Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/356/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» (62489, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Безлюдівка, вулиця Зміївська, будинок 1-А, ідентифікаційний код 38117761),
до Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс» (62489, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Безлюдівка, вулиця Зміївська, будинок 1-А, ідентифікаційний код 37023311),
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Приватне підприємство «Трак-Шина-Сервіс-1», звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до відповідача, Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс», про стягнення 21 080,63 грн.
06 лютого 2025 року через систему "Електронний Суд", позивачем скеровано до суду клопотання про долучення доказів (вх. № 3303), додатком якого слугує докази сплати судового збору, платіжна інструкція № 103 від 05 лютого 2025 року на суму 2 422,40 грн. Цей документ сформований в системі "Електронний Суд" 05 лютого 2025 року.
10 лютого 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/356/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за його адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/356/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач в позовній заяві, 24 травня 2024 року рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/741/24 позовні вимоги приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» були задоволені повністю, а саме: стягнуто з приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс» основний борг у сумі 2 922 028,13 грн., 3 % річних у сумі 190 172,64 грн., збитків від інфляції у сумі 980 973,44 грн., судового збору у сумі 61 397,61 грн.
Надалі, не погоджуючись з вказаним рішенням, приватне підприємство «Трак-Шина-Сервіс» скерувало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.
Як зазначає позивач, 16 вересня 2024 року постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 24 травня 2024 року у справі № 922/741/24 скасовано в частині стягнення 190 172,64 грн. 3 % річних та 980 973,44 грн. збитків від інфляції, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс» на користь Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 43 830,42 грн. Стягнуто з Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» на користь Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 21 080,63 грн.
Приватне підприємство «Трак-Шина-Сервіс-1» 23 вересня 2024 року на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року у справі № 922/741/24 сплатило Приватному підприємству «Трак-Шина-Сервіс» 21 080,63 грн. судового збору, на підтвердження чого надає платіжну інструкцію № 4 від 23 вересня 2024 року.
01 жовтня 2024 року Приватне підприємство «Трак-Шина-Сервіс-1» оскаржило постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року в частині відмови у стягненні 190 172,64 грн. 3 % річних та 980 973,44 грн. збитків від інфляції до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
10 грудня 2024 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у даній справі було винесено постанову у справі № 922/741/24, якою касаційну скаргу Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року в частині відмови у стягненні 190 172,64 грн. 3 % річних та 980 973,44 грн. збитків від інфляції скасовано, залишено без змін в цій частині рішення Господарського суду Харківської області від 24 травня 2024 року.
У зв'язку із наведеним, позивач вважає, що відповідачем безпідставно було отримано грошові кошти на загальну суму 21 080,63 грн., у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Зі змісту позову вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 21 080,63 грн, сплачені ним на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року у справі № 922/741/24 та підставою визначає статтю 1212 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом з відкритих джерел інформації, а саме з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/741/24 за позовом Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс» до Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» про стягнення суму основного боргу в розмірі 2 922 028,13 грн., 3% річних в розмірі 190 172,64 грн., збитки від інфляції в розмірі 980 973,44 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням Приватним підприємством «Трак-Шина-Сервіс-1» зобов'язання за договором купівлі-продажу від 29 грудня 2021 року в частині здійснення своєчасної оплати за придбані нежитлову будівлю та земельну ділянку.
24 травня 2024 року рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/741/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс" на користь Приватного підприємства "Трак-Шина-Сервіс-1" 2 922 028,13 грн. основного боргу, 190 172,64 грн. 3% річних, 980973,44 грн. збитків від інфляції, 61 397,61 грн. судового збору.
16 вересня 2024 року постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 24 травня 2024 року у справі № 922/741/24 скасовано в частині стягнення 190 172,64 грн. 3 % річних та 980 973,44 грн. збитків від інфляції, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс» на користь Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 43 830,42 грн. Стягнуто з Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» на користь Приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 21 080,63 грн.
23 вересня 2024 року позивач перерахував, приватному підприємству «Трак-Шина-Сервіс» 21 080,63 грн. судового збору, на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/741/24.
10 грудня 2024 року постановою Верховного Суду у справі № 922/741/24 касаційну скаргу приватного підприємства «Трак-Шина-Сервіс-1» задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року в частині відмови у стягненні 190 172,64 грн. 3 % річних та 980 973,44 грн. збитків від інфляції скасовано, рішення Господарського суду Харківської області від 24 травня 2024 року залишено без змін.
Як вбачається із матеріалів справи, та зазначено вище, позивач, скориставшись правом на судовий захист своїх прав та інтересів, обрав спосіб, передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України, у вигляді кондикції, тобто позадоговірного зобов'язального способу захисту права власності або іншого речового права, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Так, зокрема, частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.
Частина 3 статті 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, Цивльного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Однак, суд звертає увагу на те, що конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає необхідну умову застосування кондикційного зобов'язання - у разі, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним регулюванням основного способу захисту права.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 року у справі № 905/2260/17 та у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі №910/5529/19, від 21.03.2023 року у справі №910/3761/21.
Однак, судом встановлено, що в межах справи № 922/741/24 вже вирішувалось питання саме законності стягнення судових витрат у сумі 21 080,63 грн. під час винесення постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2024 року.
Тому, питання щодо правомірності повернення суми 21 080,63 грн. судового збору, які були сплачені позивачем по справі № 922/741/24, як такої, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, має вирішуватися саме в межах справи № 922/741/24, зокрема, шляхом подання заяви про поворот виконання рішення.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 року за №13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Згідно частин 1 та 2 статті 333 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до частини 9 статті 333 Господарського процесуального кодексу України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (стаття 338 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає боржник за скасованим рішенням, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
Оскільки, грошові кошти, які були отримані відповідачем по справі № 922/741/24 були набуті останнім на законних підставах, а саме за постановою Східного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року, яка в подальшому була скасована постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2024 року, тому законодавчо закріпленим спеціальним способом захисту інтересів особи (в даному випадку позивача у цій справі), є поворот виконання судового рішення.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За статтею 2 Господарського процесуального кодексу України - завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведене вище, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про відмову у задоволені позову, судові витрати, понесені позивачем не розподіляються в процесі розгляду справи.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" березня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко