25 березня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого (відеоконференція) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06 січня 2025 року в кримінальному провадженні №12024262140000236 від 18.07.2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
Вироком Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06 січня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, окрім житла, з позбавленням права займатись діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку районного суду, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24
ЄУНСС: 722/1634/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/97/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
лютого 2022 року, який продовжено відповідно до указу Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та в групі з особами, провадження щодо яких виділено в окреме провадження, та іншими невстановленими слідством особами, вчинив злочин, пов'язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_6 на виконання розробленого спільно з невстановленою особою плану 20.03.2024р. прибув у м. Дунаївці Хмельницької області, де зустрів раніше підшуканих невстановленою слідством особою чоловіків з числа громадян України, яким достеменно було відомо про вищевказані тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, та які бажали незаконно перетнути державний кордон України, а саме:
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Кельменці, Дністровського району;
- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя м. Харків.
Надалі ОСОБА_6 , діючи на виконання раніше розробленого спільно з невстановленою слідством особою плану, 20.03.2024р., точний час органом досудового розслідування не встановлений, перебуваючи у м. Дунаївці, Хмельницької області, організував поселення вищезгаданих громадян до готелю «Адріана», розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 1 11, а також перебуваючи в номері №7 вказаного готелю провів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 інструктаж щодо порядку подальшого перетину державного кордону України, надавши відповідні поради та вказівки щодо порядку безпосереднього переходу через державний кордон України та подальших їх дій на території Республіки Молдова. Крім цього ОСОБА_6 отримав від вказаних громадян заздалегідь обумовлену невстановленою слідством особою грошову винагороду за незаконне переправлення через державний, кордон України, зокрема від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 6500 Євро та від ОСОБА_10 6500 доларів США, надавши при цьому вказівку очікувати у вказаному готелі та координував їх подальші дії.
У подальшому 29.03.2024р., точний час органом досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийти на АЗС, що при в'їзді у м. Дунаївці, точне місце органом досудового розслідування не встановлене, де їх очікуватиме транспортний засіб.
Таку ж вказівку невстановлена на даний час слідством особа, надала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителю м. Теребовля, Тернопільської області, якому достеменно було відомо про вищезгадані тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, та який бажав незаконно перетнути державний кордон України.
У подальшому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою здійснення незаконного перетину державного кордону України були доставлені особами, провадження щодо яких виділено в окреме провадження, до м. Новодністровськ Чернівецької області та 01.04.2024р. близько 14 год. 00 хв. під час руху в напрямку розмежування ділянки державного кордону України та Республіки Молдова, між населеними пунктами с. Михалкове та с. Непоротове Дністровського району Чернівецької області, вказаних осіб було виявлено працівниками ДПСУ та УСБУ в Чернівецькій області.
На вказаний вирок надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , в якій захисник не погоджується із прийнятим рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що дане кримінальне провадження не підсудне за територіальною юрисдикцією Новодністровському міському суду Чернівецької області, оскільки встановлені судом фактичні обставини свідчить про те, що місцем вчинення злочину є м. Дунаївці, Хмельницької області.
Стверджує, що суд першої інстанції не врахував відсутність підстав, зазначених у ст. 225 КПК України, для допиту свідка ОСОБА_12 слідчим суддею на досудовому розслідуванні, а тому ці покази є недопустимими і незаконно покладені в основу вироку.
Вказує, що допит в порядку ст. 225 КПК України позбавив сторону захисту можливості заявити про провокацію злочину та задавати власні питання.
Зазначає що в матеріалах кримінального провадження відсутнє рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової дії), як контроль за вчинення злочину, що позбавляє сторону захисту та суд перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчий (розшукових) дій, що має наслідком визнання результатів НСРД недопустимими доказами.
Стверджує, що дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій контроль за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту, надано оперативним працівникам СКП ВП №1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, а не оперуповноваженим ПОРВ (з м.д. н.п. Сокиряни) ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону, які фактично проводили ці негласні слідчі дії.
Вказує, що у фабулі обвинувачення відсутня необхідна конкретизація, що позбавляє сторону захисту можливості ефективно оскаржити встановлену кваліфікація злочину.
Зокрема не встановлено, який саме спосіб вчинення злочину був здійснений ОСОБА_6 , не зазначено конкретно чи йшлося про поради, вказівки, надання засобів чи усунення перешкод, при цьому, судом застосовано нечітке правове формулювання у вигляді альтернативного переліку.
Зазначає, що суд безпідставно застосував щодо ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення права займатись діяльністю, пов'язаною з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративного господарських функцій, оскільки у фабулі обвинувачення не зазначено, що ОСОБА_6 , займався певною діяльність з використанням якої вчинив кримінальне правопорушення.
