Справа № 202/13385/24
Провадження № 1-кс/202/1986/2025
18 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023052110000094 від 08.09.2023 року у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлівка, Царичанського району, Дніпропетровської області, громадянину України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, та визначити заставу у розмірі 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 999240 гривень, при цьому, визначити необхідність виконання ним наступних обов'язків, зокрема, не відлучатися із міста Дніпро та Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками, експертами, з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
Клопотання вмотивовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023052110000094 від 08.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.
Встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 протягом січня-лютого 2024 року, діючи за попередньою змовою групою осіб, згідно відведених їм ролей, діючи умисно, з корисливих намірів, направлених на досягнення єдиної мети, продали а також намагались продати товари гуманітарної допомогу у вигляді автомобілів.
12.03.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Причетність ОСОБА_5 , до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами у своїй сукупності.
В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Слідчий вказує, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, а також що встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаних ризиків.
В ході розгляду прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, зазначивши про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, посилаючись на тяжкість вчиненого злочину, суспільну небезпеку, у зв'язку з чим просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 999240 гривень.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків, які жодним чином не підкріплені матеріалами кримінального провадження. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того, просив врахувати його міцні соціальні зв'язки, а саме те, що ОСОБА_5 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, та вручення стороні захисту копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023052110000094 від 08.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2 КК України, що підтверджене витягом з ЄРДР та іншими матеріалами доданих до клопотання.
12.03.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Щодо доводів сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, зібраних органом досудового розслідування, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Із доданих до клопотання доказів вбачається, що є всі підстави вважати що підозрюваний може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, а тому на цій стадії процесу підозра є обґрунтованою.
До таких висновків слідчий суддя прийшов проаналізувавши надані до клопотання докази, а саме витяг з ЄРДР, протоколи огляду, протоколи допиту свідків, протоколи проведення обшуку, висновки експерта, а також інші матеріали кримінального провадження які у їх сукупності є достатніми для того, щоб зробити висновок що підозрюваний може бути причетний до інкримінованих правопорушень.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, і він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 інкримінується роль ватажка при організації діяльності разом з братами ОСОБА_11 і він може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які можуть підтвердити злочинну діяльність. А саме, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності підозрюваний може знищити, сховати або спотворити митну документацію, технічні паспорти копії документів осіб, які придбали у нього автомобілі, які містять відомості про його злочинну діяльність.
Про наявність ризику п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 відомі відомості щодо анкетних даних та місця мешкання свідків у кримінальному провадженні, при цьому вказані особи в судовому засіданні ще не надавали свої свідчення, а тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 може використовувати моральний та фізичний тиск відносно свідків та інших підозрюваних, тобто незаконно впливати на них шляхом шантажу, підкупу, з метою зміни ними своїх показів та уникнення відповідальності в інкримінованому йому злочині.
Слідчим суддею прийнято до уваги відомості про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий.
Але, враховуючи роль підозрюваного, яка інкримінується йому у цьому кримінальному правопорушенні та наявність ризиків, які є доведеними, підозрюваному слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому що інший запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Визначити строк тримання під вартою 60 днів з дня повідомлення про підозру.
Разом з тим, враховуючи з одного боку відомості про особу підозрюваного, майновий та сімейний стан підозрюваного, а з іншого боку обставини інкримінованих діянь, їх тяжкість та ризики, передбачені ст.177 цього кодексу слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, з урахуванням положень , передбачених ст.182 КПК України.
Пунктом 2 ч. 5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому , підозрюваному необхідно визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400,00 грн., що відповідає його матеріальному стану та забезпечить виконання процесуальних обов'язків.
У разі внесення застави, на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 10.05.2025 року включно, із визначенням застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400,00 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень), які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити підозрюваного з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного наступні обов'язки: не відлучатися із міста Дніпро та Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками, експертами, з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на підозрюваного строком на два місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді діє до 10.05.2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1