вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
28 березня 2025 рокуСправа № 912/183/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 912/183/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5)
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 34 922,81 грн,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач), яка містить вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про стягнення 34 922,81 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язання з компенсації середньої заробітної плати за період перебування військовозобов'язаних працівників позивача на навчальних зборах.
Ухвалою від 04.02.2025 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви) суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/183/25; постановив справу № 912/183/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
13.02.2025 до господарського суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує заявлені позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що відповідно до державної програми "Проведення мобілізаційної роботи, підготовки резервістів" ІНФОРМАЦІЯ_1 було виділено кошти бюджетних асигнувань на компенсацію середнього заробітку військовозобов'язаним, які були використані у 2021 році в повному обсязі. Відповідач зазначає, що відшкодування витрат за 2021 рік на виплату середньої заробітної плати є виплатою минулих років. Відповідач повідомляє, що у 2022-2024 році фінансовий ресурс на відшкодування витрат на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним за період проходження навчальних зборів, в тому числі минулих років, не виділявся.
У зв'язку з вищезазначеним, вказує відповідач, здійснити відшкодування середнього заробітку неможливо.
Відповідач також зазначає, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" дізналося про порушення його прав з дня, коли працівник повернувся зі зборів, а саме: у 2021 році, після чого сплинув трирічний строк, а тому, на переконання відповідача, позивач пропустив строк позовної давності.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, було продовжено на період карантину, а згодом зупинено у зв'язку із введенням воєнного стану. Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів позивач вказує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Заперечення до суду не надходили.
Дослідивши наявні у справі докази та пояснення сторін, наведені в заявах по суті справи, господарський суд встановив обставини, які є предметом доказування у справі.
Військовозобов'язані працівники виробничого підрозділу "Знам'янська дистанція сигналізації та зв'язку" регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проходили навчальні збори при військових частинах, а саме: ОСОБА_1 - з 07.09.2021 до 21.09.2021; ОСОБА_2 - з 07.09.2021 до 21.09.2021; ОСОБА_3 - з 25.08.2021 до 31.08.2021, з 01.09.2024 до 24.09.2021; ОСОБА_4 - з 07.09.2021 до 30.09.2021, з 01.10.2021 до 06.10.2021.
Зазначені обставини підтверджуються довідками відповідача від 22.09.2021 № 20 (а.с. 17), від 11.10.2021 № 44 (а.с. 19), від 22.09.2021 № 18 (а.с. 21), довідкою Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 18), повідомленнями ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 29-32), наказами позивача по особовому складу від 06.09.2021 № 74/ОС, від 19.08.2021 № 67/ОС, від 06.09.2021 № 73/ОС, від 06.09.2021 № 72/ОС (а.с. 25-28), довідкою позивача від 09.01.2025 (а.с. 15).
За період перебування зазначених вище працівників на військових навчальних зборах позивач нарахував та виплатив їм середньомісячну заробітну плату в загальному розмірі 34 922,81 грн, що включає перерахований до бюджету єдиний соціальний внесок (22%) в розмірі 6 297,55 грн.
Зокрема, ОСОБА_1 виплачено кошти у розмірі 4 251,28 грн, ОСОБА_2 - 5 013,36 грн, ОСОБА_3 - 10 050,42 грн, ОСОБА_4 - 9 310,20 грн, всього - 28 625,26 грн.
Загальний розмір нарахованих та виплачених сум, з урахуванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), становить 34 922,81 грн (28 625,26+6 297,55 (22% - ЄСВ) = 34 922,81 грн.
Вищезазначене підтверджується поясненнями позивача, наведеними в позовній заяві, а також довідкою позивача від 09.01.2025 (а.с. 15), відомістю на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори (а.с. 24), розрахунками заробітної плати (а.с. 35-40, 77), розрахунками оплати середньої зарплати (а.с. 41-44).
Листом від 30.11.2021 № ШЧ-З/06/591 (а.с. 22) позивач надав відповідачу відомість про виплату середньої заробітної плати призваним на збори військовозобов'язаних зазначеним вище працівникам, рахунок-фактуру на компенсацію середньої заробітної плати на суму 34 922,81 грн (а.с. 24-зворотний бік), розрахунки заробітної плати, розрахунки оплати середньої заробітної плати, копії наказів про відсторонення працівників від роботи, копії повісток.
Листом від 15.09.2022 № ШЧ-З/04/1664 (а.с. 21) позивач просив відповідача повідомити терміни погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату середньої заробітної плати працівникам, призваним на військові збори.
17.10.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № ШЧ-З/04-2213 про відшкодування заборгованості на суму 34 922,81 грн (а.с. 33).
30.05.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № ШЧ-З/04/1094 про відкодування заборгованості на суму 34 922,81 грн (а.с. 34, 61).
Листом від 07.06.2024 № 7625 (а.с. 16) відповідач, у відповідь на претензію позивача від 30.05.2024 № ШЧ-З/04/1094, повідомив, що відшкодування витрат за 2021 рік на виплачену заробітну плату є виплатою минулих років; розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; у 2022-2023 роках фінансовий ресурс для відшкодування витрат на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним за період проходження навчальних зборів, в тому числі минулих років, не виділявся, у зв'язку з чим неможливо здійснити відшкодування середнього заробітку.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує наступне.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невідшкодуванням позивачу витрат на виплату середнього заробітку працівникам підприємства, призваним на збори як військовозобов'язані чи резервісти за час перебування працівників на зборах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Відповідно до частин 1 статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону.
Військовозобов'язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці. Керівники підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних та резервістів до визначених пунктів збору (абзаци 1-2 частини 9 статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Згідно з частиною 11 статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до частини 13 статті 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам" від 23.11.2006 № 1644 виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, визначені Інструкцією, затвердженою наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 № 80 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.03.2007 за № 269/13536 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктами 7, 8 Інструкції на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644, за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
Зазначені особи не підлягають звільненню з роботи з ініціативи власника або вповноваженого ним органу незалежно від підпорядкування і форм власності з дня отримання повістки про призов і до повернення, крім випадків ліквідації установи, підприємства, організації тощо, де вони працювали.
Відповідно до пунктів 11, 12, 13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами. Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.
За умовами пункту 4.6 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.2009 № 560, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 560), командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо.
Умовами пункту 4.7 Інструкції № 560 передбачено, що обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим) зобов'язані після закінчення навчальних зборів відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 30.03.2021 № 1357-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку", який набрав чинності 23.04.2021, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються.
Відповідно до пункту 10 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
З огляду на викладене, ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на виплату військовозобов'язаним працівникам, які проходили військові збори, середньої заробітної плати у розмірі 34 922,81 грн (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Підставою для здійснення компенсації витрат підприємства є рахунок підприємства, розрахунки та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори.
Позивач виконав вимоги законодавства та дотримався порядку подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідних документів для відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої позивачем військовозобов'язаним працівникам за період перебування на зборах, що зумовило виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування позивачу вищевказаних витрат.
Відповідач не подав до суду доказів відшкодування позивачу зазначених витрат; правильності суми відшкодування та фактичні обставини, на яких грунтується позов, не заперечив, натомість послався на відсутність коштів для здійснення таких виплат.
Суд ураховує, що за приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Законодавство не передбачає залежності відшкодування витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним від фактичного фінансування відповідача чи випадків повного або часткового його звільнення від виконання такого обов'язку.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування не є виправданням за бездіяльність. Під бездіяльністю у цій справі ЄСПЛ мав на увазі тривалу затримку виплату коштів.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 908/3349/16.
Ураховуючи вищенаведене, на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.
Щодо строку позовної давності суд зазначає таке.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в Україні з 12 березня 2020 року був установлений карантин, який був неодноразово продовжений і тривав до 30.06.2023.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який натепер продовжено.
На підставі вищенаведеного суд виснує, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки такий строк був продовжений на період карантину та надалі його перебіг був зупинений на період воєнного стану.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40075815) відшкодування середнього заробітку працівників у розмірі 34 922,81 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати до електронних кабінетів сторін.
Повне рішення складено 28.03.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна