№ 201/1240/25
провадження 1-кс/201/1113/2025
27 березня 2025 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро матеріали заяви прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду клопотань прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 72024000410000015 від 02.04.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 (судова справа № 201/16505/24), у кримінальному провадженні № 72024000410000021 від 02.09.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 (судова справа № 201/1240/25) та у кримінальному провадженні № 72024000410000016 від 05.04.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 (судова справа № 201/16506/24), яким повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 200 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України.
26.03.2025 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав заяву про відвід судді ОСОБА_4 ..
Прокурор, обґрунтовуючи подану ним заяву про відвід судді, зазначає про те, що Зазначені клопотання неодноразово розглядалися суддями Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та постановлювалися незаконні, на думку прокурора, ухвали про відмову у задоволенні клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності та, відповідно, закриття кримінальних проваджень, у яких останнім повідомлено про підозру. Вважає, що розгляд черговим суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, зокрема ОСОБА_4 , клопотань прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 72024000410000015 від 02.04.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 (судова справа № 201/16505/24), у кримінальному провадженні № 72024000410000021 від 02.09.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 (судова справа № 201/1240/25) та у кримінальному провадженні № 72024000410000016 від 05.04.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 (судова справа № 201/16506/24) у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності також може викликати сумнів у його неупередженості у зв'язку із виробленою сталою практикою з розгляду зазначених клопотань іншими суддями Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська та відповідною відмовою у їх задоволенні.
Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.06.2024 № 201/6359/24, суддя ОСОБА_10 відмовила в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , якій повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 200 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності та закриття кримінального провадження № 72024000410000015 від 02.04.2024, тобто у задоволенні клопотання, яке містить виклад обставин аналогічний обставинам вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 72024000410000021 від 02.09.2024.
У ході судового засідання суд перевірив і встановив, що строки давності не переривалися та не зупинялися, а також фактично не було встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується наразі у вчиненні іншого злочину пізніше від дати злочину, зазначеної в клопотанні, також остання не ухилялася від розслідування та суду. Крім цього, судом у ході судового засідання встановлено добровільність згоди ОСОБА_5 на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності та роз'яснено наслідки прийняття відповідно рішення судом.
За вказаних обставин, враховуючи імперативність норми ч. 3 ст. 288 КПК України, з урахуванням згоди підозрюваної ОСОБА_5 на звільнення від кримінальної відповідальності та встановивши, що строк давності минув, суд зобов'язаний був звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , якій повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 200 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності та закрити кримінальне провадження № 72024000410000015 від 02.04.2024.
Також, на думку прокурора, істотно порушуючи вимоги кримінального процесуального закону та даючи висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, суд під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності почав встановлювати факт вчинення кримінального правопорушення, тобто саму подію злочину, та наявність матеріальної шкоди, яка завдана діями ОСОБА_5 , хоча їй інкриміновано діяння, яке містить формальний склад злочину.
Однак, у ході розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності судом не має вирішуватися питання винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. При розгляді клопотання зазначеної категорії суд має встановити чи сплив строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину відповідної категорії, при цьому суд має виходити з дати вчинення кримінального правопорушення, зазначеної в клопотанні, а не встановлювати час місце і спосіб його вчинення, як і сам факт вчинення правопорушення. Вищенаведене, на думку прокурора, свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не в праві надавати оцінку доказам, які випливають з суті самого клопотання, а не з матеріалів кримінального провадження, що могло істотно вплинути на його висновки.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному проваджені, а статтею 76 КПК України визначено обставини щодо недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Положення Кодексу суддівської етики та ст. 3 Європейського статуту судді передбачають, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким, як неупереджений, а також положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, згідно яких, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення, а також дотримуючись рекомендацій Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001р. в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді у результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.
Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі « Мироненко і Мартиненко проти України»).
Як визначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 р. у справі «Білуха проти України», наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії».
Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства».
Крім того, п. 2.5. «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006р., передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Суд вважає, що з метою запобігання можливим висновкам про те, що суддя якимось чином, прямо чи побічно, зацікавлена у результатах розгляду справи, з метою усунення обставин, які можуть викликати сумніви у її об'єктивності та неупередженості, дотримуючись рекомендацій Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 р. в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді у результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, керуючись ст. 75 КПК України.
З урахуванням викладено та зазначеного суддя приходить до висновку про обґрунтованість заяви про відвід судді ОСОБА_4 .
Таким чином, заява ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підставах відводу (самовідводу), тому суд вважає за необхідне її задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 35, 75, 81 КПК України, суд
Задовольнити заяву прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 від розгляду клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, поданого у кримінальному провадженні, відомості про яке 02 вересня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024000410000021, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпро, Дніпропетровської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України.
Суддя ОСОБА_1