Справа № 210/1739/25
Провадження № 1-кс/210/699/25
іменем України
28 березня 2025 року
Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025041710000312 від 26.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, з вищою освітою, неодруженого, який на утримані має неповнолітню дитину, військовослужбовця військової служби військової частини НОМЕР_1 , який обіймав посаду стрільця охорони роти охорони батальйону у військовому званні «солдат» зареєстрованого та фактично мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
В провадження слідчого судді 28.03.2025 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025041710000312 від 26.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця охорони роти охорони батальйону у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548?XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, 26.03.2025 приблизно о 14.00 годині, перебуваючи по АДРЕСА_2 , де побачив раніше йому знайомого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час спілкування між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на ґрунті давніх не приязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_5 , знаходячись біля потерпілого ОСОБА_7 , застосовуючи до останнього насильство, небезпечне для життя та здоров'я, умисно зі значною силою завдав ОСОБА_7 не менше двох ударів правою рукою стислою в кулак в область щелепи, не переслідуючи при цьому за мету спричинити потерпілому смерть, від зазначених ударів ОСОБА_7 не втримавши рівновагу впав спиною на асфальтне покриття. Після чого ОСОБА_8 пішов у невідомому напрямку.
26 березня 2025 року приблизно о 14.10 годині, ОСОБА_7 був виявлений громадянами, що викликали бригаду екстреної медичною допомоги, яка, прибувши на місце злочину, після проведення реанімаційних заходів о 15.11 годині було констатовано смерть ОСОБА_7 .
Згідно лікарського свідоцтва про смерть, виданого Криворізьким районним відділом ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» № 713 від 27.3.2025, смерть ОСОБА_7 настала від набряку головного мозку; інші внутрішньочерепні травми; ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом, намір не визначений.
Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 , за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Досудовим розслідуванням встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України вчинення злочину під час умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій є обтяжуючою обставиною.
Підозрюваному ОСОБА_5 не може бути обрано більш м'який запобіжний захід, як - то, наприклад, домашній арешт, так як знаходячись на свободі, буде мати можливість продовжувати свою злочинну діяльність.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку із відсутністю осіб, які заслуговують на довіру. Особисте зобов'язання не може бути застосоване у зв'язку із тим, що перебування підозрюваного ОСОБА_5 , на волі не сприятиме виконанню ним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обґрунтовуючи недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слід відмітити правові позиції Європейського суду з прав людини, викладеними за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», в яких зазначено, що:
- тривале утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;
- судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, виходячи з принципу презумпції невинуватості особи, приймаючи до уваги наявність існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зважуючи всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу та публічний інтерес щодо обставин кримінальних правопорушень слідчий просить застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041710000312 від 26.03.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів
В судовому засіданні слідчий та прокурор, кожен окремо клопотання підтримали, просили задовольнити.
Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, заперечували проти щодо задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
27 березня 2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у скоєні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наданими у кримінальному провадженню доказами.
Слідчий суддя вважає встановленими та доведеними прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки у рамках досудового розслідування даного кримінального провадження ще не виконані всі слідчі (розшукові) дії, спрямовані на обґрунтування вини підозрюваного, що може свідчити про те, що підозрюваний може впливати на потерпілого, свідків та експерта; Підозрюваний офіційно не працює, а отже і не має джерел для існування, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення; не має міцних соціальних зв'язків; неповнолітніх дітей або осіб похилого віку на утриманні не має.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до oc2.nsf/link1/an_1357/ed_2012_07_05/pravo1/T124651.html?pravo=1#1357" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012">ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію , майновий стан; наявність судимостей.
Слідчий суддя вважає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушень, повністю підтверджується обґрунтованою підозрою у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявними у провадженні доказами, зазначеними безпосередньо у клопотанні та дослідженими під час судового засідання.
Відтак, слідчий суддя доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, а отже клопотання підлягає задоволенню.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182 - 184, 193, 197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025041710000312 від 26.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 травня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали 60 днів, тобто до 24 травня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1