Справа № 166/1247/24 Провадження №11-кп/802/338/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 березня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв'язку),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 19 березня 2025 року,
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 21.01.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, до 25.03.2025 включно, без визначення розміру застави.
В ході розгляду судом кримінального провадження, 12.05.2023 внесеного до ЄРДР під №22024030000000025за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, де обвинуваченими являються ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , прокурор подав клопотання про продовження і, зокрема обвинуваченим строку тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки такий строк закінчується 25.05.2025, а ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, залишились незмінними.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 19.03.2025 клопотання прокурора задоволено. Зокрема, обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 17.05.2025, без визначення розміру застави. Водночас, відмовлено в задоволенні клопотання цього обвинуваченого про зміну запобіжного.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, і на наявність яких посилається прокурор, не зменшились, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій вважає його незаконним в частині продовження запобіжного заходу щодо її довірителя ОСОБА_6 , у зв'язку з чим просить скасувати та обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Зазначає про те, що прокурор подав клопотання з порушенням строку, передбаченого ст.199 КПК України, тобто пізніше аніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Однак, місцевий суд на таке порушення належної уваги не звернув та фактично зазначив, що це не є підставою для відмовив у задоволенні клопотання прокурора. При цьому, сторона обвинувачення не обґрунтувала та не довела існування жодного із ризиків про які йде мова у клопотанні прокурора. Водночас, місцевим судом не взято до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_6 має проблеми із здоров'ям, а саме алергію, яка супроводжується задухою та може призвести до смерті. У зв'язку з цим, ОСОБА_11 неодноразово звертався за медичною допомогою до лікаря в СІЗО, однак спеціалістів, які можуть надати йому кваліфіковану допомогу в СІЗО немає. Тому подальше тримання ОСОБА_6 в умовах СІЗО може зашкодити його здоров'ю та відповідно являється загрозою для його життя. Однак, місцевий суд на вищевказане належної уваги не звернув та прийшов до неправильного висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Прокурор будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду провадження, до апеляційного суду не з'явився. При цьому, жодних заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду до суду не подавав.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які скаргу підтримали та просили задовольнити, прокурора, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу і, зокрема щодо обвинуваченого ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Судом встановлено, що у провадженні Ратнівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №22024030000000025за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, де, окрім інших, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні цих кримінальних правопорушень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень в розрізі розгляду клопотання щодо запобіжного заходу стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким місцевий суд дав належну правову оцінку.
Встановлено і те, що судовим рішенням від 21.01.2025 ОСОБА_6 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.03.2025 і без визначення розміру. Оскаржуваною ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 19.03.2025, окрім інших, обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 17.05.2025, без визначення розміру застави.
Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_6 в ході розгляду кримінального провадження винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд фактично врахував обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, які згідно із ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не зменшилися.
Як встановлено судом, підставами для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри у вчиненні цих кримінальних правопорушень, яка стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам ухилення від суду, незаконного впливу на учасників у кримінальному провадженні, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою в даному провадженні, фактично не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити будь-який більш м'який запобіжний захід, як про це вказує апелянт.
Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, а ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
З урахуванням наведеного, тяжкості інкримінованих ОСОБА_6 діянь, особи обвинуваченого, який хоча і має місце реєстрації та місце проживання, однак немає постійного місця роботи та відповідно офіційного джерела доходів, в даний час обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за які у разі доведеності його винуватості, можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, його вік та стан здоров'я, фактичну відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою і, зокрема щодо обвинуваченого ОСОБА_6 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
При цьому, апеляційні доводи обвинуваченого про неналежну оцінку доказів і доводів, які подані та наведені стороною захисту є цілком безпідставними, оскільки місцевим судом такі докази фактично були перевірені й оцінені в розрізі з усіма матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
Окрім того, посилання апелянта на неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах СІЗО за станом його здоров'я як на підставу для скасування судового рішення щодо нього та відповідно зміну запобіжного заходу на більш м'який, є безпідставними, оскільки не знайшло свого підтвердження будь-якими доказами з цього приводу.
Також не є підставою для скасування судового рішення і той факт, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу прокурором подано до суду не у строк, передбачений ст.199 КПК України, оскільки хоча дійсно воно подане пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, однак як правильно зазначив місцевий суд, клопотання має бути розглянуто до закінчення строку дії попередньої ухвали, що і було зроблено судом першої інстанції. Тому апеляційні доводи в цій частині в даному випадку є безпідставними.
Таким чином, доводи, які викладені в апеляційній скарзі та були наведені в ході розгляду провадження, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків (п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України), і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання (зміни) щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, як про це просить сторона захисту.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки дане судове рішення є законним, вмотивованим та обґрунтованим.
Керуючись ст.376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 19 березня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді