25.03.2025 р. Справа № 914/452/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали заяви
Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
про забезпечення позову
у справі 914/452/25
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Г.У."
про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Г.У." про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна. Зокрема прокурор у позовній заяві просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» у власність держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
17.03.2025 Заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подано заяву про забезпечення позову у справі 914/452/25, в якій прокурор просить накласти арешт на складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
Ухвалою суду від 19.03.2025 заява про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2025.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову прокурор зазначає, що підставою звернення прокурором з даним позовом до суду стало відчуження з прилюдних торгів на користь ТОВ «У.Г.У.» спірного нерухомого майна, приналежність якого до державної форми власності установлено судовими рішеннями у справах №914/723/15 та №914/2867/16.
Як вказав прокурор, державне майно, яке підлягало поверненню до держави в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд» на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі №914/723/15, незаконно вибуло на користь іншого суб'єкта господарювання у спосіб реалізації з прилюдних торгів нерухомого майна, нібито приналежного боржнику - ТзОВ «Західенергокомплект».
Так, 17.08.2015 постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №914/723/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003 №18, укладений між ДП МОУ «Західвійськбуд» та ТОВ «Західенергокомплект» щодо відчуження нерухомого майна будівлі складу площею 1188,3 кв.м по вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів Жовківського (на даний час Львівського) району Львівської області.
Зобов'язано ТзОВ «Західенергокомплект» повернути нерухоме майно будівлі складу площею 1188,3 кв.м по вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів Жовківського (на даний час Львівського) району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд».
Під час розгляду справи № 914/723/15 судом установлено, що рішенням Малехівської сільської ради від 19.09.2002 №4 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ДП МОУ «Західвійськбуд» визнано право загальнодержавної власності на майно, яке є предметом оспорюваного договору від 15.09.2003 №18, та належить ДП МОУ «Західвійськбуд» на праві повного господарського відання. У статуті ДП МОУ «Західвійськбуд» зазначено, що воно засноване на майні Збройних Сил України, його майно є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання і відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлюється законодавством.
Підставою для задоволення зазначеного вище позову стала відсутність дозволу уповноваженого органу управління майном - Міністерства оборони України на відчуження державного майна за договором купівлі-продажу від 15.09.2003 №18, що знаходилось на праві господарського відання у ДП МОУ «Західвійськбуд».
Як вказано у заяві про забезпечення позову, у подальшому, на стадії виконання судового рішення, Міністерству оборони України стало відомо про зміну площі будівлі та її адреси.
Зокрема, будівлю складу площею 1188,3 кв.м змінено на площу 1209,5 кв.м у зв'язку з проведеними переобмірами та уточненнями площі, про що зазначалось у довідці Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 26.07.2016 №2335. Адресу указаної складської будівлі вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів змінено на вул. Київську, 24 у с. Малехів на підставі рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 31.01.2006 № 525.
Як зазначив прокурор, спірний об'єкт згідно із судовими рішеннями у справі № 914/723/15 підлягав поверненню до державної власності, проте ТзОВ «Західенергокомплект» це рішення не виконало та об'єкт не повернуло.
У подальшому прокурор звертався до суду з метою витребування з чужого незаконного володіння ТзОВ «Західенергокомплект» на користь держави в особі Міністерства оборони України спірного нерухомого майна із зазначенням вірної площі та адреси.
Однак, 29.10.2019 рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2867/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора, установивши, що станом на час розгляду даної справи у виконавчій службі перебувало виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області про виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі №914/723/15 в частині зобов'язання ТзОВ «Західенергокомплект» повернути нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв. м по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд».
Ураховуючи наведені обставини, беручи до уваги передбачені законом способи захисту порушеного права власності, характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положень статей 387, 388 ЦК України щодо витребування майна із чужого незаконного володіння є безпідставним, оскільки право позивача на спірне майно було захищено в судовому порядку (справа №914/723/15), і відповідне судове рішення перебуває на виконанні у виконавчій службі.
29.11.2019 вказане рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2867/16 набрало законної сили.
Як зазначає прокурор, незважаючи на це, як предмет стягнення заборгованості із ТзОВ «Західенергомплект» слугувало саме спірне нерухоме майно, а саме: будівля складу площею 1209,5 кв.м по вул. Київській, 24 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, електронні торги щодо якого проводились державним підприємством «Сетам».
