ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2025Справа № 925/1118/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №925/1118/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Миролюбова Олена Костянтинівна
про стягнення 277797,00 грн
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 277797,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок розірвання основного договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем договір суборенди нежитлового приміщення №07/10 від 07.10.2021 є також розірваним, а тому сплачені позивачем кошти на виконання умов договору суборенди у загальному розмірі 277797,00 грн підлягають поверненню.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.09.2024 відкрито провадження у справі №925/1118/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 справу №925/1118/24 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
24.10.2024 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/1118/24.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №925/1118/24 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024.
За приписами частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 прийнято справу №925/1118/24 до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 26.11.2024.
01.11.2024 року через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що позивачем не надано жодних доказів щодо досягнення сторонами договору суборенди згоди про дострокове його розірвання, як і не надано належного повідомлення відповідача про це. Позивач в порушення умов договору та положень цивільного законодавства у встановленому порядку договору суборенди не розірвав, а факт припинення основного договору оренди автоматично не позбавляє обов'язку позивача дотримуватися умов договору суборенди. Крім того, відповідач наголошує, що твердження позивача про звільнення приміщення після 12.06.2023 не відповідає дійсності, оскільки з наявного в матеріалах справи листа-повідомлення про розірвання договору оренди від власника приміщення вбачається, що він був підписаний ЕЦП лише 20.06.2023, а інших доказів його отримання до вказаної дати позивач не надає, а наданий позивачем акт прийому-передачі нежилого приміщення підписаний між відповідачем та власником приміщення також не підтверджує факту звільнення приміщення 12.06.2023, оскільки такий акт підписаний за допомогою ЕЦП лише 13.06.2023. Відповідач також наголошує, що долучені до позову докази направлення йому від позивача акту приймання-передачі приміщення не можуть братися судом до уваги, оскільки такі докази не підтверджують факту отримання відповідачем вказаного акту.
07.11.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зауважив, що виходячи з сукупного аналізу положень статей 761, 774, 795 Цивільного кодексу України вбачається, що договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення і дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди, відтак договір суборенди нежитлового приміщення № 07/10 від 07.10.2021 року автоматично припинив свою дію в момент припинення договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 року, а саме, 12.06.2023. Позивач наголошує, що висловлена відповідачем у відзиві позиція про необхідність укладення додаткової угоди не може братися до уваги, адже жодна із сторін не виявляла бажання достроково розривати договір суборенди, він припинив дію поза волею позивача та відповідача, так як договір припинив свою дію відповідно до норм чинного законодавства, тому додаткове посвідчення такого факту шляхом підписання додаткової угоди є непотрібною дією. Крім того, позивач наголосив, що уклав договір оренди з ФОП Миролюбовою О.К. і спірне приміщення отримав в користування 13.06.2023 на підставі акту приймання-передачі.
22.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору та стягнення збитків у формі упущеної вигоди. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом всупереч умовам договору суборенди нежитлового приміщення №07/10 від 07.10.2021, уклав договір оренди з ФОП Миролюбовою О.К. з тим самим предметом оренди, що порушує права позивача за первісним позовом на одержання прибутку за підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим останній просить визнати недійсним договір, укладений між ТОВ «Нова пошта» та ФОП Миролюбовою О.К. від 01.06.2023 недійсним та стягнути збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 1476137,00 грн.
У судовому засіданні 26.11.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Фізичної особа-підприємця Миролюбової Олени Костянтинівни в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладення розгляду справи на 24.12.2024.
Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи предмет та підстави позову та зважаючи, що ФОП Миролюбова О.К. є власником спірного нежитлового приміщення, що передавалось в оренду та суборенду, а її дії щодо розірвання договору оренди з відповідачем зумовили настання обставин необхідності звернення позивача до суду з даним позовом, суд прийшов до висновку про необхідність залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2024 відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у поновленні строку для пред'явлення зустрічного позову у справі №925/1118/24, зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про визнання недійсним договору та стягнення збитків у формі упущеної вигоди повернуто.
У судовому засіданні 24.12.2024, суд у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 23.01.2025.
23.01.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому відповідач просив суд зупинити провадження у справі №925/1118/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/15623/24, оскільки у вказаній справі вирішується питання про дійсність укладеного між ТОВ «Нова пошта» та ФОП Миролюбовою О.К. договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.2023.
