28 березня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20.03.2025 р., постановлену в кримінальному провадженні №12024262020001993 відносно ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20 березня 2025 р. задоволено клопотання слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч.2 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» до 20 травня 2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, визначено заставу в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою клопотання слідчого ЄУНСС 725/2120/25 НП 11сс/822/91/25 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9
повернути останньому та звільнити підозрюваного з-під варти.
В разі не задоволення його вимог судом, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час з 22.00 год. до 07.00 год.
У випадку залишення запобіжного заходу без змін, просив зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вказував, що дія попередньої ухвали закінчувалася 20.03.2025 р., однак клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчий подав лише 17.03.2025 р. Тобто, з порушенням встановленого ч.1 ст. 199 КПК України строку. Вказане порушення, на думку апелянта, свідчить про невимушене порушення стороною обвинувачення права підозрюваного ОСОБА_6 на захист, а також є ознаками порушення права на справедливий суд, в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначав, що до клопотання не долучено жодних доказів, які б підтвердили існування обставин, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали.
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені, адже ризики повинні бути належним чином обґрунтовані та не можуть бути абстрактними, загальними. Обґрунтування ризиків є стандартним і формальним та не підтверджується належними доказами.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 отримавши повістку від органу досудового розслідування, самостійно з'явився у вказане місце на певну годину, не зважаючи на віддаленість між м. Дніпро та м. Чернівці. Це, на його думку, свідчить про належну процесуальну поведінку підозрюваного, який готовий надавати відповідні покази та приймати участь у слідчих діях для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Також у підозрюваного міцні соціальні зв'язки, наявне постійне місце проживання, він здійснює волонтерську діяльність, з 01.11.2024 проходить стажування у ФОП ОСОБА_10 на посаді механік, стропільщик вантажного евакуатора, має на меті подальше офіційне працевлаштування.
На думку адвоката, слідчий суддя безпідставно задовольнив клопотання слідчого та визначив заставу в розмірі 908400 гривень, який є явно непомірним.
При визначенні розміру застави слідчий суддя виходив із розміру завданої шкоди внаслідок злочину. Однак транспортний засіб не був визнаним речовим доказом. Крім того, було задоволено його клопотання про призначення повторної судової-товарознавчої експертизи про встановлення вартості матеріального збитку, що на його думку, свідчить про сумнів в достовірності встановленої вартості транспортного засобу.
Апелянт посилався також на рішення ЄСПЛ, які, на його думку, свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні вимог захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги адвоката необхідно відмовити.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Чернівецьким РУП ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024262020001993 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.
20.12.2024 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.
Інкримінований ОСОБА_6 злочин є тяжким і за його вчинення передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази свідчать про об'єктивний зв'язок ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення та обґрунтованість пред'явленої йому підозри.
Оскільки обґрунтованість підозри ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не оспорюється, апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу в цій частині і констатує, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України, є обґрунтованою.
Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.12.2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді триманні під вартою, який продовжувався.
Згідно ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Відповідно до вимог ст. 183 ч.1 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
На цьому етапі для продовження особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою достатньо наявність доказів того, що існують ризики можливої протиправної поведінки підозрюваного.
Метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка, по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, однак повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, тому позбавлені обґрунтованих підстав доводи захисника про недоведеність ризиків, оскільки для доведеності існування ризиків не є обов'язковою доведеність вчинення особою активних дій.
Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, є мешканцем іншої області.
Врахувавши дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , тяжкість інкримінованого йому злочину, вагомість доказів щодо пред'явленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, покарання, яке може бути призначено підозрюваному в разі засудження останнього, суд обґрунтовано зазначив, що раніше заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати і на даний час.
Крім того, існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, це зумовлено необхідністю виконати ряд слідчих та процесуальних дій для виконання вимог КПК України до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою.
З урахуванням встановлених обставин та даних про особу підозрюваного, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що жоден більш м'який запобіжний захід на даний момент не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив строк запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, який на даному етапі кримінального провадження є виправданим.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер інкримінованого йому злочину, а також те, що злочином завдано шкоду на суму 1920899 гривень, колегія суддів вважає, що розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу слідчим суддею обрано у відповідності до вимог ст.182 ч.5 КПК України і підстав для його зменшення не має.
Доводи, які наведені в апеляційній скарзі, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, тяжкості інкримінованого йому злочину, не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівців від 20 березня 2025 р. щодо підозрюваного ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя