Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/810/25
Провадження 2-а/552/30/25
Іменем України
27.03.2025 Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи та їхні представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Сікорська Ольга Миколаївна,
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
представник відповідача - Денисенко Валерія Юріївна,
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
представник відповідача - Шутько Андрій Володимирович,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовна заява обґрунтована тим, що 14 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 прийнята постанова № 1159 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно постанови №1159 від 14 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, ОСОБА_1 14 листопада 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Своїм діянням ОСОБА_1 порушив абз.4 ч.10 ч.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Крім того, 15 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 прийнята постанова № 1165, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 25500 грн.
Згідно постанови №1165 від 15 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, ОСОБА_1 15 листопада 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії.
Зазначав, що правопорушення ним не вчинялися, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП він притягнутий безпідставно, розгляд справ про адміністративне правопорушення відбувся з порушенням установленого порядку, без його участі та без його повідомлення,оскаржувані постанови ґрунтуються на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджено вчинення ним адміністративного правопорушення.
Тому позивач просив суд поновити йому строк на оскарження постанов начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 №1159 від 14 листопада 2024 рок та №1165 від 15 листопада 2024 року, визнати зазначені постанови протиправними та скасувати їх. Провадження у справі про адміністративні правопорушення просив закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Судові витрати просив відшкодувати йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 28 лютого 2025 року відкрито провадження в даній справі.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості щодо прізвища, імен та по батькові кожного із свідків, які підписали постанови від 14 листопада 2024 року №1159 грн та від 15 листопада 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також їх адреси.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив.
У відзиві посилався на те, що згідно з пунктом 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 військовозобов'язані повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 01.01.2025 передбачає, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
14.11.2024 ОСОБА_1 був доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 , де щодо нього проводилися мобілізаційні заходи відповідно до чинного законодавства України.
Оскільки позивач безпідставно відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (воєнного стану), він був притягнутий до адміністративної відповідальності.
З посиланням на викладені обставини відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволені адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.39-40).
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив.
У відзиві зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є неналежним відповідачем, оскільки оскаржувані позивачем постанови винесені ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 не приймав будь - яких управлінських рішень у адміністративній справі, а тому вважає, що їх безпідставно залучено до участі в цій справі.
Окрім того, зазначив, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані серед іншого: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, … проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Медичний огляд проводиться на збірних пунктах (дільницях) районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які залучаються до складу ВЛК при ТЦК та СП.
Як свідчать матеріали адміністративного провадження, військовозобов'язаний ОСОБА_1 після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 безпідставно відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, чим вчинив порушення правил військового обліку в особливий період.
Таким чином, ОСОБА_1 правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.
З посиланням на вказані обставини відповідач просив суд залишити постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 №1159 від 14.11.2024 та №1165 від 15.11.2024 без змін, а позовну заяву без задоволення (а.с. 34-36).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, уповноваживши адвоката Сікорську О.М. представляти його інтереси в суді.
Представник позивача Сікорська О.М. в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. Позовні вимоги просила задовольнити. При цьому посилалась на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явився, звернувшись в тексті відзиву з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи, що їх неявка не перешкоджає розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 14 листопада 2024 року за №1159 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. (а.с. 9-10).
Відповідно до вказаної постанови військовозобов'язаний ОСОБА_1 14 листопада 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Своїм діянням ОСОБА_1 порушив абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч.3 ст.210-1 КУпАП. Обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її. Враховуючи, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння ОСОБА_1 підпадають під дію ч.3 ст.210-1 КУпАп (а.с.9-10).
Також постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 15 листопада 2024 року за №1165 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500 грн. (а.с. 11-12).
Відповідно до вказаної постанови військовозобов'язаний ОСОБА_1 14 листопада 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Своїм діянням ОСОБА_1 порушив абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч.3 ст.210-1 КУпАП. Обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її. Враховуючи, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння ОСОБА_1 підпадають під дію ч.3 ст.210-1 КУпАп.
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд виходить з такого.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17000 грн. до 25500 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На території України особливий період розпочався 17.03.2014 року відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію».
Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України» особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 3 ст. 4 «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
На разі в Україні, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, введено правовий режим воєнного стану, який є результатом фактичного початку воєнних дій, та який продовжено.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно з пунктом 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Заперечуючи проти позову відповідачі посилаються на те, що ОСОБА_1 14 листопада 2024 року та 15 листопада 2025 року відмовився від проходження медичного огляду.
Однак доказів на підтвердження даної обставини відповідачі суд не надали.
Натомість в матеріалах справи наявна заява представника військовозобов'язаного ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про те, що її довіритель ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, якого вже дві доби утримують в ІНФОРМАЦІЯ_8 , пояснюючи це тим, що ОСОБА_6 не проходить ВЛК. ОСОБА_1 знає про свій обов'язок пройти військово-лікарську комісію і має намір це зробити, попередньо взявши вдома медичні документи, які мають значення при проходженні ВЛК та можуть вплинути на результат проходження ВЛК (а.с. 14).
Повідомлення про намір пройти ВЛК та надати медичні документи до ВЛК не є відмовою від проходження медичного огляду. З яких причин військовозобов'язаному не надано можливості забезпечити надання медичних документів щодо стану його здоров'я лікарям ВЛК, матеріали справи доказів не містять.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Але відповідачами не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, доказів того, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся з додержанням встановленого законом порядку, в тому числі з додержанням прав позивача.
Статтею 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідачем не доведено беззаперечними доказами ту обставину, що ОСОБА_1 14 та 15 листопада 2024 року відмовився від проходження ВЛК, а відповідно, не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування постанов № 1159 від 14 листопада 2024 року та № 1165 від 15 листопада 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Оскільки відповідачами не спростовано обставини, на які позивач посилався як на підставу свого позову, як то на те, що він не відмовлявся від проходження ВЛК, а відповідно на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справах про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи клопотання позивача щодо поновлення йому строку на оскарження постанов ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14 листопада 2024 року №1159 та від 15 листопада 2024 року №1165, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня винесення такої постанови.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач одночасно звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанов начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №1159 від 14.11.2024 та №1165 від 15.11.2024.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що до 21 січня 2025 року він не знав про винесення оскаржуваних постанов, оскільки справи про адміністративне правопорушення розглянуті за його відсутності, а копії постанов до цього йому не надавались.
На підтвердження даної обставини позивач просив суд допитати в якості свідків осіб, які в оскаржуваних постановах вказані як свідки його відмови від підпису та отримання копії постанов.
В оскаржуваних постановах зазначені лише прізвища та ініціали цих осіб, а також дати народження.
З матою допиту їх в якості свідків суд ухвалою від 28 лютого 2025 року витребував у ІНФОРМАЦІЯ_6 докази, а саме відомості щодо повного прізвища, імені та по батькові кожного із свідків, які підписали постанови за справами про адміністративні правопорушення від 14 листопада 2024 року №1159 та від 15 листопада 2024 року №1165 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також їх адреси.
Але на час розгляду справи відповідачем ухвалу суду не виконано, вказані відомості не надані, про причини невиконання ухвали відповідач суду не повідомив, що позбавило можливості суд викликати свідків та допитати в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Оскільки відповідачем докази не надані, застосовуючи наслідки невиконання ухвали суду про витребування доказів, передбачені ч. 9 ст. 80 КАС України при розгляді справи суд виходить з того, що відповідачем не спростовані доводи позивача щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваних постанов за його відсутності, а також що він не відмовлявся від підпису та отримання копій постанов, а йому їх просто не надавали.
Зазначена обставина свідчить про наявність поважних причин пропуску позивачем строку на оскарження постанов від 14 листопада 2024 року №1159 та від 15 листопада 2024 року №1165.
Оскільки строк на оскарження постанов пропущено позивачем з поважних причин, він підлягає поновленню.
Судом також встановлено, що позивачем позов пред'явлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскільки він не є юридичною особою, він не є належним відповідачем у справі.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, м. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Таким чином належним відповідачем у справі, до якого судом задоволено позовні вимоги, є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 необхідно відмовити.
На підставі викладеного позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є належним відповідачем в даній справі, на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення 1211 грн. 20 коп. на відшкодування понесених ним судових витрат.
Керуючись ст.ст. 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанов ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14 листопада 2024 року №1159 та від 15 листопада 2024 року №1165.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № 1159 від 14 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № 1165 від 15 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрити.
В задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_4 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) на відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлений 27.03.2025 року.
Головуючий О.А.Самсонова