28 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 913/374/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник)
на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025
за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
до:
1) Селянського фермерського господарства «Моноліт»;
2) ОСОБА_1
про стягнення 1 607 607,17 грн,
ОСОБА_1 22.03.2025 через Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 (повний текст постани складений 17.03.2025) у справі №913/374/24 скасувати повністю, а рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 7 598,48 грн та за процентами в сумі 41 811,34 грн і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в сумі 7 598,48 грн та за процентами в сумі 41 811,34 грн відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить зупинити виконання Постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №913/374/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.03.2025 у справі №913/374/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
Від Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 27.03.2025 (далі - АТ «Приватбанк») через Електронний суд до Верховного Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження в яких просить відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №913/374/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 та рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024, оскільки:
ОСОБА_1 сплатив судовий збір за касаційне оскарження у розмірі 8 058,64 грн, однак повинен був сплатити у розмірі 10 073,30 грн через те, що скаржник помилково застосував коефіцієнт 0,8 до розрахованого судового збору, оскільки при подачі позовної заяви позивач вже застосовував такий коефіцієнт під час сплати судового збору, а законом не визначено, що такий коефіцієнт застосовується на кожній стадії судового провадження, в тому числі і під час касаційного оскарження, оскільки під час кожного застосування розмір коефіцієнту складає вже 2,4 виходячи з розрахунку 0,8х3, що не відповідає Закону України «Про судовий збір»;
скаржником не обґрунтовано право на касаційне оскарження судових рішень у справі №913/374/24 відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки скаржник оскаржує судові рішення в загальній сумі - 335 776,58 грн, а тому ця сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3028 грн = 1 514 000 грн);
у касаційній скарзі ОСОБА_1 визначає підставами касаційного оскарження судових рішень, зокрема, пункт частини другої статті 287 ГПК України тоді, як у касаційній скарзі чітко не зазначено норму права, яку суди неправильно застосували в оскаржуваному судовому рішенні, не наводить висновок щодо застосування цих норм права в оскаржуваних судових рішеннях та обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
Згідно з частиною четвертою статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Скаржник з посиланням на пункт 1 частини першої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував:
частину другу статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в якій вказано, що позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі №362/3054/14-ц, від26.01.2022 у справі №442/7773/17 та від 24.05.2023 у справі №924/1112/21;
частину четверту статті 75 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №171/52/22;
абзац третій частини третьої статті 202, частину першу статті 559 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 та постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №904/854/20, від 27.02.2024 у справі №916/2239/22.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі також з посиланням на пункту 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції:
не дослідив зібрані у справі докази щодо того, що Банк: у заяві до Суду від 27.03.2023 доводив, що поданий позов від 16.02.2023 має правове значення і він є належним, водночас у цій справі займає протилежну позицію; не мав правових підстав здійснювати страховий платіж в сумі 7 598,48 грн.
З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
Так, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а отже, подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Доводи АТ «Приватбанк» наведені у запереченні проти відкриття касаційного провадження, що:
Законом України «Про судовий збір» не визначено, що при сплаті судового збору коефіцієнт 0,8 застосовується на кожній стадії судового провадження, в тому числі і під час касаційного оскарження, Судом не приймається до уваги, оскільки за частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а оскільки скаржник звернувся з касаційною скаргою, яка передбачена в частині другій статті 4 вказаного Закону то ним правильно визначено суму судового збору, яка підлягає сплаті за його касаційну скаргу в сумі 8 058,64 грн;
скаржником не обґрунтовано право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки оскаржувана сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Суд відхиляє, оскільки з огляду на предмет спору у цій справі, характер спірних правовідносин, вона не визначається як малозначна справа чи справа у якій ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також доводи наведені АТ «Приватбанк» у запереченні проти відкриття касаційного провадження, щодо подібності / неподібності правовідносин у справах у яких викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга, Судом не беруться до уваги, оскільки судове рішення у цій справі в контексті статті 287 ГПК України може бути оскаржене до Верховного Суду, тоді як на стадії відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження Судом не здійснюється аналіз подібності / неподібності наведених скаржником постанов Верховного Суду.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, ураховуючи дату складання повного тексту оскаржуваної постанови з цієї справи.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №913/374/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025; призначено її розгляд на 29.04.2025 о 13:00.
Враховуючи вищевикладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, колегією суддів вирішено розглядати спільно з касаційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 29.04.2024 о 13:00.
Щодо поданого ОСОБА_1 клопотання про зупинення виконання Постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №913/374/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, яке мотивоване:
необхідністю зупинення постанову, оскільки ОСОБА_1 виконав рішення місцевого суду в повному обсязі, сплативши кошти Банку (докази додаються), водночас додаткове стягнення 286 366,76 грн для внутрішньо переміщеної особи (докази додаються) є надмірним тягарем;
примусове виконання постанови апеляційного суду в період розгляду судом касаційної інстанції цієї скарги призведе до збільшення витрат ОСОБА_1 на суму виконавчого збору (10%), а також на розмір витрат виконавчого провадження;
16.01.2025 Суд у справі №913/374/24 видав два накази, зазначивши боржником ОСОБА_1 , а також те, що він повинен сплатити на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: заборгованість за кредитом у сумі 1 160 092,76 грн, за процентами за користування кредитом у сумі 161 147,65 грн (всього на суму 1 321 240,41 грн); судовий збір у сумі 7 927,43 грн (додаються).
У вищевказаних наказах вказано, що вони видані на виконання рішення Суду від 16.12.2024 у справі №913/374/24, яке нібито набрало законної сили 16.01.2025. Водночас Суд видав вищевказані накази помилково, оскільки 16.01.2025 рішення Суду у справі №913/374/24 не набрало законної сили, що підтверджує лист Господарського суду Луганської області за вих. № 01-04-106/25 від 06.03.2025 на запит Боржника на отримання публічної інформації за вих. № 04/02 від 28.02.2025 (додаються), в якому вказано, що станом на 16.01.2025 у Суду була відсутня інформація про подання апеляційних скарг;
17.02.2025 Банк звернувся до Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо заборгованості за кредитом у сумі 1 321 240,41 грн (додається). Заява Стягувача на суму 7 927,43 грн у Боржника відсутня, оскільки вона не розміщена в автоматизованій системі виконавчого провадження;
незаконна видача виконавчих листів у цій справі вже призвела до необхідності вжиття додаткових заходів для захисту порушених прав та інтересів скаржника, а тому скаржник вважає, що існують правові підстави з метою недопущення завдання ще більшої шкоди касатору, зупинити оскаржувану постанову апеляційного до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).
Сумніви скаржника щодо дотримання судом попередньої інстанції норм права під час постановлення оскарженого судового рішення покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цього рішення судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
При цьому Верховний Суд виходить з того, що навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Аналізуючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення. Подаючи заяву ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів з яких можна дійти висновку щонайменше, що розпочалося провадження з виконання оскаржуваної постанови. Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 виконав рішення місцевого суду в повному обсязі, сплативши кошти Банку, водночас додаткове стягнення 286 366,76 грн для внутрішньо переміщеної особи є надмірним тягарем, а примусове виконання постанови апеляційного суду в період розгляду судом касаційної інстанції цієї скарги призведе до збільшення витрат ОСОБА_1 на суму виконавчого збору (10%), а також на розмір витрат виконавчого провадження не свідчить і не підтверджує ймовірність утруднення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, адже для відновлення порушених прав необхідно докласти значних зусиль та витрат тощо. Крім того, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання.
Твердження скаржника щодо незаконної видача виконавчих листів у цій справі на рішення суду першої інстанції, що на його думку вже призвело до необхідності вжиття додаткових заходів для захисту порушених прав та інтересів скаржника не приймається Судом до уваги, оскільки у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання судового рішення не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його виконання, а наведені доводи мають декларативний характер, а тому твердження не є такими, що є підставою для зупинення, адже відсутні будь-які докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення та не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення, оскільки аргументовано не свідчать про таку необхідність, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення перегляду його в касаційному порядку, в задоволенні заяви скаржника слід відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 314, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №913/374/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 29 квітня 2025 року о 13:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Розглядати спільно касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №913/374/24 з касаційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №913/374/24.
4. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 13 квітня 2025 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
5. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання Постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №913/374/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
6. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Суд роз'яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець