Постанова від 13.03.2025 по справі 5015/118/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2025 р. Справа №5015/118/11

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників :

від скаржника: Гаврилюк О.Р. особисто;

арбітражний керуючий: Козій В.Ю. - особисто;

від кредитора ПрАТ

«ВНК Розточчя СТ»: Карпенко А.А. - в порядку самопредставництва;

від представника учасників

боржника: Демідонт Б.О. - адвокат;

від боржника: Зубачик В.Р. - керівник;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гаврилюка Олександра

Романовича (вх.ЗАГС №01-05/3652/23 від 17.12.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від

10.12.2024 (повний текст - 11.12.2024, суддя Цікало А.І. )

у справі №5015/118/11

за заявоюініціюючого

кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Укравтозапчастина», м. Київ

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча

компанія «Львівський Автонавантажувач», с. Коростів, Сколівського району Львівської область

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2011 порушено провадження у справі №5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», визнано вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Укравтозапчастина» у сумі 1 060 656,25 грн; введено процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Скочка І. Я.

Оголошення про порушення провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» опубліковано 25.02.2011 в газеті «Голос України» № 36 (5036).

Ухвалою суду від 20.06.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника.

Постановою від 15.07.2011 ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Скочка І.Я.

Оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури опубліковано 06.08.2011 в газеті «Голос України» № 143 (5143).

Ухвалою суду від 06.12.2011 припинено повноваження ліквідатора, арбітражного керуючого Скочка І.Я. і призначено ліквідатором, арбітражного керуючого Хомишина І.Г.

Ухвалою суду від 18.05.2016 припинено повноваження арбітражного керуючого Хомишина І. Г. як ліквідатора, і ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козія В.Ю.

Ухвалою суду від 28.11.2024 замінено первісного кредитора - ПП «Мібул» його правонаступником - фізичною особою-підприємцем Гаврилюком О.Р. із вимогами до боржника у сумі 50000 грн. 00 коп.

Оскаржуваною ухвалою від 10.12.2024 суд першої інстанції припинити ліквідаційну процедуру; припинив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; вимоги кредиторів, які не були заявлені протягом провадження у справі або відхилені господарським судом, постановив вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнав такими, що не підлягають виконанню; провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» закрив.

Оскаржувана ухвала загалом мотивована тим, що засновником боржника погашено останні грошові єдиного конкурсного кредитора Гаврилюка О.Р. у сумі 50 000 грн; у боржника залишилося достатньо активів для здійснення господарської діяльності, зокрема, внаслідок наявності витребуваного рішенням судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 5015/118/11(914/942/24) від титульного власника ТОВ «Тібет» будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4», загальною площею 10168,7 м.кв., що розміщене у м.Львові по вул. Шевченка, 321; наявністю дебіторської заборгованості від ТОВ «ТВМ «Львівський автонавантажувач» у сумі 2 454 659 грн, та від Товарної біржі «Наша» у сумі 748 614,3 грн.

Не погоджуючись із такою ухвалою, кредитором у справі Гаврилюком О.Р. , подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу від 17.12.2024.

Така апеляційна скарга загалом мотивована тим, що:

- суд не призначав до розгляду клопотання про закриття провадження у справі взагалі, і таке клопотання надійшло до суду у другій половині дня в переддень постановлення оскаржуваної ухвали;

- суд непризначав і не розглядав, не затверджував і не відхиляв, усі раніше подані ліквідатором звіти про нарахування та виплату винагороди і витрат у ліквідаційній процедурі;

- суд не взяв до уваги, що в межах справи про банкрутство продовжують розглядатися інші спори в порядку позовного провадження, які можуть вплинути як на зменшення, так і збільшення активів боржника, необхідних для здійснення господарської діяльності боржника після закриття провадження у справі внаслідок відновлення платоспроможності боржника;

- погашення грошових вимог як конкурсного кредитора апелянта відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, і не боржником, а ПрАТ «РВН Розточчя СТ» (засновником боржника), який одночасно також був конкурсним кредитором. Тому вважає, що йому вимоги погашені не були у зв'язку з чим, ним станом на період розгляду справи у суді апеляційної інстанції, такі кошти повернуті назад як помилково перераховані.

У відзивах на апеляційну скарги, ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» і представник учасників (засновників) боржника та конкурсний кредитор ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» загалом його обґрунтували тими ж доводами та підставами, якими обґрунтоване судове, оскаржуване рішення, але додатково зазначили, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції будь-якими чином і у будь-який спосіб не порушив прав та охоронюваних законом інтересів конкурсного кредитора - Гаврилюка О.Р. , оскільки його фактично участь у справі про банкрутство припинилася внаслідок задоволення усіх його грошових вимог до боржника.

Присутні в судовому засіданні відповідно керівник боржника, представник кредитора, підтримали доводи та заперечення на апеляційну скаргу, а представник учасників (засновників) боржника додатково зазначив, що оскаржувана ухвала не стосується прав та обов'язків арбітражного керуючого, оскільки він після закриття провадження у справі про банкрутство може вирішити свої вимоги по оплаті винагороди та витрат у окремому позовному провадження, а щодо прав та обов'язків апелянта, то оскільки його вимоги погашені, відповідно його прав така ухвала також не стосується.

