вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1226/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради
до відповідача 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
до відповідача 2) Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"
про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання повернути майно
за участю представників сторін:
Представник прокуратури: Котяй Ірина Вікторівна (в залі суду)
Представник позивача: Строкова Оксана Василівна (в залі суду)
Представник відповідача: Крук Оксана Олександрівна (в залі суду) - (Відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях)
Представник відповідача: Іванов Ігор Олександрович (поза межами залу суду) - (Відповідача 2: Товариства з додатковою відповідальність "Рівнефармація")
Описова частина:
31 грудня 2024 року заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та відповідача 2) Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація", у якому просить суд усунути перешкоди власнику - Рівненській обласній раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (код ЄДРПОУ 22572748) повернути Рівненській обласній раді протирадіаційне укриття №67793 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку №3 по вул. Богдана Хмельницького в м. Рівне.
Ухвалою суду від 06 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі 918/1226/24 за позовною заявою Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до відповідачів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання повернути майно, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28 січня 2025 року.
10 січня 2025 року через підсистему електронний суд Рівненською обласною радою подано клопотання про долучення письмових пояснень.
10 січня 2025 року через відділ канцелярії та документообігу суду Рівненською окружною прокуратурою подано клопотання про долучення до матеріалів справи.
13 січня 2025 року через підсистему електронний суд відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
15 січня 2025 року через підсистему електронний суд Рівненською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив, в якому просили задоволити позовні вимоги.
22 січня 2025 року через відділ канцелярії та документообігу суду представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позову відмовити.
23 січня 2025 року через підсистему електронний суд Рівненською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив, в якому просили задоволити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 28 січня 2025 року відкладено підготовче засідання на 11 лютого 2025 року.
10 лютого 2025 року через підсистему електронний суд Рівненською окружною прокуратурою подано додаткові пояснення.
10 лютого 2025 року через підсистему електронний суд відповідачем 2 подано суду попередній розрахунок судових витрат.
11 лютого 2025 року через підсистему електронний суд Рівненською обласною радою подано суду клопотання про залучення до розгляду даної справи Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, закрито підготовче провадження у справі № 918/1226/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2025 року.
25 лютого 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подано суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року задоволено заяву представника відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
25 лютого 2025 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача 2 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
04 березня 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подано клопотання про відкладення судового розгляду.
Ухвалою суду від 04 березня 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 18 березня2025 року.
07 березня 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подана заява про відвід судді.
Ухвалою суду від 10 березня 2025 року визнано заяву б/н від 07.03.2025 року представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про відвід судді Торчинюка В.Г. необґрунтованою.
Ухвалою суду від 11 березня 2025 року в задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про відвід судді Торчинюка В.Г. відмовлено.
13 березня 2025 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача 2 подана заява про припинення представництва.
13 березня 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подано суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
14 березня 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подано суду клопотання про доступ до справи у підсистемі Електронний Суд.
17 березня 2025 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача 2 подано суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року задоволено заяву представника відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
18 березня 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подано суду клопотання про долучення доказів.
18 березня 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подано суду заяву про сплив позовної давності.
18 березня 2025 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником відповідача 2 подана промова (заключне слово) у судових дебатах.
18 березня 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подано суду клопотання про залишення позовної заяви без руху.
20 березня 2025 року через підсистему електронний суд представником відповідача 2 подана заява про припинення повноважень адвоката.
У судовому засіданні 18 березня 2025 року представником відповідача 2 заявлено усне клопотання про відвід судді Торчинюка В.Г. від розгляду даної справи.
Однак враховуючи, що заявником не наведено вмотивованих, законних підстав для відводу судді Торчинюка В.Г. від розгляду даної справи, судом було відмовлено в перерві для виготовлення письмової заяви про відвід, а також відмовлено у задоволені усної заяви про відвід.
Суд також розцінює таку поведінку представника відповідача 2, як зловживання процесуальними правами передбаченими ГПК України, оскільки 07.03.2025 року представником Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" подано заяву про відвід судді Торчинюка В.Г., яку визнано необґрунтованою. Ухвалою суду від 11 березня 2025 року в задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" про відвід судді Торчинюка В.Г. відмовлено. При цьому, посилання заявника на той факт що він є новим представником відповідача 2 у якого не з'ясували про наявність підстав для відводу на стадії дослідження доказів є необґрунтованими та не відповідають нормам ГПК.
Крім того, судом протокольною ухвалою від 18.03.2025 року відмовлено у прийняті (не розглядаючи змісту) клопотань відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху та про долучення доказів у зв'язку з поданням їх поза межами процесуальних строків в порядку ст. 118 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Мотивувальна частина:
На виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 за № 827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", Рівненською обласною радою 25.02.1995 прийнято рішення № 25, яким затверджено переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області і підлягають приватизації згідно з додатками.
Зокрема, одним із додатків даного рішення затверджено "Перелік підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994 року" (далі - Перелік). До даного Переліку обласною радою віднесено Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація".
Крім того, радою було вирішено передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Регіональне відділення) в управління об'єкти комунальної власності області, включені до даних переліків.
В подальшому, на підставі наказу Регіонального відділення № 88 від 21.03.1995 була проведена інвентаризація та здійснена оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація". Зокрема, інвентаризацією, відповідно до документу "Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв за станом на 1 січня 1995 року", закріплено, що до складу цілісного майнового комплексу Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", окрім іншого, входила будівля аптеки № 70, розташована за адресою: бул. Б.Хмельницького, 3, м. Рівне.
Результати проведеної інвентаризації та оцінка вартості майнового комплексу "Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", затверджено наказом Регіонального відділення № 244 від 28.04.1995, яким також було затверджено статут утвореного ВАТ "Рівнефармація".
Пунктом 1.1 Статуту закріплено, що ВАТ "Рівнефармація" засноване на частині майна Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області шляхом перетворення об'єкту, що перебував у державній власності у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про заходи забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів від 26.11.1994 за № 699/94".
Крім того, відповідно до п. 3.3 Статуту, ВАТ "Рівнефармація" є правонаступником майнових прав і обов'язків Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" в частині державного майна, що ввійшло до статуту товариства.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області 30.04.1999 року видано наказ № 334 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", яким передано у власність товариства майно згідно доданого переліку.
Відповідно до "Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Рівнефармація" м. Рівне, майдан Незалежності, 3", що є додатком до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області, ВАТ "Рівнефармація" під порядковим номером 14 було передано будівлю аптеки № 70, розташовану по бул. Б.Хмельницького, 3, інвентаризаційний номер " 39145".
У відповідності до інформації Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (лист №62 05-3537/62 06/2 від 03.08.22), у електронному обліку захисних споруд, звіреному з документальним обліком, який веде Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: бул. Б.Хмельницького, 3, м. Рівне обліковано протирадіаційне укриття № 67793, балансоутримувач - товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) " Рівнефармація".
Також, про наявність в приміщенні будівлі по бул. Б.Хмельницького, 3, в місті Рівне вбудованої захисної споруди (протирадіаційного укриття) свідчать облікові карточки протирадіаційного укриття № 67793, одна з яких оформлена та завірена відтиском печатки Аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету УРСР.
Так, в п. 1 облікової картки сховища "Адрес" вказано адресу останнього, а саме: "г. Ровно, ул. Артема, 3" (сучасна бул. Б.Хмельницького).
Власником протирадіаційного укриття № 67793 (мовою оригіналу - "2.Кому принадлежит:") зазначено: "аптеке №70, Минздрав УССР".
У розділі «Техническая характеристика» облікової картки протирадіаційного укриття № 67793 вказано, що дата введення в експлуатацію 1984 рік, площа - 36 кв.м., місткість - 50 чоловік, а також зазначено, що укриття вбудоване в будівлю (мовою оригіналу - "встроенное"), а місцем зберігання документації та ключів від укриття зазначено "в сейфе у зав.аптекой".
В подальшому, утвореним в процесі приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" новоствореним ВАТ "Рівнефармація", було переоформлено облікову карточку протирадіаційного укриття № 67793 та завірено відтиском печатки ВАТ "Рівнефармація".
В пункті 1 нової облікової картки протирадіаційного укриття "Адреса" вказано адресу останнього, а саме: "Рівненська обл., м. Рівне, бульвар Б.Хмельницького, 3".
Власником протирадіаційного укриття № 67793 (дослівно згідно карточки "Кому належить:") зазначено "ВАТ "Рівнефармація". Дата введення в експлуатацію протирадіаційного укриття 1984 рік.
В свою чергу, ВАТ "Рівнефармація" у розділ "Технічна характеристика" облікової картки були внесені зміни щодо площі та об'єму протирадіаційного укриття №67793. Зокрема вказано, що його площа становить 48 кв.м. та 80 куб.м. (проти 36 кв.м. та 79,2 куб.м. відповідно). Інші відомості залишилися незмінними.
Після зміни у 2022 році форми господарського товариства з "Відкритого акціонерного товариства» на "Товариство з додатковою відповідальністю", облікову карточку протирадіаційного укриття № 67793 було знову переоформлено та завірено відтиском печатки ТДВ "Рівнефармація", що є правонаступником ВАТ "Рівнефармація", відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України.
Власником протирадіаційного укриття № 67793, згідно облікової карточки 2022 року зазначено дослівно: «приватна, ТДВ "Рівнефармація".
Інформація щодо місця розташування в будівлі та технічних характеристик протирадіаційного укриття (щодо площі, місткості), яка міститься у обліковій картці протирадіаційного укриття 2022 року, аналогічна змісту облікової картки протирадіаційного укриття завіреної відтиском печатки ВАТ "Рівнефармація".
За наявності розбіжностей у розділі "Технічна характеристика" облікових карток протирадіаційного укриття № 67793, зокрема щодо його площі та об'єму, Рівненською окружною прокуратурою до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації скеровано лист №50-56-4553вих-23 про надання інформації щодо зазначених розбіжностей.
Департаментом цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Департамент цивільного захисту) надано відповідь (лист № вих-2261/03-07/23 від 06.06.2023), де зазначалося, що відповідно до реквізитів облікової картки захисної споруди цивільного укриття № обл-67793, протирадіаційне укриття обліковано як таке, що має площу 36 кв.м. та об'єм 79,2 куб.м. (№інв-1979/709-ДСК) перебуває у віданні аптеки № 70.
Таким чином, прокурор зазначає, що в обліку фонду захисних споруд, на підставі санкціоновано здійснених записів, протирадіаційне укриття № 67793 обліковується як таке, що має площу 36 кв.м. (дата реєстрації №вих-б/н-ДСК, №інв-1979/709-ДСК).
Також, як вбачається з облікових карток протирадіаційного укриття № 67793 містить відтиск печатки Аптечного управління Ровенського обласного виконавчого комітету, на якому зображено герб УРСР (Української радянської соціалістичної республіки). В свою чергу, "Українська радянська соціалістична республіка", після проголошення 24.08.1991 незалежності України, припинила своє існування. Відтак, наведене свідчить про існування даного документу щонайменше з 24.08.1991 року, тобто як на момент прийняття 25.02.1995 Рівненською обласною радою рішення № 25 щодо приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація", так і на момент підписання 30.04.1999 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області наказу № 334 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація".
Отже, прокурор вважає, наявні підстави стверджувати, що на момент виконання Державної програми приватизації, Указу Президента України від 30.12.1994 за № 827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", прийняття 25.02.1995 Рівненською обласною радою рішення за № 25, щодо приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація", проведення інвентаризації майнового комплексу останнього та підписання 30.04.1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області наказу № 334 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", будівля аптеки № 70, що розташована по бул. Б. Хмельницього, 3, в місті Рівне, містила захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційне укриття №67793.
Також, протирадіаційне укриття №67793 було виявлено в ході проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 огляду підвального приміщення будівлі аптеки №70, розташованої по бул. Богдана Хмельницького, 3, в місті Рівне.
Згідно наданих представником ТДВ "Рівнефармація" доповнень до протоколу огляду, підвальні приміщення аптеки, розташованої за вказаною адресою, в тому числі підвальне приміщення, біля входу в яке розміщена табличка "Сховище", є приватною власністю ТДВ «Рівнефармація», як правонаступника ВАТ "Рівнефармація".
При цьому, під час огляду підвального приміщення будівлі № 3, по бул. Богдана Хмельницького, в місті Рівне від представника ТДВ "Рівнефармація" жодних зауважень чи застережень щодо місцезнаходження та площі протирадіаційного укриття №67793 не надходило, як і не заперечувався той факт, що саме та частина підвального приміщення, яка оглядалася, є захисною спорудою, та яка вже попередньо 20.07.2022 (до проведення 28.10.2022 огляду в межах кримінального провадження) обстежувалась представниками ТДВ "Рівнефармація".
Прокурор вказує, що 20.07.2022 року комісією у складі заступника генерального директор, інженера з охорони праці та завідувача аптекою № 70 ТДВ "Рівнефармація" проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №67793, про що складено та підписано членами комісії відповідний акт.
Таким чином, прокурор прийшов до висновків, що вказані обставини підтверджують факт розміщення в складі будівлі аптеки №70, захисної споруди цивільного захисту, але й визначають її точну площу, характеристики та місце розташування.
Відповідно до п. 21 зазначеного акту на підтвердження проведення щорічних оглядів захисної споруди комісією вказано про наявність акту 2018 року.
Крім того, комісією у акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття № 67793) від 20.07.2022 зазначено той же номер протирадіаційного укриття, а також констатовано, що захисна споруда має один вхід, запасні виходи відсутні, що повністю збігається з інформацією, зазначеною в облікових картках протирадіаційного укриття № 67793 (в тому числі в обліковій картці, завіреній відтиском печатки Аптечного управління Ровенського обласного виконавчого комітету), та з інформацією, зазначеною у протоколі огляду від 28.10.2022 (проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 у ході якого ідентифіковано об'єкт цивільної оборони).
Зокрема, у протоколі огляду від 28.10.2022, проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 у ході якого ідентифіковано об'єкт цивільної оборони та визначено його точне місце розташування: зазначено, що вхід до укриття здійснюється через люк, яких знаходиться у підлозі першого поверху.
Також, відповідно до облікової картки на протирадіаційне укриття № 67793, захисна споруда використовувалася для укриття працівників аптеки № 70 (мовою оригіналу): "Ктоукрьівается" - "сотрудники аптеки № 70, рабоч, служащие", а місцем зберігання документації та ключів від укриття зазначено (мовою оригіналу) "в сейфе у зав.аптекой".
Усе вищенаведене в сукупності на думку прокурора, з оформленням ВАТ "Рівнефармація" та його правонаступником ТДВ "Рівнефармація" (утвореним в процесі приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація") нових облікових карток протирадіаційного укриття № 67793 із відповідними змінами в пункті 2 "Кому належить" та завірення зазначених облікових карток печатками даних товариств вказує на обізнаність як представників ТДВ "Рівнефармація", ВАТ "Рівнефармація", так і представників Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація", щодо наявності у підвальному приміщенні аптеки № 70, розташованої по бул. Богдана Хмельницького, 3, в місті Рівне, протирадіаційного укриття № 67793.
Згідно ст. 2 Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 затверджено об'єкти, на які не поширювалася дія цього Указу. Зокрема, дія цього Указу не поширювалася на об'єкти, що не підлягають приватизації згідно чинного законодавства.
В свою чергу, 07.07.1992 Верховною Радою України прийнято Постанову № 2545-ХІІ, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств та введено в дію Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств (надалі - Програма), затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 за № 2545-ХІІ, зі змінами діючими з 1994 року, Державна програма приватизації - це складова частина програми створення ринкової економіки України. Програму розроблено відповідно до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про приватизаційні папери", а її положення є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування.
