17 березня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/688/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання: Дикої Л.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 40121452)
до відповідача: Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" (46006, м.Тернопіль, вул.Чернівецька, буд. 54, код ЄДРПОУ 03353503)
про: стягнення 514 798,38 грн. коштів, з яких : 421 326,83 грн. - основний борг, 55 440,16 грн. - пеня, 8 261,23 грн. - 3 % річних, 29 770,16 грн. - інфляційні втрати; та 6 177,58 грн. - судові витрати.
За участю представників:
-позивача: Овчарук Олександр Олексійович, адвокат, довіреність №19/12-2024/11 від 19.12.2024, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧН №000520 від 30.11.2018;
-відповідача: Мельник Оксана Семенівна, адвокат, довіреність №ТЕР-03/1212 від 03.12.2024, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ТР №000205 від 30.06.2017.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" про стягнення 514 798,38 грн, з яких : 421 326,83 грн. - основний борг, 55 440,16 грн. - пеня, 8 261,23 грн. - 3 % річних, 29 770,16 грн. - інфляційні втрати; та 6 177,58 грн. - судові витрати.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу №126/ПГ-4990-К від 21.12.2023 та Додаткових угод №1, №3 та №4, щодо оплати поставленого природного газу.
Заперечення відповідача.
02.01.2025 до матеріалів справи від відповідача поступив Відзив на позовну заяву №ТЕР-03/4, документ сформований в системі "Електронний суд" 02.01.2025 (вх.№45 від 02.01.2025), в якому зазначає, що ПрАТ «Тернопільгаз» добросовісно виконувало свої зобов'язання за Договором. Заборгованість яка стала підставою для звернення позивачам з позовом до суду, утворилася з об'єктивних обставин та ряду факторів, які суттєво вплинули на господарську діяльність Товариства, а саме: тариф на розподіл природного газу, встановлений для ПрАТ «Тернопільгаз» у період 2023-2024 років, був економічного необґрунтованим, таким, що не покривав витрат відповідача на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу, а також відповідно до даних фінансової звітності ПрАТ «Тернопільгаз» за 2023 рік, збиток Товариства (код рядка 1420) становив 958,141 млн грн, за 9 місяців 2024 року - 1 193,538 млн грн.
Враховуючи те, що сторони узгодили в Договорі остаточний розрахунок (п. 3.8.) та надалі, укладаючи додаткові угоди, не змінили такий, прострочення Споживача вважається виключно саме на підставі цього пункту - після 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, а не раніше, як це трактується позивачем, тому підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат у період, який починається швидше, ніж це вказано у п.3.8. Договору - відсутні. Зважаючи на вказане, відповідач вважає необґрунтованими вимоги в частині 301,54 грн - 3% річних за січень 2024 року, 82,82 грн 3% річних - за лютий 2024 року, 1 246,17 грн 3% річних та 767,25 грн інфляційних втрат - за березень 2024 року.
З урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 90% від заявлених з урахуванням наступного:
- ПрАТ «Тернопільгаз» виконало свій обов'язок щодо оплати основної суми зобов'язання у розмірі 1 248 685,56 грн, тоді як загальний розмір вартості спожитого природного газу за Договором за період січень-березень 2024 року складає 1 670 012,39 грн, тобто виконання становить - 75 %;
- у період отримання природного газу діяльність Товариства була збитковою, а на час звернення позивача до суду з позовними вимогами - діяльність Товариства взагалі зупинена;
- за даними позивача, основна заборгованість ПрАТ «Тернопільгаз» складає 421 326,83 грн основного боргу, тоді як розмір трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат становить 93 471,55 грн, що складає 22,19 % від суми основного боргу. Такий розмір похідних вимог є надмірним тягарем при визначенні відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, тому відповідач вважає, що є об'єктивні обставини для зменшення судом такого розміру, враховуючи викладені вище обставини.
Стягнення штрафних санкцій неминуче призведе до скрутного майнового стану підприємства, створить ризик банкрутства, повного блокування діяльності Товариства.
-
Відповідь на відзив.
07.01.2025 до матеріалів справи від позивача поступила Відповідь на відзив № без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 07.01.2025 (вх.№137 від 07.01.2025), в якій позивач зазначає, що відповідач обґрунтовує свою позицію п. 3.8 Договору, при цьому така позиція є помилковою з огляду на наступне. Відповідно до п. 3.8 Договору, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ (у тому числі оплата вартості місячного небалансу та вартості відхилення від замовленого обсягу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) здійснюється до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів)приймання-передачі природного газу. Однак, згідно з п. 2.1 Договору - постачання газу Споживачу здійснюється протягом періоду дії цього Договору на підставі підписаних Сторонами додаткових угод до цього Договору, які є його невід'ємними частинами (далі - Додаткова угода). У Додаткових угодах зазначаються період та обсяги постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків.
В кожній із цих додаткових угод в п.6 передбачено строки розрахунку: - 34% від суми платежу за газ - до 10 числа розрахункового періоду; - 33% від суми платежу за газ - до 20 числа розрахункового періоду; - 33% від суми платежу за газ - до 30 числа розрахункового періоду.
Щодо зменшення пені на 90%, то обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідач до свого відзиву не надає достатніх доказів, на підтвердження винятковості обставин, а отже підстави для зменшення штрафних санкцій відсутні. Враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки, позивач вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені та штрафу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заперечення на Відповідь на відзив.
13.01.2025 на адресу суду до матеріалів справи від відповідача поступили Заперечення на відповідь на відзив №без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 13.01.2025 (вх.№305 від 13.01.2025), в якій зазначає, що враховуючи те, що сторони узгодили в Договорі остаточний розрахунок (п. 3.8.) та надалі, укладаючи додаткові угоди, не змінили такий, прострочення Споживача вважається виключно саме на підставі цього пункту Договору - після 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, а не раніше, як це трактується Позивачем. Заборгованість за Договором вважається простроченою виключно, враховуючи п.3.8 Договору, якщо така не була сплачена до 20 числа, наступного за розрахунковим періодом. Усі інші терміни оплати, які викладені в Додаткових угодах до Договору, мають місце при проведенні платежів за цим Договором, проте відповідальність Покупця настає лише у разі не здійснення розрахунків до 20 числа, наступного за розрахунковим.
Та беручи до уваги обставини добросовісності відповідача, належного виконання ПрАТ «Тернопільгаз» зобов'язань за Договором в інші (окрім спірних) періоди, з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі та із застосуванням принципу пропорційності, просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені та штрафу на 90%, що за встановлених обставин відповідатиме принципам розумності, справедливості та унеможливлюватиме ситуацію, коли штрафні санкції виступають каральною санкцією для боржника у зобов'язанні (відповідача у справі), покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов'язання.
Рух справи.
Ухвалою від 17.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву № номер без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 12.12.2024 (вх.№812 від 12.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", відкрито провадження у справі №921/688/24 та призначено підготовче засідання на 20.01.2025 на 15 год. 45 хв.
Ухвалою 20.01.2025 закрито підготовче провадження по справі № 921/688/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2025 на 11 год. 00 хв.
Ухвалою (протокольна) від 19.02.2025 повідомлено учасників справи про оголошення перерви в судовому засіданні до 17.03.2025 до 15 год. 00 хв.
Явка сторін.
Представник позивача в судове засідання з'явився (в режимі відеоконференції), підтвердив сплату відповідачем основної заборгованості та просив суд позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за отриманий природний газ, заперечив проти позовних вимог в частині 301,54 грн - 3% річних за січень 2024 року, 82,82 грн 3% річних - за лютий 2024 року, 1 246,17 грн 3% річних та 767,25 грн інфляційних втрат - за березень 2024 року та просить зменшити пеню на 90 %.
Заяви та клопотання.
07.03.2025 на адресу суду до матеріалів справи від відповідача поступила Заява №без номера, документ сформований в системі "Електронний суд" 07.03.2025 (вх.№1652 від 07.03.2025) про закриття провадження у справі, в якій зазначає, що відповідач погасив заборгованість по основному боргу в сумі 421 326,83грн, що підтверджується платіжною інструкцією №566 від 28.02.3025, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Просить зменшити на 90 % розмір нарахованої пені.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).
Господарський процес.
Судом оголошено скорочене рішення( вступна та резолютивна частини).
Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини.
21.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Постачальник) та ПрАТ "Тернопільгаз" (надалі - Споживач) було укладено Договір постачання природного газу №126/ПГ-4990-К (далі - Договір), шляхом підписання такого в електронній формі електронними підписами представників.
Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Постачання газу Споживачу здійснюється протягом періоду дії цього Договору на підставі підписаних Сторонами додаткових угод до цього Договору, які є його невід'ємними частинами (далі - Додаткова угода). У Додаткових угодах зазначаються період та обсяги постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків (п. 2.1 Договору).
