28.03.2025 Справа № 914/806/25
За заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ
до боржника:Фізичної особи-підприємця Адамовича Олега Васильовича , АДРЕСА_1
про:видачу судового наказу
Суддя - Крупник Р.В.
18.03.2025 до Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - Заявник, ТОВ «Бізнес Позика») надійшла заява про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Адамовича Олега Васильовича (надалі - Боржник) 30'290,00 грн. заборгованості та 6'500,00 грн. штрафу за Договором №472704-КС-003 про надання кредиту від 20.09.2024.
Заяву обґрунтовано тим, що між заявником (кредитодавець) та боржником (позичальник) укладено в електронній формі Договір №472704-КС-003 про надання кредиту від 20.09.2024, згідно із якими на боржника покладався обов'язок повернути наданий йому кредит, сплатити проценти за його користування та комісію у визначеному сторонами порядку. Разом з цим, боржник у встановлені строки не здійснив жодного платежу за договором, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 30'290,00 грн., з яких 13'000,00 грн. борг за тілом кредиту, 14'690,00 грн. борг за відсотками, 2'600,00 грн. борг за комісією, та накладення на нього штрафу у розмірі 6'500,00 грн.
Ознайомившись зі змістом заяви та долучених до неї матеріалів, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно частиною 1 статті 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За результатами розгляду заяви ТОВ «Бізнес Позика», судом 21.03.2025 було видано судовий наказ про стягнення із боржника 30'290,00 грн. заборгованості.
Що стосується штрафу у розмірі 6'500,00 грн., то суд відмовляє у видачі судового наказу про її стягнення.
Як передбачено пунктом 8 частини 1 статті 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Суд зазначає, що право грошової вимоги - це суб'єктивне право кредитора, яке виникає у зобов'язанні між кредитором і боржником. Наявність такого права, умови його виникнення та реалізації встановлюються сторонами договірного зобов'язання за взаємною домовленістю та на власний розсуд. Відповідні можливості сторін забезпечені принципом свободи договору, що закріплений у статті 627 ЦК України.
Разом з цим, слід зважати на те, що договірна свобода та розсуд сторін мають певні рамки та можуть бути обмежені конкретними приписами закону. У таких випадках, ті, чи інші нормативні положення здатні прямо позначатися на виникненні у кредитора права грошової вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що між заявником (кредитодавець) та боржником (позичальник) укладено в електронній формі Договір №472704-КС-003 про надання кредиту від 20.09.2024.
Пунктом 7.6 цього Договору передбачено, що у разі не здійснення сплати процентів та/або комісії за видачу кредиту, та/або комісії за видачу додаткових грошових коштів у кредит (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів), та/або суми кредиту у визначені договором та додатковими угодами до договору терміни, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 32% від розміру простроченої заборгованості.
Суд звертає увагу на те, що указом Президента України №64 від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та залишається чинним станом на дату ухвалення цього судового рішення у справі №914/806/25.
У зв'язку із цим, Прикінцеві і перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 18, згідно із яким у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З матеріалів заяви про видачу судового наказу прослідковується, що прострочення грошового зобов'язання боржника за Договором №472704-КС-003 про надання кредиту від 20.09.2024 настало у період дії воєнного стану. Відтак, він звільняється від обов'язку сплати на користь заявника штрафу за таке прострочення. У свою чергу, заявник не вправі вимагати сплати штрафу за допущене відповідачем порушення грошових зобов'язань.
Таким чином, суд доходить висновку, у заявника не виникло права грошової вимоги, що згідно із пунктом 8 частини 1 статті 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення 6'500,00 грн. штрафу.
Відповідно до частини 3 статті 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 ГПК України).
Приписами частини 2 статті 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 234, 235Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про видачу судового наказу в частині вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця Адамовича Олега Васильовича 6'500,00 грн. штрафу за Договором №472704-КС-003 про надання кредиту від 20.09.2024.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Суддя Крупник Р.В.