Справа № 638/1177/25
Провадження № 2-а/638/98/25
Іменем України
27 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
секретаря судового засідання Суслової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Харківській області про скасування постанови,-
Позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до Головного управління національної поліції в Харківській області про скасування постанови.
На обґрунтування вимог вказує, що 18 січня 2025 року інспектором Чугуївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Біляєвим Данилом Олексійовичем була винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 3886176 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КупАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп.
Відповідно до вищевказаної постанови позивача було визнано винним в тому, що він 18 січня 2025 року о 16 годині 44 хвилин в місті Чугуїв за адресою: вул. Харківська керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. ПДР.
Позивач вважає, що постанова серія ЕНА № 3886176 від 18 січня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не містить жодного посилання на докази які б підтверджували факт скоєння правопорушення. В той же час позивач не визнає факту скоєння правопорушення, оскільки, керуючи транспортним засобом був пристебнутий ременем безпеки, але при зупинці автомобіля був змушений відстебнутись для того, щоб дістати документи які знаходились на задньому сидінні автомобіля. Окрім того відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач є інвалідом.
Позивач був зупинений в населеному пункті, а отже, будучи інвалідом мав право бути непристебнутим ременем безпеки. При цьому слід зазначити, що автомобіль був обладнаний знаком «Інвалід» проте працівник поліції не звернув на нього жодної уваги.
У зв'язку з чим, позивач просить постанову серії ЕНА № 3886176 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КупАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. - скасувати.
Ухвалою суду від 29 січня 2025 року відкрито провадження по справі у спрощеному порядку з повідомленням(викликом) сторін.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву зазначено, що з огляду на відеозаписи з нагрудної камери поліцейського(HY06391_28032620250118171342_0001,HY06391_28032620250118170734_0000) вбачається, що факт керування позивачем транспортного засобу без пристебнутого ременя безпеки зафіксовано належним чином, окрім того позивачем також не заперечується факт керування автомобілем без пристебнутого ременя безпеки, останній лише пояснює, що були на те причини. Отже, винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадової інструкції інспектора і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху.
Таким чином, інспектором було виявлено порушення позивачем вимог підпункту В) пункту 2.3 ПДР України, а тому інспектор діяв правомірно в межах діючого законодавства, а тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.
Позивач та його представник до суду не з'явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, де просив розглянути справу у його відсутності, підтримує позицію, викладену у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 18 січня 2025 року інспектором Чугуївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Біляєвим Данилом Олексійовичем була винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 3886176 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КупАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп.
Дані обставини підтверджуються копією постанови, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до вищевказаної постанови позивача було визнано винним в тому, що він 18 січня 2025 року о 16 годині 44 хвилин в місті Чугуїв за адресою: вул. Харківська керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. ПДР.
Частиною 5 статею 121 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно п. 2.3в ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
З системного аналізу зазначених норм законодавства можна дійти висновку про те, що адміністративна відповідачльність, передбачена ч.5 ст.121 КУпАП, настає у разі не користування засобами пасивної безпеки. Виключає склад адміністративного правопорушення не застосовування засобів пасивної безпеки водіями і пасажирами, які є інвалідами, фізіологічні особливості яких унеможливлює використання ремнів безпеки та водіями і пасажирами оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.п. 1, 3, 8 ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено відповідними статтями КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надано відеозапис з бодікамер (HY06391_28032620250118171342_0001, HY06391_28032620250118170734_0000).
З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що 18.01.2025 позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом, при цьому не був пристебнутий ременем безпеки.
Крім того, з наданого відеозапису вбачається, що позивач не відстібувався для того, щоб дістати документи, які знаходились на задньому сидінні автомобіля.
Посилання позивача на те, що він є інвалідом та має право не пристібатися ременем безпеки в розумінні п.2.3В ПДР, суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач має фізіологічні особливості, які унеможливлюють користування ременями безпеки.
Факт керування ОСОБА_1 з непристебнутим ременем безпеки не спростований самим позивачем.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівсьтва" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та керувати ними, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що надані позивачем до позовної заяви та представником відповідача, які є належним та допустимими доказами у розумінні ст.251 КУпАП, і оцінені судом в сукупності.
Статтею 286 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3)скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, оцінивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72,73, 241-246,268,269, 271, 272, 286 КАС України суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Харківській області про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.О. Агапов