У судовому засіданні 23.01.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання відповідача надати суду додаткову угоду з протоколом перевірки накладення КЕП та докази сплати оренди по основному договору оренди на користь третьої особи та відкладення розгляду справи на 06.02.2025.
Водночас, у судовому засіданні 23.01.2025 року представником позивача було подано копії додаткової угоди від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021 та протоколу перевірки накладення КЕП.
04.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли пояснення, у яких відповідач заперечив проти погодження та підписання додаткової угоди від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021, оскільки ФОП Миролюбовою О.К. не було дотримано процедури визначеної договором щодо повідомлення відповідача про розірвання договору оренди, також з копії спірної додаткової угоди вбачається, що вона була підписана за допомогою КЕП, тоді як договір оренди підписаний власноручними підписами і його умови не містять іншого порядку підписання змін та доповнень до договору, а саме можливості підписання документів за допомогою КЕП. Також відповідач як підставу заперечення проти дійсності додаткової угоди зазначає про те, що про підписання додаткової угоди йому було невідомо, оскільки фактично його електронний підпис використовував працівник, який допомагав йому з оформленням документів та який мав доступ до сейфу відповідача та його документів. Крім того, відповідач зауважив, що остання орендна плата по договору оренди була здійснена у червні 2023 в сумі 118158,00 грн відповідно до виставленого третьою особою рахунку, з липня 2023 рахунків не виставлялось.
Разом з поясненням відповідач долучає заяву свідка від 03.02.2025, у якій детально викладає обставини введення господарської діяльності у період початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації та усне делегування повноважень на вирішення питань пов'язаних з його господарською діяльністю відповідному працівнику Грищенку Ю.Ф., який зі слів відповідача під впливом та тиском третьої особи був вимушений розірвати договір оренди шляхом підписання КЕП спірної додаткової угоди, що у подальшому призвело до негативних наслідків.
04.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у якому відповідач наголосив, що з огляду на складність справи, кількість учасників та особливості предмета доказування дана справа не може бути розглянута в порядку спрощеного провадження, а тому існує необхідність у розгляді справи в загальному позовному провадженні. Крім того, відповідач наголошує на необхідності врахування рішення Другого сенату Конституційного Суду від 22.11.2023, яким було визнано неконституційними положення п. 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, зокрема щодо малозначності справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, 04.02.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Миролюбової Олени Костянтинівни надійшли письмові пояснення, у яких третя особа зауважила, що договір оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021 був розірваний 12.06.2023 шляхом підписання за допомогою електронного підпису додаткової угоди від 12.06.2023 та акту прийому-передачі приміщення від 12.06.2023. При цьому, третя особа наголосила, що договір був припинений 12.06.2023 за взаємною згодою сторін, а взаємовідносини з ТОВ «Нова пошта» були розпочаті 13.06.2023 на підставі новоукладеного договору оренди.
У судовому засіданні 06.02.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та оголошення перерви у судовому засіданні до 13.02.2025.
Так, приписами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Вказана норма встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.
При цьому, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Відповідачем не доведено дійсної об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №910/15623/24, оскільки обставини, які підлягають з'ясуванню судами у справах №925/1118/24 та №910/15623/24 є різними між собою та не впливають на збирання та оцінку доказів у справі №925/1118/24.
При цьому, судом враховано, що відповідач, у разі встановлення правових підстав, пов'язаних із розглядом справи №910/15623/24, не позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 2, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач, в свою чергу, заявляючи клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зазначає, що необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження пов'язана зі складністю справи, кількістю учасників та особливостями предмета доказування.
Крім того, відповідач з посиланням на положення статті 250 Господарського процесуального кодексу України та рішення Другого сенату Конституційного Суду від 22.11.2023, яким було визнано неконституційними положення п. 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, зокрема щодо малозначності справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зауважує, на необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження
Однак, викладені доводи відповідача не є тими підставами та обставинами, які б свідчили про складність даної справи та необхідність її розгляду за правилами загального позовного провадження.
Посилання відповідача на приписи статті 250 Господарського процесуального кодексу України, судом до уваги не приймаються, оскільки згідно з частиною 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
З огляду на малозначність даної справи, в розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та відсутність обставин, які б свідчили про складність означеної справи, суд не вбачає підстав для розгляду справи №925/1118/24 за правилами загального позовного провадження, в зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про необхідність врахування рішення Другого сенату Конституційного Суду від 22.11.2023, яким було визнано неконституційними положення п. 1, 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, зокрема щодо малозначності справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки наведеним рішенням було визнано неконституційними положення цивільного процесуального законодавства, які в силу законодавчих обмежень не поширюються на юрисдикцію та повноваження господарських судів та не встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
У судовому засіданні 13.02.2025 суд, у відповідності до статті 219 та частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення та проголошення судового рішення на 27.02.2025.
Судове засідання, призначене на 27.02.2025, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 призначено судове засідання у справі на 27.03.2025.
У судове засідання 27.03.2025 представники учасників справи не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про судове засідання, втім про причини неявки не повідомили і не подали жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за її відсутності.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.03.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,
30.09.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Миролюбовою Оленою Костянтинівною (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №0109/21 (далі - договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець згідно з умовами даного договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення (далі - за текстом - приміщення) загальною площею 251,4 кв.м. План-схема розташування приміщення є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору оренди приміщення розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 (Літера А), розміщене на першому поверсі.
Приміщення, зазначене в п. 1.1 договору, належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності реєстраційний напис в реєстровій книзі №148П-40 за реєстровим №824 9-П від 25.07.2008, серія та номер САВ №283185, виданий 17.07.2007 (пункт 1.5 договору оренди).
Пунктами 3.1 та 3.4 договору оренди встановлено, що передача приміщення орендодавцем і його прийняття орендарем, а також повернення приміщення орендарем та прийняття його орендодавцем здійснюється згідно АПП за формою наведеною в додатках до даного договору. Приміщення вважається фактично переданим в оренду з моменту підписання АПП1.
Згідно підпункту 5.2.5 пункту 5 договору оренди, орендар має право без додаткового погодження з орендодавцем передавати приміщення повністю чи частково в суборенду для розміщення Нової Пошти.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками (в разі наявності) і діє протягом двох років та шести місяців. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявить бажання, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення іншій стороні, припинити дію цього договору, він буде вважатись автоматично пролонгованим на тих самих умовах на наступні 5 (п'ять) календарних місяців (пункт 7.1 договору оренди).
Відповідно до пункту 7.2 договору оренди, договір та оренда приміщення за договором припиняється в останній день строку дії договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору та/або чинним законодавством України.
Пунктом 11.1 договору оренди встановлено, що після підписання цього договору, всі попередні переговори, листування, протоколи про наміри та будь-які інші усні та письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.
Згідно пунктів 11.2 та 11.3 договору оренди зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору, акти та будь-які інші документи, підписані обома сторонами відповідно до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (за наявності).
06.10.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Миролюбовою Оленою Костянтинівною, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, було підписано акт прийому-передачі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення №67, загальною площею 251,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, б. 8, корп. 6 (Літера А), на першому поверсі.
07.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі - суборендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення №07/10 (далі - договір суборенди), за умовами пункту 1.1 якого орендар згідно з умовами даного договору передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення (далі за текстом - приміщення) загальною площею 251,4 кв.м. План-схема розташування приміщення є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору суборенди приміщення в корпусі 6 (Літера А) розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, розміщене на першому поверсі.
Пунктом 1.3 та 1.4 договору суборенди визначено, що приміщення передається суборендарю для цілей розміщення офісу/відділення та обробки відправлень та/або для здійснення іншої підприємницької діяльності, передбаченої статутом суборендаря. Вартість приміщення становить: 118158,00 грн.
Згідно пункту 1.6 договору суборенди приміщення, зазначене в п. 1.1 договору, належить Миролюбовій О.К. на підставі наступних правовстановлюючих документів: свідоцтво про право власності. Орендар користується приміщенням на підставі договору оренди №0109/21 від 30.09.2021р.
