Ухвала
Іменем України
26 березня 2025 року
м. Харків
справа № 2010/2-1452/11
провадження № 22-ц/818/290/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря - Львової С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА до ОСОБА_1 , треті особи: Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника Пушинського Миколи Васильовича, на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року, ухвалене суддею Калмиковою Л.К., -
У квітні 2011 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року позов заступника прокурора Харківської області - задоволено.
Визнано недійсним державний акт серії ЯИ №775512 від 12 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,2212га,по АДРЕСА_1 , виджаний на ім?я ОСОБА_1
Визнано недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку,площею 0,2212га,по АДРЕСА_1
Зобов?язано управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі земель державного акту серії ЯИ №775512 від 12 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку, виданого на ім?я ОСОБА_1 .
Зобов?язати ОСОБА_1 звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку, площею 0,2212га,по АДРЕСА_1 ., видану на ім?я ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 107,30грн.
13 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення суду.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 04 грудня 2012 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаним заочним рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій проси скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове про відмов в задоволенні позову.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року заочне рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року - скасовано.
Позов заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА до ОСОБА_1 , треті особи: Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки - залишено без задоволення.
На вказане рішення суду Державне агенство лісових ресурсів України, заступник прокурора Харківської області А. Линник та Данилівський дослідний державний лісгосп УкрНДІЛГА подали касаційні скаргі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 09 жовтня 2013 року касаційні скарги Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА та Державного агентства лісових ресурсів України - задоволено, касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області А. Линника - задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року - залишено без змін.
В апеляційній скарзі від 06 серпня 2024 року ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , просить суд рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі наголошує на тому, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області по справі №2010/2-1860/11 від 14 липня 2011 року було встановлено факт укладення договору купівлі продажу спірної земельної ділянки між ним та
ОСОБА_1 , визнано угоду дійсною та визнано за ним право власності на цю земельну ділянку. Отже, на час вирішення справи, яка є предметом цього апеляційного розгляду, він, а не ОСОБА_1 , був власником спірного майна.
Разом з тим, під час розгляду справи, за результатами якого було ухвалено заочне рішенням від 13 січня 2012 року, його не було залучено до участі у якості учасника справи. Тобто, оскаржуваним рішенням та ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року, якою було залишено вказане рішення без змін, було вирішено питання без врахування його інтересів, як добросовісного власника, що у свою чергу спричинило звернення до нього з позовом по іншій справі (№953/3264/24).
Вважає, що заочне рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у даній справі №2010/2-1452/11 від 13 січня 2012 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області по справі №2010/2-1452/11 від 21 січня 2014 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права (про що зазначено нижче) та підлягає скасуванню.
Також звертає увагу на те, що ним подавалась касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Харківської області по справі №2010/2-1452/11 від 21 січня 2014 року з тих підстав, що заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року не було предметом апеляційного перегляду за його апеляційною скаргою.
Таким чином, ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року встановлено необхідність подачі ним саме апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю.
За змістом положеньст. 55 Конституції Україникожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
За приписами п. 8 ч. 2ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення містяться уст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Тобто, ЦПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Як свідчать матеріали справи, 13 січня 2012 року судом було постановлене оскаржуване заочне рішення. Апеляційна скарга подана за допомогою засобів електронного зв?язку «Електронний суд» 06 серпня 2024 року.
Згідно п.13 Перехідних положень ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення) Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року ОСОБА_2 , в особі представника Пушинського М.В., зазначав про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказував, що він не був залучений до участі у справі та оскаржуваним заочним рішення зачіпаються його права та інтереси. Оскражуване рішення суду було надіслано йому Дергачівським районним судом Харківської області на адвокатський запит адвоката Пушинського М.В. 01 липня 2024 року.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи 20 листопада 2012 року ОСОБА_2 звертався до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в якій зазначав про те, що про заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року та відкрите на підставі нього виконавче провадження йому стало відомо 16 листопада 2012 року. Також звертав увагу на те, що він є фактичним користувачем спірної земельної ділянки (т.І, а.с.117-119).
Відповідно до частини першоїстатті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судового рішення.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Тeuschler v. Germany).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).
Згідно з частиною першоюстатті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Також суд зазначає, що поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу значного періоду часу ставить під загрозу принцип юридичної визначеності, незалежно від поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, матеріали справи місять дані про те, що про оскаржуване заочне рішення суду ОСОБА_2 було відомо ще у листопаді 2012 року.
Ці обставини були встановлені апеляційним судом вже після вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відкриття провадження у справі.
Таким чином, апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року та відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , помилково. У зв'язку з цим апеляційне провадження у справі належить закрити.
Статтею 362 ЦПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.
Втім, хоча стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як встановлення після його відкриття помилковості ухвали щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, в даному випадку, процесуально вірними буде прийняття рішення про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите на підставі помилкового висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року.
Аналогічний за змістом правовий висновок про закриття апеляційного провадження у випадку його неправильного відкриття, викладений у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 у справі №922/1906/18, від 10.07.2019 у справі № 761/29385/17, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі №917/1185/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст.352,362,382,384,389,390 ЦПК України, суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника Пушинського Миколи Васильовича, на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року по справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА до ОСОБА_1 , треті особи: Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
Ю.М. Мальований