У свою чергу, ДП МОУ «Західвійськбуд» неодноразово звертався на адресу ДП «Сетам», яким вперше було знято майно з торгів, а вдруге майно було відчужено на користь ТОВ «У.Г.У.».
Як вказано у заяві про забезпечення позову, зважаючи на неодноразові попередження ДП МОУ «Західвійськбуд» щодо приналежності об'єкта електронних торгів до державної форми власності, рішень суду, що підтверджують дані обставини, які набрали законної сили, створене незадовго до реалізації такого майна ТОВ «У.Г.У.» знехтувало наявністю таких судових рішень, придбавши це майно на повторному незаконному аукціоні.
Окрім того, прокурор зазначає, що на час повторного проведення електронних торгів була чинною ухвала Галицького районного суду м. Львова від 11.08.2016 у справі №461/5238/16-к, якою був накладений арешт на земельну ділянку площею 0,4878 га з кадастровим номером 4622785700:03:000:0010, яка знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Жовківський (на даний час Львівський) район, Львівська область, з обов'язковим внесенням про це відомостей до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в день та годину отримання ухвали слідчого судді. На зазначеній земельній ділянці знаходиться спірний об'єкт нерухомого майна. Дане обтяження знято після проведення електронних торгів на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 05.11.2020 у справі № 461/9162/20, прийнятої за клопотанням директора переможця електронних торгів - ТОВ «У.Г.У.».
Як вказано у заяві про забезпечення позову, наведене вище свідчить про недобросовісність поведінки ТОВ «У.Г.У.», що зумовило набуття у його приватну власність майна, яке незаконно вибуло із державної власності, сприяючи ТОВ «Західенергокомплект» унеможливити повернення майна на виконання рішення суду.
Отже, необхідністю у зверненні прокурором до суду із заявою про забезпечення позову є відчуження спірного майна на електронних торгах, незважаючи на рішення судів, які набрали законної сили, що містили вимогу про повернення ТОВ «Західенергокомплект» спірного нерухомого майна до власності держави в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд», а також під час відкритого виконавчого провадження № 49196799.
За твердженням прокурора, у зв'язку з пред'явленням позову до суду до теперішнього володільця спірного нерухомого майна ТОВ «У.Г.У.», на даний час існує високий ризик можливого відчуження даного об'єкта нерухомого майна на користь сторонньої особи з метою перешкоджання чи ускладнення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог прокурора.
Як вказав прокурор, перебування об'єкта нерухомого майна, що є предметом спору, у власності ТОВ «У.Г.У.», створює передумови для подальшої його передачі цією особою у власність або в користування іншим особам. А подальше відчуження та перереєстрація об'єкта нерухомого майна ТОВ «У.Г.У.» до закінчення розгляду справи про витребування об'єкта спірного нерухомого майна призведе до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити порушені права та інтереси держави в межах одного судового провадження без нових звернень прокурора (позивача) до суду.
Відповідно до частин 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 (провадження №14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З поданих матеріалів вбачається наявність спору щодо нерухомого майна - складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, яку прокурор просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» у власність держави в особі Міністерства оборони України.
Необхідно зазначити, що в даному випадку судом береться до уваги те, що без вжиття заходів забезпечення позову спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб.
У свою чергу, зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не позбавить права відповідача на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися об'єктом спірного нерухомого майна, відчужити його третім особам. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 908/964/21 (908/2696/21).
Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову та подані заявником матеріали, беручи до уваги наведені позивачем доводи, судом встановлено наявність достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову для того, щоб виконання рішення суду у даній справі не було істотно ускладненим чи унеможливленим у випадку задоволення позову.
Щодо обраних позивачем заходів забезпечення позову суд зазначає, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі №908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).
Частиною 1 статті 73 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини та подані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову у даній справі підлягає задоволенню.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву про забезпечення позову у справі №914/452/25 задовольнити.
2. Накласти арешт на складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вулиця Київська, 24, село Малехів, Львівський район, Львівська область.
Стягувач за ухвалою суду: Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022).
Боржник за ухвалою суду: Товариство з обмеженою відповідальністю "У.Г.У." (80383, Львівська область, село Малехів, вулиця Київська, будинок 24, ідентифікаційний код 43681508).
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (частина 2 статті 235 ГПК України).
Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 28.03.2025.
Суддя Петрашко М.М.