Передача приміщення орендарем і його прийняття суборендарем, а також повернення приміщення суборендарем та прийняття його орендарем здійснюється згідно АПП за формою, наведеною в додатках до даного договору. Орендар в строк до 1 грудня 2021 р., передає, а суборендар приймає у користування приміщення (пункт 3.1 та 3.2 договору суборенди).
Відповідно до пункту 3.4 договору суборенди приміщення вважається фактично переданим в суборенду з моменту підписання АПП1.
За умовами пункту 3.6 договору суборенди, суборендар повертає орендарю приміщення, в день закінчення строку дії даного договору або дострокового припинення даного договору в стані не гіршому за той, що було зафіксовано в АПП1, з врахуванням нормального зносу. Орендар та суборендар спільно перевіряють приміщення на момент або одразу після припинення договору з метою виявлення будь-якого пошкодження. Відомості про стан приміщення, а також виявлені дефекти, недоліки та пошкодження, прикінцеві показання лічильників, зазначаються в Акті прийому-передачі приміщення з суборенди (АПП2).
Пунктом 3.7 договору суборенди передбачено, що приміщення вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами АПП2 або Акта про звільнення приміщення, складеного в порядку, встановленому п. 3.8 Договору.
Згідно пункту 3.8 договору суборенди якщо при поверненні приміщення одна із сторін даного договору буде безпідставно уникати підписання АПП-2, сторона, яка повертає приміщення має право направити відповідний акт цінним листом з описом вкладення на адресу сторони, яка уникає підписання акту. В такому випадку приміщення вважається переданим належним чином, якщо сторона, яка надіслала відповідний акт, протягом 10-ти робочих днів, з моменту надіслання АПП2, не отримає обґрунтованих пояснень стосовно не бажання підписувати АПП2 або підписаного АПП2 від іншої сторони. Під безпідставним униканням, в рамках цього договору, розуміється така поведінка сторони договору, в результаті якої вона протягом 10-ти-робочих днів, з моменту надіслання такого акту іншою стороною, не надасть обґрунтованих пояснень та причин стосовно небажання підписувати відповідний акт та/або не направить іншій стороні підписаний АПП2.
Відповідно до пункту 4.1 договору суборенди розрахунки за цим договором здійснюється в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на поточний рахунок орендаря на підставі наданих орендарем рахунків для оплати та акту виконання робіт (надання послуг) за попередній місяць.
Згідно пункту 4.2 договору суборенди за користування приміщенням суборендар щомісячно сплачує орендареві орендну плату у розмірі 163410,00 грн, з урахуванням всіх передбачених законодавством податків. Сторони домовились, що розмір орендної плати за січень та лютий місяць кожного року (на строк дії договору) розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,9. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погоджений сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до договору.
Орендна плата розпочинає нараховуватись з дати підписання сторонами АПП1 та сплачується суборендарем по день фактичного повернення приміщення орендарю згідно АПП2 або Акту про звільнення приміщення, складеного в порядку, встановленому п. 3.8 договору (пункт 4.4 договору суборенди).
Пунктом 4.5 договору суборенди визначено, що орендна плата сплачується суборендарем щомісячно авансом до 10 (десятого) числа поточного місяця на підставі рахунку, що надається орендарем суборендарю до 01 (першого) числа поточного (розрахункового) місяця та за умови надання Акту виконання робіт (надання послуг) за попередній місяць. В кінці місяця орендар формує Акт виконання робіт (надання послуг), що надається орендарем суборендарю для засвідчення факту надання послуг суборенди за вказаний період. Акт виконання робіт (надання послуг) за попередній місяць повинен бути наданий суборендарю до 2 (другого) числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 4.6 договору суборенди орендна плата за користування приміщенням за перший та останній місяці суборенди за договором нараховується пропорційно кількості днів фактичного користування приміщенням.
Суборендар зобов'язується, зокрема сплачувати орендну плату в строки та на умовах даного договору (пункт 5.1 договору суборенди). Суборендар має право, зокрема вимагати від орендаря належного виконання прийнятих на себе зобов'язань (пункт 5.2 договору суборенди).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками (в разі наявності) і діє протягом двох років та шести місяців (пункт 7.1 договору суборенди).
Згідно пункту 7.2 договору суборенди, договір та суборенда приміщення за договором припиняється в останній день строку дії договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору та/або чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 7.3 договору суборенди, суборендар має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення орендаря про розірвання цього договору не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.
Пунктом 11.2 договору суборенди встановлено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.
Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору, акти та будь-які інші документи, підписані обома сторонами відповідно до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (за наявності) (пункт 11.3 договору суборенди).
07.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», як суборендарем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, було підписано акт приймання-передачі приміщення, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає, в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 251,4 кв.м (надалі - приміщення), розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 (Літера А).
20.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», як суборендарем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, було укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди нежитлового приміщення №07/10 від 07.10.2021 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої, сторони домовились, що суборендар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідного рахунку від орендаря, сплачує орендну плату за останній місяць оренди в розмірі: 163410 грн (сто шістдесят три тисячі чотириста десять гривень, 00 копійок), що включає всі передбачені законодавством податки та збори.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 сторони домовились, що розмір орендної плати за січень та лютий місяць кожного року (на строк дії договору) розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,9. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погодженим сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до договору.
Згідно пункту 4 додаткової угоди №1 сторони домовились, що орендар протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту розірвання договору, повертає Суборендарю надмірно сплачені кошти, в повному обсязі.
23.03.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», як суборендарем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, було укладено додаткову угоду №2 до договору суборенди нежитлового приміщення №07/10 від 07.10.2021 (далі - додаткова угода №2), за умовами пункту 1 якої сторони домовились, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та веденням на всій території України воєнного стану, сторони домовились, що орендна плата за березень та квітень 2022 року за користування приміщенням орендарем не нараховується, в суборендарем не сплачується.
За умовами пункту 2 додаткової угоди №2 сторони домовились, що орендна плата за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,5; орендна плата за період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,75. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погодженим сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до договору.
01.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», як суборендар та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем було укладено додаткову угоду №3 до договору суборенди нежитлового приміщення №07/10 від 07.10.2021 (далі - додаткова угода №3), за умовами пункту 1 якої сторони домовились, що орендна плата за період з 01 вересня 2022 року по 30 жовтня 2022 року розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,9. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погодженим сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання пунктів 4.1 договору суборенди та пункту 1 додаткової угоди №1 було сплачено орендну плату за останній місяць оренди в розмірі 163410,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №НПВ-430981 від 22.10.2021.
Крім того, позивачем на виконання умов договору суборенди у період з жовтня 2021 по червень 2023 включно на користь відповідача сплачувалися орендні платежі, що підтверджується платіжними інструкціями № НПВ-426841 від 12.10.2021 на суму 131782,26 грн, № НПВ-440173 від 10.11.2021 на суму 163410,00 грн, № НПВ-455171 від 10.12.2021 на суму 169000,00 грн, № НПВ-468103 від 10.01.2022 на суму 147069,00 грн, № НПВ-483549 від 10.02.2022 на суму 147069,00 грн, № НПВ-520077 від 20.05.2022 на суму 81705,00 грн, № НПВ-528961 від 10.06.2022 на суму 122557,50 грн, № НПВ-539040 від 11.07.2022 на суму 163410,00 грн, № НПВ550628 від 10.08.2022 на суму 163410,00 грн, №НПК-001849 від 12.09.2022 на суму 163410,00 грн, №НПВ-570547 від 10.10.2022 на суму 147069,00 грн, №НПВ-582652 від 10.11.2022 на суму 163410,00 грн, №НПВ-593478 від 09.12.2022 на суму 163410,00 грн, №НПВ-607284 від 10.01.2023 на суму 147069,00 грн, №НПВ-638163 від 10.03.2023 на суму 163410,00 грн, №НПВ-654439 від 10.04.2023 на суму 163410,00 грн, №НПВ-667458 від 10.05.2023 на суму 163410,00 грн та №НПВ-680471 від 09.06.2023 на суму 163410,00 грн.
У подальшому, як вбачається з матеріалів справи до позивача від Фізичної особи-підприємця Миролюбової О.К. надійшов лист від 12.06.2022 до договору оренди нежитлового приміщення №Б_Н від 02.06.2023 (який згідно протоколу створення та перевірки КЕП підписаний ФОП Миролюбовою О.К. - 20.06.2023), у якому ФОП Миролюбова О.К. повідомила, що договір з ФОП ОСОБА_1. №0109/21 від 30.09.2021 на оренду нежитлового приміщення загальною площею 251,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корп. 6 (Літера А), припиняє дію з 12.06.2023, а всі правонаступники, суборендарі та користувачі втрачають право користуватися даним приміщенням. Акт прийому - передачі з оренди додається.
З долученого до листа акту прийому-передачі від 12.06.2023, підписаного між ФОП Миролюбовою О.К. та ФОП ОСОБА_1. вбачається, що орендар передав, а орендодавець прийняв з строкового платного користування приміщення загальною площею 251,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корп. 6 (Літера А) (згідно протоколу створення та перевірки КЕП акт підписаний ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, а ФОП ОСОБА_1. - 13.06.2023).
22.06.2023 року ТОВ «Нова пошта» на виконання пунктів 3.7, 3.8 договору суборенди звернулося до ФОП ОСОБА_1. з листом №785, що підтверджується описом вкладення від 22.06.2023 та накладною №0872002280857 від 22.06.2023, у вказаному листі позивач повідомив відповідача про отримання листа від ФОП Миролюбової О.К. про припинення договору оренди №0109/21 від 30.09.2021, а враховуючи те, що укладений договір суборенди не може перевищувати строку договору найму, то договір суборенди слід вважати припиненим, оскільки у Вас, як орендаря, відсутнє право користування приміщенням. До вказаного листа позивачем було долучено акт приймання-передачі приміщення від 12.06.2023 про повернення приміщення з суборенди. Також, позивач наголосив на обов'язку відповідача згідно умов пункту 5.3.5 договору суборенди повернути надмірно сплачені кошти.
08.08.2024 року ТОВ «Нова пошта» звернулося до ФОП ОСОБА_1. з претензію №1209/06, у якій просило відповідача повернути надмірно сплачені позивачем кошти по договору суборенди у загальному розмірі 277797,00 грн, а саме: 163410,00 грн передплата за останній місяць суборенди, 16341,00 грн переплати орендної плати за вересень 2022 року та 98046,00 грн залишок невикористаних коштів по сплаченій оренді у червні 2023.
Втім, відповідач лист та претензію позивача залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором піднайму, а відповідно до частин 1, 3 статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи додаткової угоди від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021, укладеної між ФОП Миролюбовою О.К. та ФОП ОСОБА_1., сторони дійшли згоди достроково розірвати договір оренди № 0109/21 від 30.09.2021 нежитлового приміщення загальною площею 251,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 (Літера А), на першому поверсі, а також підписати акт прийому - передачі АПП2 (згідно протоколу створення та перевірки КЕП додаткова угода підписана ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, а ФОП ОСОБА_1. - 13.06.2023).
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно акту прийому-передачі від 12.06.2023 укладеного між ФОП Миролюбовою О.К. та ФОП ОСОБА_1. вбачається, що орендар передав, а орендодавець прийняв з строкового платного користування приміщення загальною площею 251,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корп. 6 (Літера А) (згідно протоколу створення та перевірки КЕП акт підписаний ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, а ФОП ОСОБА_1. - 13.06.2023).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, договір оренди № 0109/21 від 30.09.2021 є розірваним згідно додаткової угоди від 12.06.2023, а приміщення загальною площею 251,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корп. 6 (Літера А), передано власнику на підставі акту прийому-передачі від 12.06.2023.
Згідно статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (стаття 795 Цивільного кодексу України).
З аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.
Отже, договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення, адже дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 638/18863/14-ц, згідно якої договір піднайму (суборенди) є похідним від договору найму (оренди) отже, його строк не може перевищувати строку договору найму. У зв'язку з цим, у разі дострокового припинення договору найму (оренди) договір піднайму (суборенди) автоматично припиняється.
Враховуючи викладене, договір суборенди нежитлового приміщення № 07/10 від 07.10.2021 припинив свою дію в момент припинення договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021, а саме: 12.06.2023.
Разом з тим, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору суборенди та додаткових угод сплачено на користь відповідача кошти, а саме 163410,00 грн - за останній місяць оренди згідно додаткової угоди №1; 163410,00 грн - орендна плата за вересень 2022 та 163410,00 грн - орендна плата за червень 2023.
Відповідно до пункту 4.6 договору суборенди орендна плата за користування приміщенням за перший та останній місяці суборенди за договором нараховується пропорційно кількості днів фактичного користування приміщенням.
При цьому, пунктом 1 додаткової угоди №3 сторони домовились, що орендна плата за період з 01 вересня 2022 року по 30 жовтня 2022 року розраховуватиметься за формулою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,9. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погодженим сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до договору.
Отже, за наслідками виконання договору суборенди, різниця між сумою отриманої відповідачем оплати та вартістю наданих послуг з оренди приміщення становить 277797,00 грн, а саме: 163410,00 грн передплата за останній місяць суборенди, 16341,00 грн переплати орендної плати за вересень 2022 року та 98046,00 грн залишок невикористаних коштів по сплаченій оренді у червні 2023.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пункту 4 додаткової угоди №1 сторони домовились, що орендар протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту розірвання договору, повертає Суборендарю надмірно сплачені кошти, в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 193 названого Кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки судом встановлено, що дія договору суборенди припинилась, у позивача наявне право згідно умов договору оренди та додаткових угод вимагати повернення переплати у визначений строк.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повернення надмірно сплачених орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 277797,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача в частині не припинення договору суборенди, оскільки з матеріалів справи вбачається, що основний договір оренди було розірвано на підставі додаткової угоди від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021, яка у свою чергу підписана сторонами за допомогою електронного підпису та у встановленому порядку не визнана недійсною.
Згідно з частиною 2 статті 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
З аналізу норм статей 761, 774 Цивільного кодексу України випливає, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договору оренди, припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. Відтак договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення.
Відхиляє суд і доводи відповідача про розірвання основного договору оренди та передачі приміщення лише 13.06.2023, тобто у момент підписання ним додаткової угоди від 12.06.2023 про розірвання договору оренди та акту прийому-передачі приміщення від 12.06.2023, згідно протоколів перевірки накладення КЕП.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
В той же час, чинна редакція статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює, що у разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.
Отже, накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа, при цьому редакція Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» на момент виникнення спірних правовідносин в частині укладення акту приймання-передачі приміщення та додаткової угоди, як і чинна редакція Закону, не встановлюють моменту фіксування події, яка відображена у електронному документі, а накладення електронного підпису лише завершує процес створення такого електронного документа як цілісного.
Необґрунтованими є і доводи відповідача про використання позивачем приміщення після 12.06.2023 на підставі договору суборенди, так як з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Нова пошта» уклало з ФОП Миролюбовою О.К. договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2023, а саме приміщення передано третьою особою позивачу на підставі акту прийому-передачі - 13.06.2023, і з цієї дати позивач використовує приміщення на підставі договору оренди, а не договору суборенди, інших доказів використання приміщення після 12.06.2023 на підставі договору суборенди відповідач суду не надав і матеріали справи не містять.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про порушення третьою особою порядку розірвання договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021, укладеного між ФОП Миролюбовою О.К. та ФОП ОСОБА_1., оскільки вказані обставини не є предметом доказування та розгляду даної справи.
Не приймає суд до уваги і описані в заяві свідка ОСОБА_1 події щодо доступу та використання особистих речей відповідача, в тому числі, флешносія електронного підпису сторонніми особами.
Частиною 1 статті 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №161/5372/17.
На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/11343/20 міститься висновок, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими доказами відповідно до свого внутрішнього переконання.
Надаючи оцінку описаним у заяві свідка подіям, суд вважає за необхідне наголосити, що зазначені у заяві дії сторонніх осіб можуть бути предметом дослідження та встановлення відповідальності в порядку кримінального судочинства, водночас заявник, вказуючи про факти використання його електронного підпису сторонньою особою, у підтвердження не надає жодних доказів, що позбавляє суд об'єктивно оцінювати достовірність викладених у заяві фактів та подій.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3333,56 грн.
Так, позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв'язку з чим має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, при цьому, позивач в частині надмірно сплаченого судового збору не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про його повернення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9, ідентифікаційний код 31316718) заборгованість у розмірі 277797 (двісті сімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3333 (три тисячі триста тридцять три) грн 56 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2025.
СуддяТ.В. Васильченко