28.03.2025
ЄУН 337/404/25
Провадження №2/337/645/2025
(заочне)
28 березня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.,
за участю секретаря - Коваленко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми державної соціальної допомоги,
22.01.2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району (далі - УСЗН ЗМР по Хортицькому району, Управління), правонаступником якого є Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - Департамент, позивач) перебувала ОСОБА_1 (далі - відповідачка), як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачкою 02.06.2020 було отримано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2330-5000284476 за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 без оформлення щомісячної адресної внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
22.04.2022 відповідачка звернулася до УСЗН ЗМР по Хортицькому району для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з інформацією, вказаною у її заяві, адреса її задекларованого/зареєстрованого місця проживання до переміщення: АДРЕСА_2 ; адреса, куди перемістилася: АДРЕСА_1 .
Рішенням УСЗН ЗМР по Хортицькому району про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 22.05.2022 відповідачці була призначена виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 5000,00 грн. щомісяця, 2000,00грн. на ОСОБА_1 як працездатну, що не здійснює догляду і 3000,00 грн. на дитину до 18 років.
У жовтні 2022 Управлінням проведено вибіркову перевірку правомірності призначення допомоги і виявлено, що станом на 24.02.2022 відповідачка перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб, але щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до Постанови КМУ від 01.10.2014 № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» не отримувала. Отже, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 20.03.2022 №332, право на подальше отримання допомоги у відповідачки відсутнє.
Крім того, згідно з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб відповідачка 02.06.2020 стала на облік в Хортицькому районі місце Запоріжжя, де обліковується по теперішній час. Тобто фактично повторне переміщення відповідачки з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року відсутнє.
Рішенням Управління від 04.10.2022 виплата допомоги переміщеним особам на проживання відповідачці припинена з 01.09.2022.
Згідно довідки від 01.08.2023 відповідачці були надміру перераховані (виплачені) бюджетні кошти в сумі 5000,00 грн. за період з 01.09.2022 по 30.09.2022.
05.09.2023 за вих. № 04/01-03/2227 відповідачці було скеровано повідомлення з пропозицією добровільно повернути надміру виплачені кошти. Однак, станом на момент подання позовної заяви належна до повернення сума заборгованості, яка становить 5000,00 грн. повернута не була.
Просить стягнути з відповідачки на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради надміру виплачену допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі 5 000,00 грн та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не прибула по невідомим причинами, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Відзиву на позов або зустрічного позову не подала. Будь-яких клопотань від відповідачки не надходило.
Суд, враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст.280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачки.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в УСЗН ЗМР по Хортицькому району, як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, згідно зі скріншотами довідки ВПО з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, які надані позивачем, та інформацією Мінсоцполітики від 05.03.2025, яка витребувана судом, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 14.11.2017 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 , 02.06.2020 нею було отримано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 без оформлення щомісячної адресної внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
22.04.2022 відповідачка звернулася до УСЗН ЗМР по Хортицькому району з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з інформацією, вказаною у заяві, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання відповідачки до переміщення: АДРЕСА_2 ; адреса, куди перемістилася: АДРЕСА_1 .
Рішенням УСЗН ЗМР по Хортицькому району про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 02.05.2022, Управлінням відповідачці була призначена виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 5000,00 грн. щомісяця, 2000,00грн. на ОСОБА_1 як працездатну, що не здійснює догляду і 3000,00 грн. на дитину до 18 років, з 01.05.2022 по 31.05.2022.
Рішенням УСЗН ЗМР по Хортицькому району від 04.10.2022 виплата допомоги переміщеним особам на проживання відповідачці припинена з 01.09.2022 відповідно до п.3 постанови КМУ від 20.03.2022 №332, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з довідкою від 01.08.2023, відповідачці була надміру перерахована (виплачена) допомога ВПО в сумі 5000,00 грн. за період з 01.09.2022 по 30.09.2022.
05.09.2023 за вих. № 04/01-03/2227 відповідачці було скеровано повідомлення з пропозицією добровільно повернути надміру виплачені кошти в сумі 5000,00 грн.
До цього часу відповідачка ОСОБА_1 добровільно вказані кошти позивачу не повернула, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент відповідно додатку 1 до вказаного рішення Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - Департамент, Позивач) є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 №332 (далі - Порядок).
Так, п. 2 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).
Відповідно до абз.1 - 3 п. 3 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року, для осіб з інвалідністю та дітей у розмірі 3000 грн. щомісячно, для інших осіб у розмірі 2000 грн.
Згідно з абз. 6, 7 п. 3 Порядку, допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо перемішені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.
Пунктами 8, 9 Порядку визначено, що перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться органами соціального захисту населення, уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія.
Список внутрішньо переміщених осіб, які звернулися щодо виплати допомоги на проживання, за формою згідно з додатком 2 формується органами соціального захисту населення та Мінцифри на підставі поданих заяв після проведення перевірки інформації та подається державному підприємству “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики».
Пунктом 11 Порядку передбачено, що у разі неправомірного або повторного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період суми виплаченої допомоги повертаються особою добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
За положеннями ст. 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ст.1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті допомоги, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так, суд встановив, що між сторонами виник спір щодо повернення надміру виплаченої відповідачці ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 у розмірі 5000,00 грн, яка, на думку позивача, була виплачена їй безпідставно.
Водночас, аналіз положень ст.1215 ЦК України дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом безпідставно набута особою допомога не підлягає поверненню, натомість закон встановлює два виключення з цього правила: по-перше, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, повернення надмірно виплаченої суми допомоги передбачає стягнення зазначеної суми у випадку, якщо є рахункова помилка позивача при виплаті допомоги та така надмірна сплата відбулась з вини набувача, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Отже, виходячи із характеру та суті даного спору, вимог діючого законодавства, суд вважає, що обов'язковому доказуванню під час розгляду даної справи підлягає факт рахункової помилки позивача при виплаті допомоги відповідачці та недобросовісності (зловживань) з її боку.
На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі №545/163/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (ч. 5 ст.12 ЦК України). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов'язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.
Суд вважає, що зловживанням або недобросовісністю з боку набувача соціальної допомоги в розумінні норм цивільного законодавства, зокрема, Порядку №332, є подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що позивач в порушення вимог ст.12, 13, 81 ЦПК України не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що призначення та виплата відповідачці ОСОБА_1 допомоги є результатом рахункової помилки з боку позивача, а також, що відповідачка при отриманні допомоги діяла недобросовісно, допустила будь-які зловживання, зокрема, знала про обставини, що можуть вплинути на отримання допомоги та свідомо, навмисно не повідомила (приховала) обставини, які впливають на призначення та виплату їй такої допомоги.
Крім того на такі обставини позивач не покликається в обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві.
Отже, враховуючи вказані обставини, підстави для стягнення з відповідачки виплачених сум допомоги, призначення, нарахування та виплата якої здійснювалось управлінням соціального захисту населення за територіальністю фактичного проживання ОСОБА_1 з використанням дискреційних повноважень при прийнятті відповідного рішення, відсутні.
Слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ від 26 квітня 2018 року у справі «CAKAREVIC v.CROATIA» суд звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Також, як неодноразово зазначав ЄСПЛ (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії», у справі «Трґо проти Хорватії» у), ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, підстав, передбачених ст.1215 ЦК України, для стягнення з відповідачки на користь позивача надміру виплаченої допомоги за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 у розмірі 5000,00 грн як безпідставно отриманої, суд не знаходить.
На підставі вищевикладеного, в задоволенні цього позову слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у позові в повному обсязі, судові витрати суд покладає на позивача.
Керуючись ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми державної соціальної допомоги - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформація про сторін:
Позивач: Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573438, місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Марії Примаченко, буд.3.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Суддя М.В.Сидорова