Ціна за 1 тис. куб. м. (одну тисячу кубічних метрів) газу, що постачається Постачальником Споживачу, строк та порядок проведення розрахунків визначаються в окремих Додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємними частинами цього Договору ( п. 3.1 Договору).
Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ ( у тому числі оплата місячного небалансу та вартості відхилення від замовленого обсягу послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) здійснюється до 20 (двадцятого) числа місяця наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу ( п. 3.8 Договору).
У разі порушення Споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений Постачальником газ/інші платежі Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від простроченого платежу за кожен день прострочення та за весь період прострочення ( п. 7.2 Договору).
Відповідно до п. 10 Договору сторони домовились про застосування електронного цифрового підпису. Сторони домовились, що е-документи, які надані та підписані з використанням КЕП/ УЕП , мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів, будь-яким державним установам для захисту чи відновлення порушених інтересів та/або майнових прав (п. 10.4 Договору)
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Постачальник) та ПрАТ "Тернопільгаз" (надалі - Споживач) на виконання умов Договору постачання природного газу №126/ПГ-4990-К, шляхом підписання в електронній формі електронними підписами представників, укладено Додаткові угоди до Договору постачання природного газу №126/ПГ-4990-К від 21.12.2023, а саме:
- Додаткова угода № 1 від 28.12.2023, якою погоджено обсяг постачання природного газу у січні 2024 в кількості 40,000 тис. куб.м.;
- Додаткова угода №3 від 29.01.2024, якою погоджено обсяг постачання природного газу у лютому 2024 у кількості 45,000 тис. куб. м.;
- Додаткова угода №4 від 23.02.2024, якою погоджено обсяг постачання природного газу у березні 2024 в кількості 40,000 тис. куб.м.
Відповідно до п.6 додаткових угод №1, №3 та №4 оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: - 34% від суми платежу за газ - до 10 числа розрахункового періоду; - 33% від суми платежу за газ - до 20 числа розрахункового періоду; - 33% від суми платежу за газ - до 30 числа розрахункового періоду.
На виконання умов Договору, позивач, у період січень - березень 2024 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 670 012,39 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а саме: Акту №1576 від 31.01.2024 отримано природний газ в обсязі 40,03500 тис.куб.м. на суму 603 603,32 грн, Акту №3771 від 29.02.2024 отримано природний газ в обсязі 44,75700 тис.куб.м. на суму 645 082,24 грн, Акту №5778 від 31.03.2024 отримано природний газ в обсязі 29,43400 тис.куб.м. на суму 421 326,83 грн, які підписані в електронній формі електронними підписами представників, без зауважень.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого природного газу здійснив, на суму 1 248 685,56 грн (що підтверджується листом АТ «Ощадбанк»), у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість в розмірі 421 326,83 грн.
Не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, стало підставою для звернення Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з позовом до суду про стягнення з ПрАТ "Тернорпільгаз" 421 326,83 грн. - основний борг, 55 440,16 грн - пені, 8 261,23 грн - 3 % річних, 29 770,16 грн - інфляційних втрат.
Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» погасило заборгованість по основному боргу в сумі 421 326,83 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №566 від 28.02.2025.
Оцінивши подані позивачем та відповідачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Згідно частини 2 абзац 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електроного договору є використання, зокрема електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, у випадку, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повній мірі та поставив відповідачу протягом січня - березня 2024 року природний газ на загальну суму 1 248 685,56 грн, проте відповідач станом на дату звернення з позовом до суду не оплатив повну вартість отриманого природного газу.
У процесі розгляду справи Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» погасило заборгованість по основному боргу в сумі 421 326,83 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №566 від 28.02.3025, що не заперечується сторонами у справі.
Отже, станом на дату винесення рішення позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за отриманий природний газ оплачено.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи оплату відповідачем 421 326,83 грн, заборгованості за отриманий природний газ, суд закриває провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору.
У зв'язку із порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу, позивач здійснив нарахування на суму боргу 29 770,16 грн - втрат від інфляційних процесів за період прострочення за період квітень-жовтень 2024 та 8 261,23 грн 3 % річних за період з 11.01.2024 по 31.10.2024.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 ЦК України і ст. 230 ГК України.