Присутні у судовому засіданні апелянт та арбітражний керуючий, відповідно підтримали доводи та вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями присутніх представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування суду першої інстанції про закриття провадження у справі про банкрутство та повернення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції окрім зазначених вище процесуальних рішень в межах цієї справи, також беруться до уваги і інші, попередні ухвали суду першої інстанції.

Так, ухвалою від 11.04.2024 суд першої інстанції вирішив питання правонаступництва Головного управління ДПС у Львівській області і відклав розгляд справи на 25.04.2024 без зазначення винесених на розгляд питань чи клопотань.

Вперше в описовій частині такої ухвали суд першої інстанції зазначив про те, що 10.04.2024 до суду за вх. № 9855/24 від ліквідатора надійшов звіт про здійснення ліквідаційної процедури за період з 16.01.2024 по 10.04.2024, проте, в резолютивній частині відсутнє рішення про його затвердження чи принаймні відкладення розглядом на наступне судове засідання.

В наступних ухвалах від 26.04.2024 та 28.05.2024 суд першої інстанції зазначив про те, що 10.04.2024 р. до суду за вх. № 9855/24 від ліквідатора надійшов звіт про здійснення ліквідаційної процедури за період з 16.01.2024 р. по 10.04.2024 р., проте, в резолютивній частині відсутнє рішення про його затвердження чи принаймні відкладення розглядом на наступне судове засідання.

В черговій ухвалі від 29.10.2024, в описовій частині суд першої інстанції зазначив, що 27.05.2024 р. до суду за вх. № 14143/24 від ліквідатора надійшов звіт про здійснення ліквідаційної процедури за період з 11.04.2024 р. по 27.05.2024 р., але відкладаючи розгляд справи на 28.11.2024 також не вирішив питання уже про розгляд двох звітів арбітражного керуючого ліквідатора Козія В.Ю. та не призначив їх до судового розгляду.

В описовій частині ухвали від 28.11.2024 уже зазначено про надходження до суду двох звітів ліквідатора від 10.04.2024 та від 27.05.2024, але вкотре вони залишилися не розглянутими і не призначеними до розгляду, хоча розгляд справи загалом (без зазначення конкретних питань) відкладено на 10.12.2024.

09.12.2024 в адресу суду від конкурсного кредитора - ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» надійшло клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку із відновленням платоспроможності боржника внаслідок погашення того ж 09.12.2024 вимог останнього конкурсного кредитора Гаврилюка О.Р. у сумі 50 000 грн ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» як учасником (засновником) боржника який також одночасно є конкурсним кредитором.

Також, в переддень прийняття оскаржуваної ухвали 09.12.2024 через Електронний суд ліквідатором (арбітражним керуючим) Козієм В.Ю. подано до суду третій звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 01.11.2023 по 09.12.2024 та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки він буде брати участь у іншому судовому засіданні іншого суду, а також те, що лише того ж дня довідався про подане до суду клопотання кредитором ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» від 09.12.2024 про закриття провадження у справі.

Наступною, уже остаточною ухвалою від 10.12.2024 як уже зазначалося вище і яка є предметом оскарження у цьому апеляційному провадженні, суд закрив провадження у справі так і не призначивши до розгляду жодного разу та не вирішивши фактично три звіти арбітражного керуючого (ліквідатора) Козія В.Ю., які були подані ним до суду 10.04.2024, 27.05.2024 та 09.12.2024.

Досліджуючи означені вище обставини справи в сукупності з доводами та запереченнями апелянта та учасників, які подали заперечення на таку апеляційну скаргу, судом апеляційної інстанції беруться до уваги такі норми чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду у релевантних справах.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 65 КУзПБ, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду (а в разі ліквідації страховика або кредитної спілки - також до Національного банку України) звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про результати аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо);

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів;

довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Про час і місце судового засідання, в якому мають розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та кредиторів.

Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, та за потреби скликає загальні збори чи засідання відповідного органу і продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до їх призначення в установленому порядку.

Господарський суд може постановити ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів є меншим, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.

Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також, відповідно до ч.6 ст. 30 КУзПБ, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно п.5 ч.1 ст. 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі: відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Згідно ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.п. 58, 59 постанови Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, Судова палата вважає, що відмінність у застосуванні колегіями суддів принципу диспозитивності, передбаченого статтею 14 ГПК України, що застосовується у позовному провадженні, та принципу повноти судового контролю процедур банкрутства, який реалізується у процедурах банкрутства та забезпечує дотримання балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство, зокрема, й щодо реалізації майна боржника в ліквідаційній процедурі, відповідно до приписів статей 42, 44, 98 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зумовлено різними фактичними обставинами у кожній справі, з яких виходить суд при прийнятті кожного окремого судового рішення, будь-то справа позовного провадження або справа про банкрутство.

Ані чинним законодавством, ані судовою практикою не врегульовано єдині критерії застосування принципу судового контролю під час розгляду спорів щодо визнання недійсними результатів аукціонів у справі про банкрутство, отже, судам слід використовувати принцип судового контролю у поєднанні із дотриманням принципу балансу інтересів не тільки боржника та кредиторів, а також і переможця аукціону.

Означеними правовими висновками, які в подальшому знайшли підтвердження у наступних чисельних постановах Верховного Суду загалом закладено початок співіснування різних принципів позовного провадження і провадження у справах про банкрутство, одним із притаманних якому є принцип судового контролю.

Тобто, такий судовий контроль повинен реалізовуватися судами незалежно від того, чи діями і бездіяльністю учасників провадження у справі про банкрутство порушуються певні права та обов'язки будь-якого із учасників провадження, чи ні, або чи про такі зазначається у апеляційній скарзі чи ні. Суд в силу закону повинен перевіряти правильність та послідовність дій і процедурних рішень учасників провадження, обов'язковість вчинення яких передбачено законом.

Означеними вище нормами КУзПБ передбачено логічні процедурні дії учасників провадження у справі про банкрутство та суду, зокрема дій арбітражного керуючого та суду.

Очевидним і логічним є те, що суд в силу імперативної процесуальної норм (ч.6 ст.30 КУзПБ) перед вирішенням питання про відновлення платоспроможності боржника і закриття провадження у справі, мав би призначити і затвердити звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, навіть одночасно з вирішенням питання про закриття провадження, але у будь-якому разі не закривати провадження, а звіт залишати навіть не те, що не розглянутим, а навіть жодного разу з квітня місяця 2024 року не призначеним до судового розгляду (загалом 3-ри звіти). Це при тому, що в силу означеної вище процесуальної норми, такі звіти повинні були бути розглянуті на засіданні комітету кредиторів, доказів чого матеріали справи не містять.

Невирішення питання звіту арбітражного керуючого в межах відкритого провадження у справі про банкрутство унеможливлює його вирішення взагалі в межах та спосіб, визначеними ч.6 ст. 30, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 65 КУзПБ, а твердження представника уповноваженої особи від учасників (засновників) боржника, що арбітражним керуючи після закриття провадження у справі може бути поданий позов до боржника уже як відповідача, суперечить означеним вище нормам процесуального закону зокрема, та ч.2 ст. 19 Конституції України в силу її ж ст. 8 як норми прямої дії, загалом.

Що доводів апеляційної скарги про недотримання судом розумних строків для скликання комітету кредиторів для розгляду звітів ліквідатора до дати закриття справи та для надання суду ліквідатором переліку документів, передбачених ч.1 ст. 65 КУзПБ, а також для подання можливих заперечень учасниками провадження у справі про банкрутство на клопотання про закриття провадження у справі, яке подано в переддень постановлення оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції також береться до уваги таке.

Згідно ч.1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність.

Згідно ч.1, 2, 5 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Також, згідно ч.4 ст. 120 ГПК України, ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до 1 ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на викладене вище, незаперечуюючи наявності підстав для закриття провадження у справі внаслідок відновлення платоспроможності боржника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції припустився порушення означених вище норм процесуального права які виразилися у непризначені судом до розгляду звітів ліквідатора про оплату послуг та витрат, нерозгляд неподаних через означені недоліки документів, перелік яких передбачений ч.1 ст. 65 КУзПБ та необхідною передумовою закриття провадження, а також незазначення у оскаржуваному рішенні без відповідної правової оцінки можливість закриття провадження внаслідок незавершення справ позовного провадження, що продовжують розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство, за наслідком розгляду яких може змінитися майновий стан боржника, що може вплинути на кількість активів боржника для можливості провадження статутної господарської діяльності в силу ч.5 ст. 65 ГПК України. Усі ці недоліки стали наслідком передчасного постановленням ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду справи для належного і законного завершення справи про банкрутство.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції внаслідок означених вище процесуальних недоліків розгляду справи у суді першої інстанції, не може зреалізувати і застосувати означені вище норми процесуального права для постановлення нового рішення, оскільки обов'язковий перелік і попередні судові рішення необхідні для завершення провадження у справі відсутні, тому справу належить повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи на стадію ліквідаційної процедури для створення передумов і підстав реалізації усіма учасника у справі про банкрутство своїх прав та обов'язків із прийняттям усіх необхідних та передбачених КУзПБ дій та заходів усіма учасниками провадження для правильного завершення провадження у справі про банкрутство, яке тривало неповних 14-ть років до дати постановлення оскаржуваної ухвали.

У даному разі відсутні як передбачені процесуальним законом так і в силу дискреційних меж судового розсуду повноваження суду апеляційної інстанції на прийняття нового рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284, 280 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу кредитора Гаврилюка Олександра Романовича задовольнити.

2. Оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 у справі № 5015/118/11 про закриття провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», скасувати у повному обсязі.

Справу № 5015/118/11 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Здійснити погашення витрат апелянта Гаврилюка О.Р. на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3028, 00 грн за рахунок коштів боржника ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» в порядку та на умовах, передбачених п.1 ч.1 ст. 64 КУзПБ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК