від 24.10.2024 року, №1324 від 24.09.2024 року, №1499 від 23.10.2024 року, №1318 від 23.09.2024 року, №1534 від 01.11.2024 року.
Як вбачається зі схем місця виконання робіт, які створені шляхом зйомки з повітря, на території земельних ділянок, на яких проводилося розмінування, вбачаються кратери та вирви, характерні для пошкоджень земельного покриву, які утворилися внаслідок контактування снарядів або іншого озброєння з поверхнею землі.
Як вбачається з витягу з ЄРДР за кримінальним провадженням №12022152040000305, з правовою кваліфікацією за ст. 438 ч.1 КК України, впродовж березня 2022 року на території Інгульського району м. Миколаєва …, пошкоджено у тому числі по вул. Новозаводська, 22 майно ППФ «Сідкорн», та копії акту про пошкодження майна на зазначеній виробничій базі від 04.04.2022 року, який складено комісією у складі директора та його заступників, про зруйнування складських приміщень вартістю 4600000 грн. та знищення сільськогосподарської продукції 50 т. соняшника та 120 т. ячменю, знищення великої сільськогосподарської техніки, серед яких автомобілі КАМАЗ - 2шт, 1 автомбіль МАЗ, 3 причіпа та 2 трактори. Загальна вартість збитків склала 9327000 грн.
Вищезазначене підтверджує посилання відповідача на неможливість або ризикованість використання орендованих ним земель з метою ведення господарської діяльності.
Як вбачається зі змісту Договору оренди земельної ділянки а саме п.п.3.3.1, 3.3.3, 3.3.5, земельна ділянка передається в оренду для здійснення сільськогосподарської діяльності з метою вирощування сільськогосподарської продукції, її збуту та отримання доходу, за рахунок якого виплачується орендна плата.
Як вбачається зі змісту ст.11 Закону України «Про оренду землі», ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, у випадку якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Відповідно до змісту листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2924/02.0-7.1, Торгова-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду від 12.01.2022 року (справа № 905/1436/20), у разі використання орендованої земельної ділянки у військових цілях, що унеможливлює її використання за призначенням, до таких правовідносин повинні застосовуватися положення ч.6 ст. 762 УК України, які передбачають звільнення від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Таким чином, відповідач ПП Фірма «Сідкорн» посилається на обставини, які перешкоджали виконанню зобов'язання, які він вважає форс-мажорними, та зі змісту вищевикладеного надав докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань.
Щодо заперечень позивача на відзив на позовну заяву, поданий відповідачем, то суд зазначає, що у відповідності до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ зазначав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, суд не може прийняти до уваги на підтвердження позовних вимог заперечення позивача на доводи відповідача, що причини неможливості виконання зобов'язання по виплаті орендної плати спричинені самим відповідачем, а не наслідками війни, та є неповажними, так як дане заперечення не відповідає дійсності та об'єктивно встановленим у ході судового розгляду обставинам про пошкодження майна на виробничій базі по вул. Новозаводська, 22 під час обстрілу, де були розташовані складське приміщення та с/г техніка, сільськогосподарська зернова продукція, та розмір збитків у 9327000 грн., призупинення діяльності порту «Ніка Тера» та компанії «Нібулон», неможливість обробки земель у зв'язку з не проведенням заходів розмінування, забруднення вибухівкою земельних ділянок у кількості 55,6 кг. (без зазначення на якій саме на з/ділянці зазначені вибухонебезпечні предмети знайдено), так як збитки підприємства внаслідок бойових дій, відсутність або пошкодження логістичних шляхів унеможливлюють проведення господарської діяльності підприємством та отримання прибутку, з якого може бути виплачена орендна плата.
Забруднення земель вибухонебезпечними речовинами внаслідок бойових дій об'єктивно підтверджується встановленими обставинами, а посилання позивача, що саме на земельній ділянці позивача вибухонебезпечних предметів не знайдено зроблено представником позивача за наслідками розмінування, однак, на час початку робіт по розмінуванню уся територія вважалася забрудненою та непридатною для використання з метою сільськогосподарського виробництва.
Твердження про виплату іншим орендодавцям орендної плати по листопад 2024 року носить характер припущення та не стосується зазначених договірних правовідносин.
Виплата позивачу орендної плати за 2022 рік у розмірі 23350 грн. не має доказового значення щодо досліджуваних судом обставин.
Лист ПП Фірма «Сідкорн» орендодавцям, у якому повідомляється, що під урожай 2023 року були засіяні земельні ділянки соняшником, не спростовує встановлених у суді фактів та обставин неможливості ведення господарської діяльності та наявності збитків підприємства у результаті ворожих обстрілів.
Рішення Мішково-Погорілівської сільської ради від 24.09.2024 року №6, яким відмовлено ПП Фірма «Сідкорн» у наданні додаткових пільг зі сплати місцевих податків та зборів за 2022 та 20023 роки, у тому числі і по земельній ділянці позивача, свідчить лише про відмову органу місцевого самоврядування у зменшенні податку задля наповнення власного бюджету.
Відсутність вибухонебезпечних предметів на землях позивача відповідно до актів ГУ ДСНС України у Миколаївській області про розмінування місцевості, внаслідок чого відповідач міг, на думку позивача, проводити обробіток землі та отримати дохід не є аргументом, так як такі висновки позивач зробив уже за результатами проведеного розмінування. Натомість, ділянка позивача не є відокремленою від загального масиву та не могла оброблятися відповідачем окремо.
Непроведення розмінування своєчасно з вини відповідача не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами та носить характер припущення.
Покази свідків, допитаних судом, щодо здійснення відповідачем господарської діяльності на орендованій землі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки фактично вони є зацікавленими особами, так як з їх пояснень вбачається, що вони є позивачами у інших провадженнях про стягнення орендної плати. Крім того, їх покази носять характер припущення, посилання на чужі думки та слова, а також оціночні судження, що не мають доказового значення по справі.
В ході судового розгляду відповідачем доведено та надано докази на підтвердження того, що окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки, їх безпосередня близькість до зони бойових дій, тощо, вплинули на господарську діяльність підприємства, тобто відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023-2024 роки.
Таким чином, відповідач ПП Фірма «Сідкорн» довів наявність підстав для невиплати орендної плати та підстави звільнення від відповідальності за невиконання умов договору, тому вимоги позивача про стягнення з нього орендної плати не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи ті обставини, що позивачу належить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а відповідач про свої судові витрати не заявляв, то питання їх відшкодування не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства фірма «Сідкорн» - про стягнення заборгованості за орендною платою за 2023-2024 роки у загальній сумі 171165,76 грн. та моральної шкоди у розмірі 7000 грн. - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його оголошення. Стороною яка не була присутня при оголошенні рішення протягом 30 днів з дня вручення їй такого рішення.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: Приватне підприємство фірма «СІДКОРН», 54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, 157, ЄДРПОУ 24063175.
Рішення оголошено 28 березня 2025 року.
Суддя Л.М.Семенова