Таким чином, проценти, передбачені ст.625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Суд зазначає, що позивачем нараховано 3% річних за зобов'язаннями січня 2024 (з 11.01.2024 по 21.01.2024, з 23.01.2024 по 30.01.2024, з 31.01.2024 по 06.02.2024), за зобов'язаннями лютого 2024 (з 13.02.2024 по 19.02.2024, з 21.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 13.03.2024), за зобов'язаннями березня 2024 (з 12.03.2024 по 20.03.2024, з 21.03.2024 по 01.04.2024, з 02.04.2024 по 22.04.2024, з 23.04.2024 по 25.05.2024, з 26.04.2024 по 13.06.2024, з 14.06.2024 по 22.10.2024, з 23.10.2024 по 31.10.2024) на загальну суму 8 261,23 грн та інфляційних нарахувань за зобов'язаннями березня 2024 на загальну суму 29 770,16 грн.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, проте, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних не враховано умови п. 3.8 Договору, а саме, що остаточний розрахунок за проводиться до 20 числа місяця наступного за звітним, суд відхиляє, оскільки Додатковими угодами до Договору строки розрахунку: - 34% від суми платежу за газ - до 10 числа розрахункового періоду; - 33% від суми платежу за газ - до 20 числа розрахункового періоду; - 33% від суми платежу за газ - до 30 числа розрахункового періоду і відповідно інфляційні втрати та 3% річних нараховані з врахуванням зазначених строків оплати. При цьому суд звертає увагу, що сторонами Додаткові угоди підписані без зауважень, отже відповідачем погоджено зазначені у них строки оплати природного газу.
Також позивач, відповідно до умов п. 7.2 Договору, з врахуванням дати остаточного розрахунку, здійснив нарахування пені за зобов'язаннями березень 2024 (за період з 23.04.2024 по 22.10.2024 на загальну суму 55 440,16 грн,і які просив стягнути з відповідача на свою користь.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розглянувши розрахунок пені, доданий позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені.
Водночас, суд враховує наступне.
Як вбачається з наданого відзиву на позовну заяву відповідачем в ньому викладено письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в яких він просив зменшити розмір нарахованої пені на 90%.
В обґрунтування цього відповідач вказав на те, що ПрАТ «Тернопільгаз» виконало свій обов'язок щодо оплати основної суми зобов'язання. Діяльність Товариства у період отримання природного газу була збитковою, а на час звернення позивача до суду з позовними вимогами - діяльність Товариства взагалі зупинена. За даними позивача, основна заборгованість ПрАТ «Тернопільгаз» складає 421 326,83 грн основного боргу, тоді як розмір трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат становить 93 471,55 грн, що складає 22,19 % від суми основного боргу. Такий розмір похідних вимог є надмірним тягарем при визначенні відповідальності за прострочення виконання зобов'язань. Також позивачем не надано до суду доказів понесених ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань в результаті несплати природного газу, спожитого за період січень - березень 2024 року, або погіршення матеріального стану позивача саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу.
Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення.
Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати в т.ч. ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приймаючи до уваги наведене, те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, те що відповідачем сплачено за поставлений природний газ, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 50%, тобто 27720,08 грн.
Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення поданого клопотання відповідача та зменшення суми пені на 50 %. А тому, позовні вимоги про стягнення пені задовольняються судом частково, а саме в сумі - 27720,08 грн.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на наведене, умови договору, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 6177,56 грн згідно платіжної інструкції № 0000018197 від 11.12.2024.
Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Станом на дату прийняття рішення від позивача не поступило клопотання про повернення сплаченого судового збору.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
А тому, з врахуванням норми п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення 421 326,83 грн заборгованості за надані послуги за розподілу природного газ та зменшення суми пені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1121,66 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Витрати на правову допомогу.
Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ТЕРНОПІЛЬГАЗ" (46006, м.Тернопіль, вул.Чернівецька, буд. 54, код ЄДРПОУ 03353503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 40121452):
- 27720,08 грн. - пені;
- 8 261,23 грн. - 3 % річних;
- 29 770,16 грн. - інфляційні втрати;
- 1121,66 грн. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 421 326,83 грн - основний борг - закрити.
5. В решті позову відмовити.
6. Копію рішення надіслати:
-позивачу (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС “Електронний Суд»);
-відповідачу (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС “Електронний Суд»).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з перебуванням судді на на вебінарі 27.03.2025 повне рішення складено та підписано: 28 березня 2025 року.
Суддя С.О. Хома