65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1167/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
розглянувши матеріали заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову за вх.№ 2-417/25 від 25.03.2025
у справі № 916/ 1167/25
за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (м. Одеса, вул. Отмана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (просп. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032, ідентифікаційний код 25042882) Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 40477150)
до відповідачів:
1. Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (вул. Академіка Заболотного, 26, м. Одеса, 65025, ідентифікаційний код 01998526)
2. Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (вул. Водопроводна, 16, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 26209430)
про визнання недійсним договору та стягнення
Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Південного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради», Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», в якому просить Господарський суд Одеської області:
- визнати недійсним договір про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів № 74 від 07.03.2019, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (правонаступник Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня») та приватним акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР»;
- стягнути з приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» 724 077, 04 грн, а з Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» одержані ним за рішенням суду 724 077, 04 грн стягнути в дохід держави;
- стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір.
Обґрунтовуючи заявлений позов, прокурор покликається на те, що ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СЛУР», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору про закупівлю послуг № 74 від 07.03.2019 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 724 077, 04 грн. Вищенаведене свідчить про наявність у ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СЛУР» умислу на укладення спірного Договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку.
Разом з позовною заявою господарський суд одержав заяву про забезпечення позову за вх.№2-417/25 від 25.03.2025, в якій Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 724 077, 04 гривні;
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» у межах суми позову 724 077, 04 гривні, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Заяву обґрунтовано такими обставинами.
Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» коштів у сумі 724 077, 04 грн за наслідкми визнання недійсним договору про надання послуг.
Заявник стверджує, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Що ж до співмірності заходів забезпечення позову, заявник звертає увагу на те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (724 077, 04 грн) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. У випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
При цьому, на думку заявника, обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Щодо зустрічного забезпечення, то заявник вказав, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України (яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України) зазначено, зокрема, такі висновки:
« 43. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
44. У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
45. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
Як встановлено судом, предметом позову є вимога про стягнення з ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» коштів у сумі 724 077, 04 грн за наслідком визнання недійсним договору про надання послуг.
Водночас заявник, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, посилається на те, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2, оскільки арештоване майно залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ним.
Отже, виконання судового рішення у даній справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Таким чином, із врахуванням наданих позивачем доказів, господарський суд погоджується, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача-2 у межах заявленої суми 724 077,04 грн, є релевантним з предметом позову і зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Тобто, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із заявником, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.
Водночас з метою уникнення подвійного розміру забезпечення, господарський суд вважає за доцільне привести формулювання, наведене в прохальній частині заяви, у відповідність до постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22. При цьому, суд зауважує, що відображення такого формулювання вжиття заходу забезпечення сприятиме його належному виконанню та не змінює суті заявлених заходів забезпечення позову.
Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Південного офісу Держаудитслужби про забезпечення позову.
Одночасно суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальних прав сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Окрім того, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача-2 і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Таке саме стосується й арешту майна відповідача-2, яким обмежується лише право розпорядження відповідачем відповідним майном.
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача-2, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст. 234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№ 2-417/25 від 25.03.2025 про забезпечення позову у справі № 916/1167/25 задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову на користь Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89); Одеської обласної ради (просп. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032, ідентифікаційний код 25042882), Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 40477150) шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопроводна, 16; ідентифікаційний код 26209430), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», а також на нерухоме майно, яке належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопроводна, 16; ідентифікаційний код 26209430) у межах суми позовних вимог на загальну суму 724 077, 04 грн.
Стягувачем за цією ухвалою є: Суворовська окружна прокуратура м.Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89); Одеська обласна рада (просп. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032, ідентифікаційний код 25042882), Південний офіс Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 40477150).
Боржником за цією ухвалою є: Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопроводна, 16; ідентифікаційний код 26209430).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 27.03.2025.
Суддя Деркач Тетяна Григорівна