Справа № 357/17154/24
Провадження № 2/357/619/25
іменем України
27 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька дитини, -
В листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька дитини, обґрунтовуючи наступним.
З 11 серпня 2018 року, вона, позивач, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 , який заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2022 року (справа №357/648/22) було розірвано.
Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 90 від 17.01.2020.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року по справі № 357/647/22 з відповідача на її користь стягують аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , щомісячно, у розмірі 3000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 січня 2022 року і до досягнення донькою повноліття.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 26.06.2024 відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання їхньої спільної доньки 74800 гривень.
Окрім того, що відповідач ухиляється від сплати аліментів він ще й не надає згоду на реєстрацію місця проживання дитини. Донька ОСОБА_3 , з моменту народження і по теперішній час не має зареєстрованого місця проживання, оскільки батько не надає відповідну згоду.
На усні прохання відповідач не реагує та не бажає надавати згоду.
У зв'язку з чим, вона змушена звернутись до суду.
Просила суд надати дозвіл на реєстрацією місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди батька дитини ( а. с. 1а-7 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 (а.с. 24) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру ( ч. 8 ст. 187 ЦПК України ).
Згідно відповіді № 927661 від 27.11.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді стосовно визначення підсудності, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.08.1991 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 29-30 ).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
Ухвалою судді від 28 листопада 2024 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 08 січня 2025 року ( а. с. 31-32 ).
Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2025 ( 52-53 ).
03.03.2025 судове засідання було відкладено на 27.03.2025 для повторного виклику в судове засідання відповідача ( а. с. 61-63 ).
В судове засідання 27.03.2025 позивач ОСОБА_1 не з'явилась, 27.03.2025 за вх. № 16449 від останньоїотримано заяву, в якій просила справу за її позовом до ОСОБА_2 розглядати за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи ( а. с. 68 ).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 27.03.2025 не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, однак, на адресу суду повернувся поштовий конверт, причина повернення вказана працівниками пошти, закінчення терміну зберігання ( а. с. 67 ).
Третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить Довідка про доставку електронного документу, доставлено електронний кабінет 04.03.2025 відповідальним працівником. Документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду» ( а. с. 66 ).
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Так, з матеріалів справи вбачається, що судом неодноразово направлялася кореспонденція з суду, в тому числі і судові повістки на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідно до отриманої інформації з відповіді № 927661 від 27.11.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді стосовно визначення підсудності ( а. с. 29-30 ).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).
Оскільки, як зазначено вище, на адресу місця реєстрації відповідача направлялася судова повістка, однак, відповідач не отримав її, враховуючи позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17,суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду.
Також суд вважає, що третя особа була належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В свою чергу, позивачскористувалася вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечував проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
27 березня 2025року судом було ухвалено проводити розгляд справи в заочному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що з 11 серпня 2018 року, позивач ОСОБА_1 ( дошлюбне ОСОБА_1 ) перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , про що в матеріалах справи свідчить відповідне свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 11.08.2018 ( а. с. 11 ).
Від шлюбу сторони по справі мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 90 від 17.01.2020 ( а. с. 12 ).
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2022 року (справа №357/648/22), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано ( а. с. 13-14 ).
Вказане судове рішення набрало законної сили 26.07.2022.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року по справі № 357/647/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягують аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у розмірі 3000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 січня 2022 року і до досягнення донькою повноліття ( а. с. 17-19 ).
Вказане судове рішення набрало законної сили 30.05.2022.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України ).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 26.06.2024, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання їхньої спільної доньки 74 800 гривень ( а. с. 21 ).
Додано заяву ОСОБА_1 від 15.10.2024 про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з якою остання зверталася до Білоцерківської міської ради, але останній було відмовлено ( а. с. 22 ).
Отже, звертаючись з даною заявою, позивач ОСОБА_1 намагалася зареєструвати дитину за адресою її проживання ( реєстрації ).
За матеріалами справи вбачається, що адреса місця проживання позивача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
Зазначене підтверджується і заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року по справі № 357/647/22, яким встановлено, що сторони у справі з 11 серпня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до акту про фактичне проживання № 5 від 19 січня 2022 року проживає за однією адресою з позивачкою ( АДРЕСА_2 ). Відомості про проживання відповідача за вказаною адресою матеріали справи не містять. Згідно з довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 02 лютого 2022 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13.08.1991 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач зазначає, щовідповідач не надає згоду на реєстрацію місця проживання дитини, донька ОСОБА_3 , з моменту народження і по теперішній час не має зареєстрованого місця проживання, тому вимушена звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 8 статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частиною 1 статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
За приписами частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частиною 3 вказаної норми закону місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Таким чином до досягнення дитиною 10 років її місце проживання може бути зареєстроване лише за місцем проживання батьків (або одного з них).
В свою чергу, статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Така ж позиція зазначена в статті 18 Конвенції ООН про права дитини (далі - Конвенція), якою встановлюється загальна та однакова відповідальність обох батьків за виховання і розвиток дитини. Аналогічна правова норма викладена в статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", за якою батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків забезпечення інтересів своєї дитини.
Вищевказане також підтверджується позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 18 серпня 2021 р. по справі №303/3102/19, в якій Верховний суд дійшов висновку про те, що "рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначенні інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків".
Відповідно до статті 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Такої згоди між батьками дитини не було досягнуто.
Згідно з пунктом 16 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265, місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Принцип «забезпечення якнайкращих інтересів дитини», закріплений у Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованій Україною 27 лютого 1991 року, вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3).
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа "Байт і Кеннеді проти Німеччини(п.67) "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II, проти Німеччини" (п.45).
Судом вважає, що невизначеність реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактичним місцем проживання зі своєю матір'ю суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
В свою чергу, суду відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростували доводи позивача, а також доказів щодо недоцільності реєстрації місця проживання дитини за зареєстрованою адресою позивача.
Враховуючи те, що малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом з матір'ю, що не було спростовано, а навпаки підтверджено судовим рішенням від 30.05.2022, спір між батьками про місце проживання дитини відсутній, батьки зареєстровані за різними адресами, згоду батька позивач не може отримати внаслідок нехтування ним цих правил, суд приходить до висновку, що в інтересах дитини необхідно визначити місце проживання малолітньої дитини за зареєстрованим місцем проживання матері дитини та надати дозвіл ОСОБА_1 на реєстрацію її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька дитини є такими, що підлягають задоволенню з урахуванням вищенаведеного.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 26.11.2024 ( а. с. 1 ).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і судові витрати понесені останнім при зверненні до суду у вищевказаному розмірі.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 288 ЦПК України позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 141, 160, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 14, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 128, 133, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька дитини, - задовольнити.
Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без письмової згоди батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем реєстрації та проживання матері ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з відповідачаОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 гривень ( одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, буд. 8, ЄДРПОУ: 35615529).
Повний текст заочного судового рішення складено 27 березня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов