15 січня 2025 року
м. Чернівці
cправа № 727/2309/24
провадження 22-з/822/3/25
Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н.Ю.,
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
учасники справи:
позивач Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго»
відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2
за заявою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук Валерій Володимирович, про ухвалення додаткового рішення
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» у березні 2024 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за наданні послуги з постачання теплової енергії.
Зазначало, що Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 .
Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в квартиру АДРЕСА_1 опалювальною площею 17,0 кв.м.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
На підставі пункту 6 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року споживачами, які отримують послуги теплопостачання здійснюється плата за абонентське обслуговування.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виконано обов'язки з оплати послуг з постачання теплової енергії за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року в сумі 4856 грн. 93 коп. та абонентського обслуговування за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року в сумі 586 грн. 66 коп.
Просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії в сумі 4856 грн. 93 коп., плату за абонентське обслуговування в сумі 586 грн. 66 коп.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2024 року позов Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії в розмірі 4856 грн 93 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» плату за абонентське обслуговування в сумі 568 грн 66 коп.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2024 року скасовано.
У позові Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії відмовлено.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., у грудні 2024 року звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.
Просила стягнути з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., в апеляційній скарзі зроблено заяву про стягнення з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 судових витрат.
Водночас ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., в апеляційній скарзі зазначено про очікування понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн, що полягає у юридичній консультації тривалістю 1 год., ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 2 год., складання апеляційної скарги та підготовки документів для подачі до суду тривалістю 2 год.
Також до апеляційної скарги додано договір між адвокатом Ісопчук В.В. та ОСОБА_3 про надання правової допомоги від 25 червня 2024 року, відповідно до якого вартість послуг адвоката є фіксованою 2000 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частини перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Частинами першою четвертою статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами першою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Зі змісту статей 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ЦПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019року у справі №927/26/18, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 (провадження №К/9901/24445/21) Верховний Суд вказав на те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Відповідно до постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07 лютого 2024 року № 910/216/23 не подання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215-15ц, Об'єднана Палата Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., в апеляційній скарзі зроблено заяву про стягнення з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 судових витрат.
Водночас ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., в апеляційній скарзі зазначено про очікування понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн, що полягає у юридичній консультації тривалістю 1 год., ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 2 год., складання апеляційної скарги та підготовки документів для подачі до суду тривалістю 2 год.
Також до апеляційної скарги додано договір між адвокатом Ісопчук В.В. та ОСОБА_3 про надання правової допомоги від 25 червня 2024 року, відповідно до якого вартість послуг адвоката є фіксованою та складає 2000 грн.
Отже, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., зроблено заяву про розподіл судових витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції та подано докази розміру витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення рішення суду.
Ураховуючи наведене колегія суддів вважає доведеним факт понесення ОСОБА_3 , витрат на професійну правничу допомогу.
Так, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
Не можна погодитися з доводами Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про не надання ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., детального опису робіт (наданих послуг), акту приймання-передачі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» у запереченні на заяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., про ухвалення додаткового рішення не надано будь-яких обґрунтувань наявності розумних сумнівів щодо фактичності надання адвокатом Ісопчук В.В. професійної правничої допомоги ОСОБА_3 у справі.
Подання ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., апеляційної скарги, яка містить детальний опис наданих послуг з професійної правничої допомоги, само по собі свідчить про надання адвокатом Ісопчук В.В. та прийняття ОСОБА_3 , наданих послуг з професійної правової допомоги відповідно до зазначеного детального опису.
Заслуговують на увагу доводи Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» у запереченні на заяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., про ухвалення додаткового рішення про неспівмірність витрат на правничу правову допомогу в сумі 2000 грн із складністю справи, витраченим часом на надання правничої допомоги, реальністю витрат, розумності їх розміру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (Провадження № 12-14гс22) зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Ураховуючи складність справи, яка є малозначною, та виконаних адвокатом Ісопчук В.В. робіт з надання консультації, складання апеляційної скарги, час, витрачений на виконання відповідних робіт, реальність надання адвокатських послуг за відсутності необхідності ознайомлення з матеріалами справи на 29 аркушах протягом 2 годин, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, колегія суддів вважає, що визначений ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук В.В., фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є неспівмірним, обмежити з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи до 1000 грн.
Керуючись п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук Валерій Володимирович, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
О. О. Одинак