Розділом 1 Програми об'єкти приватизації було розділено на три види, а саме: 1) об'єкти приватизації, що підлягали першочерговій приватизації, якій підлягали об'єкти, які найбільше впливали на розвиток споживчого ринку, а також ті, що стримували процес стабілізації державного бюджету, гальмували економічний розвиток України та формування її ринкової економіки (п. 1.1 Програми); 2) об'єкти приватизації, що підлягали приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (п. 1.2 Програми); 3) підприємства та об'єкти, що не підлягали приватизації взагалі.
Так, пунктом 1.3 Державної програми приватизації майна державних підприємств до об'єктів, що не підлягали приватизації, окрім іншого віднесено захисні споруди цивільної оборони.
Таким чином прокурор просить усунути перешкоди власнику - Рівненській обласній раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" повернути Рівненській обласній раді протирадіаційне укриття № 67793 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку № 3 по бул. Богдана Хмельницького в місті Рівне.
Відповідач 1 у своєму відзиві зокрема зазначає , що з акту оцінки стану готовності споруди цивільного захисту від 20.11.2022, протирадіаційне укриття є обмежено готовим до використання за призначенням. На думку відповідача 1, ТОВ "Рівнефармація" у цілому дотримується зазначених вимог, виконує вказівки та приписи компетентних органів, здійснює належне утримання та використання цієї захисної споруди, не допускає виконання заходів, що знижують захисні властивості, надійність та безпеку захисної споруди, не здійснює її перебудову чи реконструкцію, забезпечує збереження її цільового призначення та функціонування, забезпечує та продовжує забезпечувати інтереси інших осіб, а саме інтереси громади і суспільства щодо функціонування об'єкта цивільного захисту, сприяючи державі у дотриманні та забезпеченні права громадян на користування засобами колективного захисту населення. Тому доводи прокурора у позовній заяві щодо суспільного інтересу повернення протирадіаційного укриття Рівненській обласній раді є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на вказані обставини, суд зазначає наступне.
Згідно Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994, об'єкти, які перебували у державній власності та віднесені Державною програмою приватизації на 1994 рік до груп Б, В і Г, підлягали перетворенню у відкритті акціонерні товариства. В свою чергу, засновниками з боку держави таких відкритих акціонерних товариств визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах та містах, які починаючи з 1 січня 1995 року, є правонаступниками органів, уповноважених управляти державним майном, щодо управління майном об'єктів, зазначених у статті 1 цього Указу.
Статтею 2 Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 затверджено об'єкти, на які не поширювалася дія цього Указу. Зокрема, дія цього Указу не поширювалася на об'єкти, що не підлягають приватизації згідно чинного законодавства.
В свою чергу, 07.07.1992 Верховною Радою України прийнято Постанову № 2545-ХІІ, якою затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств та введено в дію Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств (надалі - Програма), затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 за № 2545-ХІІ, зі змінами діючими з 1994 року, Державна програма приватизації - це складова частина програми створення ринкової економіки України. Програму розроблено відповідно до Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про приватизаційні папери", а її положення є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування.
Розділом 1 Програми об'єкти приватизації було розділено на три види, а саме: 1) об'єкти приватизації, що підлягали першочерговій приватизації, якій підлягали об'єкти, які найбільше впливали на розвиток споживчого ринку, а також ті, що стримували процес стабілізації державного бюджету, гальмували економічний розвиток України та формування її ринкової економіки (п. 1.1 Програми); 2) об'єкти приватизації, що підлягали приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (п. 1.2 Програми); 3) підприємства та об'єкти, що не підлягали приватизації.
Так, пунктом 1.3 Державної програми приватизації майна державних підприємств до об'єктів, що не підлягали приватизації, окрім іншого віднесено захисні споруди цивільної оборони.
В свою чергу, відповідно до Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2.5-97) "Захисні споруди цивільної оборони", затверджені наказом Державним комітетом містобудування України від 08.07.1997 за № 106, захисні споруди цивільної оборони призначаються для захисту в мирний час персоналу, який переховується від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, які загрожують масовому ураженню людей, а також у воєнний час - від сучасної зброї масового ураження. В мирний час захисні споруди використовуються для господарчих потреб. Сховища діляться на класи, а протирадіаційні укриття (ПРУ) - на групи. Тобто захисними спорудами є сховища та протирадіаційні укриття.
Крім того, згідно Переліків майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (далі - Перелік), затверджених Декретом КМУ від 31.12.1992 за № 26-92, діючого станом як на момент прийняття 25.02.1995 Рівненською обласною радою рішення № 25 щодо приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація", так і на момент підписання 30.04.1999 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області наказу № 334 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", захисні споруди цивільного оборони були включенні до даних переліків як такі, приватизація чи передача в оренду яких не допускалася.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції чинній на момент підписання РВ ФДМ України по Рівненській області наказу № 334 від 30.04.1999), приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально - економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Приватизація здійснюється на основі принципів, зокрема, законності, державного регулювання та контролю, повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти приватизації тощо.
Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств встановлений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Зокрема, ст. 2 вказаного Закону визначено об'єкти малої приватизації та вказано об'єкти, що не можуть бути об'єктами малої приватизації. Так, об'єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
Законом України "Про приватизацію державного майна" (далі - Закон) перераховано об'єкти, які не підлягають приватизації (ст. 5). Так, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. В свою чергу, до об'єктів, що мають загальнодержавне значення, окрім іншого, віднесено протирадіаційні споруди.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, чинні як на момент прийняття Рівненською обласною радою рішення № 25 від 25.02.1995 щодо приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація", так і на момент підписання РВ ФДМ України по Рівненській області наказу № 334 від 30.04.1999 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", протирадіаційні споруди були віднесені до об'єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв'язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин закон виключав можливість приватизації (відчуження) зазначених у Законі України «Про приватизацію державного майна» об'єктів, якими є захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони). Однак, всупереч викладеного, протирадіаційне укриття під обліковим номером 67793 було приватизоване.
У статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення закріплено у статті 321 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим на час виникнення спірних правовідносин визначалися Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об'єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, захисні споруди цивільного захисту.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту (далі - КЦЗ) України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.
Частиною 12 ст. 32 КЦЗ України передбачено, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин закон виключав можливість приватизації (відчуження) зазначених у ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та ч. 12 ст. 32 КЦЗ України об'єктів, якими є захисні споруди цивільного захисту, у приватну власність.
Таку правову позицію виснувано Верховним Судому складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.06.2024 по справі № 918/744/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Разом з тим, ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як вже зазначалося вище, на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема законами України "Про приватизацію державних підприємств" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Указом Президента України № 699/94 від 26.11.1994, Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 за № 26-92, Державною програмою приватизації майна державних підприємств, затвердженою постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 за № 2545-ХІІ, захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони), якими є протирадіаційні укриття, були віднесені до об'єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв'язку з чим не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну.
Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини 1, 2 ст. 228).
Як вже зазначалося вище, на час виникнення спірних правовідносин закон виключав без будь яких винятків можливість приватизації (відчуження) захисних споруд цивільного захисту, якими є протирадіаційні укриття, відтак укладення договору купівлі-продажу, за яким могло бути відчужено у приватну власність таке майно, може свідчити про намір сторін договору незаконно заволодіти майном шляхом проведення приватизації останнього.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2023 у справі № 918/938/22.
Як вбачається із матеріалів справи, на одній з облікових карток на протирадіаційне укриття № 67793 міститься печатка "Аптечного управління Ровенського обласного виконавчого комітету".
Разом з тим, у листопаді 1988 року вказане аптечне управління перейменоване у Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація", а у 1995 році було розпочато процес приватизації аптечної мережі, в тому числі і приміщення аптеки № 70, розташованої по бул. Богдана Хмельницького, 3, в місті Рівне, в результаті чого на базі Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" і було створено ВАТ "Рівнефармація", перетворене 04.10.2010 у ТДВ "Рівнефармація".
Крім того, 22.06.2022 року ТДВ "Рівнефармація" ( 2000 роках - ВАТ "Рівнефармація") здійснили оновлення облікових карток протирадіаційного укриття № 67793, у яких зазначили обліковий номер об'єкта цивільного захисту - 67793, що був присвоєний протирадіаційному укриттю щонайменше з 1991 року (згідно відтиску печатки Аптечного управління Ровенського обласного виконавчого комітету УРСР на одній з облікових карток), а також зазначили інші характеристики захисної споруди, що є аналогічними тим, що й в обліковій картці протирадіаційного укриття № 67793, завіреній відтиском печатки Аптечного управління Ровенського обласного виконавчого комітету УРСР, а саме: тип проекту та тип укриття, рік здачі в експлуатацію, коефіцієнт захисту кількість входів та відсутність запасних виходів тощо, що збігаються з даними фонду захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), які знаходяться в уповноважених органів у сфері цивільного захисту - Рівненської міської ради та Рівненської обласної державної адміністрації, а також в ГУ ДСНС у Рівненській області.
Оскільки саме ТДВ (ВАТ) "Рівнефармація" двічі оновили облікові картки захисної споруди цивільного захисту, а 20.07.2022 комісією ТДВ "Рівнефармація2 було проведено оцінку стану готовності протирадіаційного укриття №67793, то зазначене вказує на обізнаність представників як ВАТ/ТДВ "Рівнефармація", так і Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" про наявність у складі приміщення аптеки № 70, розташованої по бул. Богдана Хмельницького, 3, в м. Рівне, протирадіаційного укриття № 67793. В той же час, про вказані обставини орган приватизації - Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - РВ ФДМ) по Рівненської області, товариство не повідомляло, що свідчить про недобросовісність дій в частині набуття права власності на майно, яке не підлягало приватизації.
При цьому, відповідно до Тимчасового Положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою ВРУ від 07.07.1992 за № 2558-ХІІ, Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 за № 412 (далі - Положення), законів України "Про приватизацію майна державних підприємств" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малі приватизацію)", РВ ФДМ України мали на час приватизації спірного майна повноваження з продажу об'єктів приватизації, управління та розпорядження майном підприємств, установ і організацій, що перебували у державній власності.
Зокрема, Положенням закріплено, що регіональні відділення у межах своєї компетенції забезпечує виконання законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, декретів, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Фонду, рішень Верховної Ради і Президента Республіки Крим, Уряду Криму, рішень обласної, Київської та Севастопольської міської Ради народних депутатів, розпоряджень Представника Президента України в області, містах Києві і Севастополі.
Основними завданнями відділення є: організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з державною, республіканською (Республіки Крим) та місцевою програмою приватизації; здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується, відповідно до прийнятих ним рішень; здійснення повноважень орендодавця державного майна; організація діяльності представництв Фонду в районах і містах (далі - представництва); забезпечення роботи єдиної комп'ютерної інформаційної мережі органів приватизації.
Відтак, для реалізації покладених на відділення завдань, згідно п. 4 Положення, останнє в межах своїх повноважень, окрім іншого: розробляє пропозиції щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності, та забезпечує виконання затверджених програм; здійснює продаж об'єктів приватизації; розглядає заяви про приватизацію майна, що перебуває у державній власності, і приймає відповідні рішення; утворює комісії з приватизації і комісії з інвентаризації та оцінки майна, що перебуває у державній власності, затверджує акти інвентаризації та оцінки вартості майна; здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації; а також приймає рішення про передачу власникам приватизованих об'єктів у довготермінову оренду будівель і споруд, приватизація яких заборонена відповідно до чинного законодавства,- контролює виконання актів законодавства,- здійснює інші функції згідно з чинним законодавством.
У зв'язку з чим відділення має право: одержувати безплатно від місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого і регіонального самоврядування, органів державної статистики, підприємств, установ і організацій звітні дані й інформаційні матеріали, необхідні для виконання покладених на відділення завдань, залучати в установленому порядку до здійснення контролю за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах купівлі-продажу об'єктів приватизації, додержанням умов договорів оренди експертів і представників місцевих органів виконавчої влади; здійснювати передачу акцій (часток, паїв), що належать державі у майні господарських товариств, у довірче управління відповідно до чинного законодавства.
Відділення під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також з підприємствами, установами і організаціями.
Тобто, РВ ФДМ України по Рівненській області попри відсутність повідомлення представниками ВАТ "Рівнефармація" чи Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" про наявність в приміщенні аптеки №70 об'єкта цивільної оборони, що не підлягав приватизації, не було позбавлене можливості при виконанні своїх обов'язків та завдань виявити таке майно та включити останнє до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації.
Крізь призму вимог Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 та Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 за № 2545-ХІІ, а також законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", згідно яких протирадіаційні укриття були віднесені до об'єктів, що перебувають під охороною держави, мали загальнодержавне значення та не підлягали приватизації, РВ ФДМ України по Рівненській області, будучи наділеним повноваженнями щодо організації та проведення приватизації комунального майна, не мало права на передачу у приватну власність ВАТ "Рівнефармація" спірного нерухомого майна, а саме підвального приміщення площею 36 кв.м. аптеки, розташованої по бул. Богдана Хмельницького, 3, в місті Рівне, що є вбудованим протирадіаційним укриттям № 67793 місткістю 50 осіб.
Таким чином, оскільки вчинення правочину, спрямованого на відчуження спірного приміщення відбулося попри пряму заборону, встановлену чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, про яку сторонам було достовірно відомо, про що свідчить систематичне (по мірі зміни власника та його організаційно-правової форми) переоформлення облікових карток на протирадіаційне укриття №67793, проведення оцінок стану готовності протирадіаційного укриття, використання спірної захисної споруди (згідно відомостей облікових карток протирадіаційного укриття №67793) для укриття працівників аптеки та працівників товариства, а також зберігання документації та ключів від укриття у завідувача аптекою, або останні повинні були знати (згідно завдань та обов'язків РВ ФДМ України по Рівненській області), поведінка обох сторін цього правочину не відповідає критерію добросовісності.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 918/744/23.
Правові наслідки вчинення такого правочину передбачені ст. 228 ЦК України. Зокрема, нікчемність правочину щодо приватизації спірного майна означає, що жодних юридичних наслідків (крім пов'язаних з його недійсністю), у тому числі перехід права власності, такий правочин не спричиняє.
В такому випадку перехід прав щодо володіння, користування та розпорядження вказаним майном від ТДВ «Рівнефармація» до його законного власника (розпорядника) є наслідком задоволення саме вимоги про повернення майна його власнику.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21виснувала правову позицію, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
Відчуження об'єкта цивільного захисту (цивільної оборони) не лише суперечить нормам законодавства, а також порушує інтереси держави і суспільства як на момент укладання спірного правочину, так і на даний час, коли на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по об'єктам промисловості, інфраструктури та житлових будинках.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 КЦЗ України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Тобто, держава повинна вживати заходів для створення належних умов для захисту життя і здоров'я людей від надзвичайних ситуацій, в тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій шляхом, зокрема, створення умов для перебування громадян, в тому числі у протирадіаційному укритті.
Таким чином, одержане ВАТ "Рівнефармація" в приватну власність протирадіаційне укриття, розташоване в підвальному приміщені аптеки № 70, розташованої по бул. Богдана Хмельницького, 3, в місті Рівне, загальною площею 36,0 кв.м, підлягає поверненню територіальній громаді.
Щодо суб'єктного складу відповідачів.
Рівненська обласна рада рішенням від 25.02.1995 № 25 затвердила переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області та підлягають приватизації, а також, зокрема включила Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація" до переліку підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів". Цим же рішенням Рівненська обласна рада передала РВ ФДМ України по Рівненській області в управління об'єкти комунальної власності області, включені до відповідних переліків.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Процедура приватизації майна Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" відбувалася за процедурою, передбаченою Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994, за положеннями якого відповідні об'єкти приватизації підлягали перетворенню у відкриті акціонерні товариства. Засновниками з боку держави таких відкритих акціонерних товариств визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах та містах, які, починаючи з 01.01.1995, є правонаступниками органів, уповноважених управляти державним майном, щодо управління майном об'єктів, зазначених у ст. 1 цього Указу (ст. 1, 3, 4 вказаного Указу).
Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством на РВ ФДМ України по Рівненській області було покладено виконання повноважень органу приватизації державного та комунального майна (у спірних правовідносинах повноваження засновника відкритого акціонерного товариства, що створювалося в результаті приватизації підприємства комунальної власності), що і обумовило передачу останньому повноважень з управління об'єктами комунальної власності області, щодо яких власником (Рівненською обласною радою) прийнято рішення про приватизацію.
З наведеного вбачається, що за наслідками процедури приватизації відбулося не лише відчуження майна Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація» з комунальної власності у приватну власність ВАТ "Рівнефармація", але й об'єкта цивільного захисту, щодо якого на час виникнення спірних правовідносин закон виключав без будь яких винятків можливість приватизації (відчуження), тоді як РВ ФДМ України по Рівненській області у процедурі приватизації цього підприємства (у тому числі при прийнятті наказу від 30.04.1999 № 334) діяв як орган приватизації та на виконання цієї функції реалізовував делеговані йому власником повноваження з управління майном комунальної власності.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.06.2024 у справі №918/743/23, у постанові від 23.07.2024 у справі № 918/536/23, що ухвалені у подібних правовідносинах та за участю тих самих сторін.
В подальшому на підставі наказу Фонду державного майна України від 11.04.2019 за № 363 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна", було утворено РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях, яке є правонаступником майна, прав та обов'язків РВ ФДМ України по Рівненській області та РВ ФДМ України по Житомирській області, що в свою чергу стало підставою звернення прокурора із даним позовом до новоутвореного Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
При цьому, згідно "Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Рівнефармація" м. Рівне, майдан Незалежності, 3", що є додатком до наказу РВ ФДМУ по Рівненській області № 334 від 30.04.1999, ВАТ «Рівнефармація» під порядковим номером 14 було передано будівлю аптеки № 70, розташовану по бул. Б.Хмельницького, 3, інвентаризаційний номер " 39145".
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, опублікованій на офіційному сайті Міністерства юстиції України, розміщеному за посиланням https://usr.minjust.gov.ua, ВАТ «Рівнефармація» з 01.10.2010 має стан юридичної особи «Припинено».
По при це, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, опублікованій на офіційному сайті Міністерства юстиції України, щодо ТДВ "Рівнефармація", у розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" зазначено "Відкрите акціонерне товариство "Рівнефармація", код ЄДРПОУ 22572748".
Наведене вище є підставою пред'явлення позовної вимоги про повернення комунального майна - протирадіаційного укриття № 67793, площею 36,0 кв.м. та місткістю 50 чоловік, саме до ТДВ "Рівнефармація".
Щодо строків позовної давності.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Негаторний позов може бути пред'явлений Позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.
Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018у справі № 653/1096/16-ц,від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16- ц, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).
Так, предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (п.96 постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/17345/20).
Поняття "триваючого правопорушення" законодавством не наведене, однак викладене у судовій практиці. Відтак, триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження таких дій чи бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом (постанова Верховного Суду від 25.03.2020р. у справі № 175/3995/17-ц).
Таким чином, негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння.
Відповідно, позовну вимогу зобов'язати повернути об'єкт нерухомості потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця (висновок викладений у постанові Касаційного Цивільного Суду від 22.06.2022 у справі №752/3093/19).
Відтак, враховуючи що володіння, користування та розпорядження ТДВ "Рівнефармація" протирадіаційним укриттям № 67793 має триваючий характер, не припинено та продовжує існувати до дати звернення з позовною заявою у цій справі, позовна вимога про зобов'язання відповідача ТДВ "Рівнефармація" повернути спірний об'єкт цивільної оборони (цивільного захисту) є негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця - територіальної громади Рівненської області.
За результатами з'ясування обставин, на які прокурор посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо звернення прокуратури з даним позовом, слід зазначити наступне.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній вимозі самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У ст. 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
За п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначається правовий режим власності.
За ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон), право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади -жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 60 вказаного Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Право комунальної власності територіальної громади захищається законами на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Комунальне майно може бути приватизоване. Відповідно до ст. 1 та ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація - відчуження майна, що перебуває у комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб здійснюється органами місцевого самоврядування з метою підвищення соціально - економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. При цьому, основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Правовідносини, пов'язані з використанням державного та комунального майна, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а тому неправомірне, попри пряму заборону закону на відчуження, набуття речових прав на таке майно не відповідає суспільному інтересу та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Пунктами 4,5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 по справі № 806/2361/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.
За ст. 4 КЦЗ України, цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Конституцією України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю.
Згідно із ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя, обов'язок держави - захищати життя людини.
Також, відповідно до положень Конституції України, державна політика повинна спрямовуватися на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
У зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який продовжений до 08.02.2025 на підставі указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024.
Тому, на даний час особливо актуальним є питання належного використання захисних споруд цивільного захисту.
Ураховуючи правову природу захисних споруд, перебування останніх у приватній власності не забезпечує виконання державної функції цивільного захисту населення, яке є пріоритетною в умовах воєнного стану, що призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров'я під час військової агресії.
Згідно ст. 1 Закону України "Про цивільну оборону України", цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Відповідно до норм Положення про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 за № 299, завданням Цивільної оборони та заходами щодо їх реалізації, окрім іншого, є укриття населення в захисних спорудах, що досягається, зокрема, завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання; комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях); обстеженням і обліком підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення; дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.
Саме у зв'язку з метою організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру, законодавством протирадіаційні споруди віднесено до об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а, відповідно, які не підлягають приватизації.
За п. 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 КЦЗ України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту,- визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.
В умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України досягнення вказаної мети не є формальним чи лише декларативним приводом для повернення майна з незаконного приватного володіння.
Інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема у період воєнного часу, поза сумнівом є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами відповідачів, адже питання стосується життя та здоров'я людей.
При цьому слід зазначити, що спір у даній справі стосується виключно протирадіаційного укриття площею 36 кв.м, а не всієї будівлі, (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22).
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, об'єкти права комунальної власності, серед яких і об'єкти цивільної оборони (цивільного захисту), правомочності власника щодо яких від імені та виключно в інтересах територіальної громади, з метою належної організації і забезпечення цивільного захисту, виконує відповідна рада. В свою чергу, захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян, що беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.
У спірних правовідносинах, органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави є саме Рівненська обласна рада, з огляду на таке.
Рішенням від 25.02.1995 № 25 Рівненська обласна рада затвердила переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області та підлягають приватизації, до якого зокрема включила Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація".
Оскільки, відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, відтак цим же рішенням Рівненська обласна рада передала РВ ФДМ України по Рівненській області в управління об'єкти комунальної власності області, включені до відповідних переліків.
Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством на РВ ФДМ України по Рівненській області було покладено виконання повноважень органу приватизації державного та комунального майна (у спірних правовідносинах повноваження засновника відкритого акціонерного товариства, що створювалося в результаті приватизації підприємства комунальної власності), що і обумовило передачу останньому повноважень з управління об'єктами комунальної власності області, щодо яких власником (Рівненською обласною радою) прийнято рішення про приватизацію.
З наведеного вбачається, що за наслідками процедури приватизації відбулося відчуження майна Рівненського обласного виробничого об'єднання "Фармація" з комунальної власності у приватну власність ВАТ "Рівнефармація", тоді як РВ Фонду державного майна України по Рівненській області у процедурі приватизації цього підприємства (у тому числі при прийнятті наказу від 30.04.1999 № 334) діяв як орган приватизації та на виконання цієї функції реалізовував делеговані йому Рівненською обласною радою як власником повноваження з управління майном комунальної власності.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.06.2024 у справі №°918/743/23, у постанові від 23.07.2024 у справі №° 918/536/23, що ухвалені у подібних правовідносинах та за участю тих самих сторін.
Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Враховуючи викладене, Рівненською окружною прокуратурою на адресу Рівненської обласної ради 16.08.2024 було скеровано листа, в якому повідомлялося про наявність підстав для захисту інтересів держави.
В свою чергу, Рівненською обласною радою листом за № 09-2677/01 від 04.10.2024 повідомлено, що заходи спрямовані на усунення порушень законодавства, допущені при відчужені захисної споруди цивільного захисту № 67793, розташованої по бул. Богдана Хмельницького, 3, в місті Рівне, в тому числі шляхом звернення до суду з вимогою про його повернення, не вживалися. Як не вжито відповідних заходів щодо повернення захисної споруди цивільного захисту № 67793, й за результатами розгляду листа окружної прокуратури, однак Рівненською обласною радою висловлено прохання щодо вжиття таких заходів Рівненською окружною прокуратурою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави в суді, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.
Отже, дізнавшись про факт вибуття з комунальної власності захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційного укриття №67793, розташованого в місті Рівне по бул. Богдана Хмельницького, 3, Рівненською обласною радою заходи щодо його повернення не вживались.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду України у рішеннях від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020у справі №912/2385/18 зазначає, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу державної влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити державні інтереси, свідчить про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, у п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказано, що у разі здійснення представництва прокурором інтересів держави у суді він не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.10.2020 у справі № 915/1022/18 зазначив, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Як наслідок, у зв'язку з не вжиттям Рівненською обласною радою заходів щодо захисту інтересів держави та повернення протирадіаційного укриття № 67793 у власність територіальної громади області, Рівненська окружна прокуратура вважає за необхідне звернутись до суду, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у прокурора виникає законне право на звернення з позовом до суду на захист державних інтересів з метою усунення порушень закону.
Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом.
Щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Усунути перешкоди власнику - Рівненській обласній раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (код ЄДРПОУ 22572748) повернути Рівненській обласній раді протирадіаційне укриття № 67793 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку № 3 по бул. Богдана Хмельницького в місті Рівне.
3. Стягнути з Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33000, Рівненська обл., Рівненський район, м. Рівне, майдан Незалежності 3, код ЄДРПОУ 22572748) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в розмірі - 1211,20 грн.
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, Рівненська обл., Рівненський район, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в розмірі - 1211,20 грн.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 28 березня 2025 року.
Суддя Вадим Торчинюк