Вважає, що суд першої інстанції не вірно кваліфікував діяння обвинуваченого та не вмотивував і не обґрунтував наявність кваліфікуючих ознак діяння.
Просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 за ч.3 ст. 332 КК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
На вказану апеляційну скаргу надійшло заперечення прокурора Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_13 , в якій прокурор вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною.
Вказує, що вчинений злочин був виявлений на території Дністровського району, у прикордонно-контрольованому районі та пов'язаний безпосередньо із перетином державного кордону, відтак місцем його вчинення у даному випадку вважається територія Дністровського району Чернівецької області, а тому не було порушено територіальної юрисдикції при розгляді кримінального провадження.
Стверджує, що допит свідка ОСОБА_9 було проведено в порядку ст. 225 КПК України, оскільки він є особою призовного віку та могли виникнути подальші перешкоди, пов'язані з його явкою до суду для допиту.
Звертає увагу, що зазначення у прохальній частині доручення слідчого ОСОБА_14 , №135т/123/44/2024 від 22.02.2024 про проведення НСРД дійсно є згадка оперативних працівників СКП ВП №1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП, що є виключно технічною помилкою.
Зазначає, що відсутність між обвинуваченими попередньої домовленості про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, не виключає у діях ОСОБА_6 наявності такої кваліфікуючої ознаки діяння як вчинення злочину групою осіб.
Вказує, що санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, без вказівки на альтернативність його призначення.
Вважає, що версія обвинуваченого ОСОБА_6 щодо спрямованості його умислу виключено на вчинення шахрайських дій спростовується дослідженими судом доказами.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок районного суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку встановлено, що районним судом порушено право ОСОБА_6 на захист в наслідок неконкретного обвинувачення.
Нормами процесуального закону встановлено вимоги до вироку суду.
Зокрема, згідно ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів.
Як видно із змісту оскаржуваного вироку, районний суд не дотримався вимог вказаного закону.
У мотивувальній частині вироку сформульовано обвинувачення про те, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено відповідно до указу Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та в групі з особами, провадження щодо яких виділено в окреме провадження, та іншими невстановленими слідством особами, вчинив злочин, пов'язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_6 на виконання розробленого спільно з невстановленою особою плану 20.03.2024р. прибув у м. Дунаївці Хмельницької області, де зустрів раніше підшуканих невстановленою слідством особою чоловіків з числа громадян України, яким достеменно було відомо про вищевказані тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, та які бажали незаконно перетнути державний кордон України, а саме:
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Кельменці, Дністровського району;
- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя м. Харків.
Надалі ОСОБА_6 , діючи на виконання раніше розробленого спільно з невстановленою слідством особою плану, 20.03.2024р., точний час органом досудового розслідування не встановлений, перебуваючи у м. Дунаївці, Хмельницької області, організував поселення вищезгаданих громадян до готелю «Адріана», розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 1 11, а також перебуваючи в номері №7 вказаного готелю провів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 інструктаж щодо порядку подальшого перетину державного кордону України, надавши відповідні поради та вказівки щодо порядку безпосереднього переходу через державний кордон України та подальших їх дій на території Республіки Молдова. Крім цього ОСОБА_6 отримав від вказаних громадян заздалегідь обумовлену невстановленою слідством особою грошову винагороду за незаконне переправлення через державний, кордон України, зокрема від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 6500 Євро та від ОСОБА_10 6500 доларів США, надавши при цьому вказівку очікувати у вказаному готелі та координував їх подальші дії.
У подальшому 29.03.2024р., точний час органом досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийти на АЗС, що при в'їзді у м. Дунаївці, точне місце органом досудового розслідування не встановлене, де їх очікуватиме транспортний засіб.
Таку ж вказівку невстановлена на даний час слідством особа, надала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителю м. Теребовля, Тернопільської області, якому достеменно було відомо про вищезгадані тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, та який бажав незаконно перетнути державний кордон України.
У подальшому ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою здійснення незаконного перетину державного кордону України були доставлені особами, провадження щодо яких виділено в окреме провадження, до м. Новодністровськ Чернівецької області та 01.04.2024р. близько 14 год. 00 хв. під час руху в напрямку розмежування ділянки державного кордону України та Республіки Молдова, між населеними пунктами с. Михалкове та с. Непоротове Дністровського району Чернівецької області, вказаних осіб було виявлено працівниками ДПСУ та УСБУ в Чернівецькій області.
Матеріали кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ухвалами Новодністровського міського суду Чернівецької області від 15.10.2024 року та 18.11.2024 року виділені в окремі провадження.
Інкримінуючи ОСОБА_6 незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів шляхом сприяння у його вчиненні порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, судом не зазначено і не встановлено якими фактичними даними підтверджуються ці обставини, зокрема вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
Районний суд вказав у вироку, що суд не бере до уваги доводи обвинуваченого щодо того, що останній ніколи не був знайомий з ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , оскільки, як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_6 діяв за попередньою змовою з невстановленими слідством особами і у групі з ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .
Така мотивація суду на спростування позиції обвинуваченого не відповідає вимогам закону.
Посилання районного суду на обвинувальний акт, як на доказ доведеності вини обвинуваченого свідчить про те, що суд таким чином, не виконав покладеного на нього обов'язку оцінки доказів на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Обвинувальний акт є процесуальним документом, яким слідство висуває обвинувачення особі у вчиненні кримінального правопорушення, тому посилання суду на нього, як на доказ, суперечить засадам судочинства, доказами у відповідності до ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, ототожнення обвинувального акту і доказів, як зробив районний суд у оскаржуваному вироку неприпустимо.
Районний суд доводи сторони захисту відкинув без надання аналізу і оцінки, і не навів жодного правового спростування на основі безпосередньо досліджених судом доказів.
Згідно ст. 91 КПК України, серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо та не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні.
Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Районний суд у вироку послався на показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були надані в порядку ст. 225 КПК України, та вказав, що вони в сукупності із письмовими доказами підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Статтею 225 КПК України, крім іншого передбачено, що у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.
Так, ухвалами слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2024 року задоволено клопотання заступника начальника - начальника слідчого відділення ВП №1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_17 про допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в порядку ст. 225 КПК України.
Із врахування практики Верхового Суду та практики ЄСПЛ для оцінки допустимості показань відсутнього свідка суду слід дослідити: чи існували поважні причини для неявки свідка та, відповідно, для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів; чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого; чи існували достатні врівноважуючі фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску доказу та забезпечити, щоб судовий розгляд у цілому був справедливим.
Зі змісту ухвал слідчого судді, необхідність допиту свідка в порядку ст. 225 КПК України мотивована тим, що у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, свідки, які намагались незаконно перетнути державний кордон України можуть покинути місце проживання та не прибути для допиту.
Однак такі обставини, не є підстави зазначеними у ст. 225 КПК України, для допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 слідчим суддею на досудовому слідстві.
Крім того, свідок ОСОБА_9 був залучений до конференційного співробітництва.
Також, із журналів судового засідання вбачається, що допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснювався у присутності прокурора, слідчого, підозрюваного ОСОБА_16 та захисника ОСОБА_18
ОСОБА_6 та його захисник не були присутні під час допиту свідків в порядку ст. 225 КПК України, а тому не могли задавати запитання, з'ясовувати обставини та повноцінно здійснювати захист.
Поза увагою районного суду залишилось і те, що покази свідка ОСОБА_11 не стосуються дій обвинуваченого ОСОБА_6 , та не можуть бути доказом доведеності його вини.
Також, у мотивувальній частині оскаржуваного вироку суд зазначив вказівку невстановленої на даний час слідством особи, наданої ОСОБА_11 жителю м. Теребовля, Тернопільської області, якому достеменно було відомо про вищезгадані тимчасові обмеження щодо виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років з України, та який бажав незаконно перетнути державний кордон України, що є порушенням ст.337 КПК України
Допущена районним судом неконкретність обвинувачення у оскаржуваному вироку є порушенням права на захист ОСОБА_6 , яке є істотним правом, він був позбавлений можливості захищатися у законний спосіб від пред'явленого обвинувачення, судовий розгляд було проведено неповно, поверхнево і односторонньо, без надання можливості ОСОБА_6 реалізувати свої законні права.
Через зазначені обставини районним судом не встановлено належним чином фактичні обставини даного кримінального провадження, через що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості перевірити їх, так як судовий розгляд був проведений не повно.
Наведене у сукупності свідчить про неповноту судового розгляду, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Згідно ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Ураховуючи встановлене під час апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 суду першої інстанції слід перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи, та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Щодо доводів апелянта про порушення правил територіальної підсудності, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 332 КК України було направлено на розгляд до Новодністровського міського суду Чернівецької області.
Згідно ч. 5 ст. 34 КПК України, спори про підсудність між судами не допускаються.
На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 332 КК України скасувати і призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції.
Змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави, яка була внесена платником ОСОБА_19 за ОСОБА_6 в розмірі 817 560 (вісімсот сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень на рахунок Чернівецького апеляційного суду згідно ухвали Чернівецького апеляційного суду від 08.05.2024 року по справі № 722/226/24.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.
2) не відлучатися за межі с. Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця фактичного проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади всі свої паспорти для виїзду за кордон;
4) утримуватися від спілкування із свідками.
Строк дії обов'язків ОСОБА_6 визначити до 20 травня 2025 року.
Звільнити з під варти ОСОБА_6 негайно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що він будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов'язки, застава у такому випадку звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
28.03.2025 року
(дата засвідчення копії)