ЄУН: 336/2660/25
Провадження №: 2-а/336/59/2025
іменем України
28 березня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Петренко Л.В.,
розглянувши адміністративну справу №336/2660/25 (номер провадження 2-а/336/59/25) за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 батальйону 2 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України Проценка Едгара Едуардовича про скасування постанови, -
встановив:
25 березня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява, до інспектора поліції 2 батальйону 2 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України Проценка Е.Е. про скасування постанови, в якій просить визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції 2 батальйону 2 роти 1 взводу Проценка Е.Е. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу 23.03.2025 року за адресою пр..Соборний, 29 в м.Запоріжжі. Скасувати постанову інспектора патрульної поліції 2 батальйону 2 роти 1 взводу Проценка Е.Е. ЕНА 4332108 про ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає що позовну заяву, згідно з ч.1 ст. 169 КАС України, належить залишити без руху, у зв'язку з тим, що вона подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що її подано з порушенням норм статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Тобто, після одержання позовної заяви суддя адміністративного суду набуває процесуального обов'язку перевірити наявність передумов і порядок здійснення права на звернення до суду, існування підстав для відкриття провадження в адміністративній справі.
Відкриття провадження в адміністративній справі здійснюється на підставі позовної заяви у випадку відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України), її повернення (частини четверта, п'ята та шоста статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України) або відмови у відкритті провадження (частина перша статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України), виходячи з принципу диспозитивності.
Статтею 160 Кодексу адміністративногосудочинства України передбачено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 161 Кодексу адміністративногосудочинства України встановлено документи, що додаються до позовної заяви.
Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі, а суддя в будь-якому випадку, перед тим як відкрити провадження у справі, зобов'язаний перевірити відсутність таких підстав.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду: адміністративного позову - майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Передбачено, що суд може звільнити від сплати судового збору визначене коло осіб. Звільнення від сплати судового збору може бути здійснено для осіб, перелік яких передбачено ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Позивач разом з позовною заявою надав клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке не обґрунтоване належним чином.
Варто враховувати, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Отже, доказів на підтвердження наявності встановлених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору за весь рік, що передував року подання позовної заяви, позивач не надав під час звернення з позовною заявою.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01).
Позивачем не надано достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути заяву про звільнення від сплати судового збору.
Така позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року в справі №9901/166/19.
Також при вирішенні питання звільнення позивача від сплати судового збору необхідно враховувати правову позицію, висловлену Верховним Судом в ухвалі від 18.11.2019 року у справі №215/56/17(2-а/215/14/19) та ухвалі від 27.11.2019 року у справі №215/2630/19.
Позивачем не надано належних доказів та не доведено, що він не має коштів для сплати судового збору.
У задоволенні клопотання позивача про звільнення позивача від сплати судового збори при подані позовної заяви слід відмовити.
Згідно п. 14. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України N 3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» позовні заяви про оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби оплачуються судовим збором відповідно до Закону України «Про судовий збір». За подання таких позовних заяв судовий збір сплачується на загальних підставах.
В даному випадку позивачем не додано до заяви документ, що підтверджує сплату судового збору.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
18 березня 2020 року в справі №543/775/17 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, остання в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду вказала, що він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору в справі №543/775/17 була, зокрема, постанова від 19 серпня 2017 року серії АР № 483366 про адміністративне правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення частини другої статті 122 КУпАП. Предметом розглядуваного спору є постанова серії ЕАК №1809133 від 30 листопада 2019 року про адміністративне правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення частини першої статті 122 КУпАП. Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №543/775/17 є застосовними й у розглядуваному спорі, оскільки правовідносини у цих справах є подібними.
Аналогічні підходи до розв'язання спірного у цій справі питання застосовано Верховним Судом у справі №183/1785/20(2-а/199/69/20) (постанова від 21 грудня 2020 року) за схожих фактичних обставин.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду є обов'язковою для врахування судами в силу ч.5 ст.242 КАС України.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, зокрема, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 гривні.
За одну вимогу про скасування постанови про адміністративне правопорушення сплачується судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч.1 ст.25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
В позові зазначено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , втім доказів щодо ціє обставини суду не надає.
В порушення вимог ст..25 КАС України, позивач не обґрунтовує, у зв'язку з чим він звернувся з вказаним позовом саме до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
З огляду на вказане, позивачу необхідно надати докази реєстрації на території Шевченківського району м. Запоріжжя, для визначення підсудності.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, встановлено, що відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно положень ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Так, відповідачем у справі позивач зазначає - інспектора поліції 2 батальйону 2 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України Проценка Едгара Едуардовича.
Таким чином, позивачу необхідно обґрунтувати, чому саме відповідачем по цій справі повинен виступати інспектор поліції 2 батальйону 2 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України Проценка Е.Е., а ні відповідний орган на який положеннями КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
У справах про оскарження рішень (постанов) інспекторів патрульної поліції належним відповідачем є Департамент патрульної поліції (ідентифікаційний код 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3).
Департамент патрульної поліції є органом державної влади, в якому проходить службу посадова особа, якої оскаржуються дії, і у відповідності до чинного законодавства контролює дотримання своїми співробітниками норм чинного законодавства при виконанні останніми їх службових обов'язків та несе відповідальність за дії таких співробітників. А відтак, рішення суду по даній справі може в подальшому вплинути на права та обов'язки Департаменту патрульної поліції (наприклад, щодо розгляду питання про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб, проведення службового розслідування за фактами можливого вчинення порушень службової дисципліни окремими поліцейськими та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, тощо).
З урахуванням наведеної норми під час прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови, відповідач діяв від імені Департаменту патрульної поліції.
За таких обставин Департамент патрульної поліції має право приймати участь в даній справі, підтримувати правомірність рішень та дій вказаних посадових осіб або погодитись з доводами й вимогами позовної заяви.
Приписами ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).
При цьому, зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача, який потребує судового захисту, не є перешкодою йому в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами КАСУ, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Тобто, в даному випадку позивачу необхідно уточнити учасників розгляду справи та зазначити адресу знаходження відповідча.
За правилами частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Водночас позивач у позовній заяві посилається на постанову ЕНА 4332108 від 23.03.2025, яка складна інспектором поліції 2 батальйону 2 роти 1 взводу Проценком Е.Е., однак суду в якості доказу ця постанова не надана.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду копію позовної заяви з додатками для направлення учасникам справи у кількості учасників по справі.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надати позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом подачі до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, з наданням підтверджуючих доказів.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Оскільки суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, то суддя приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, з наданням позивачу терміну для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовна заява буде повернута позивачу.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
постановив:
Позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 батальйону 2 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України Проценка Едгара Едуардовича про скасування постанови - залишити без руху.
Надати позивачу строк три дні, з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Роз'яснити позивачу, що в разі усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом у встановленому порядку. Якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: