Справа № 161/16693/24
Провадження № 2/161/2107/25
27 березня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №02.10.2023-100003109 від 02.10.2023 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14000 грн. строком на 42 дні.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих зобов'язань за договором у останнього станом на 12.11.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 26348 грн.
З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у вказаній сумі, а також суму судових витрат у справі.
Заочним рішенням суду від 07.01. 2025 року позов було задоволено повністю.
Ухвалою суду від 25.02.2025 року вказане заочне рішення було скасовано з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Відповідно положень ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду.
18.03.2025 року на адресу суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 , в якому сторона відповідача вказує, що позов в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами є необґрунтованим, оскільки згідно довідки в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідач проходить військову службу за контрактом з 10.06.2016 року по даний час.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №02.10.2023-100003109 від 02.10.2023 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.18-20).
Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та перерахував відповідачу суму кредиту (а.с. 21).
ОСОБА_1 у повному обсязі та належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12.11.2023 року заборгованість ОСОБА_1 по кредиту становить 26348 грн., яка складається з: 14000 грн. заборгованості за кредитом, 12348 грн. заборгованості за процентами (а.с. 7).
Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Відтак, вимоги в частині стягнення основної суми боргу в сумі 14 000 грн. є обґрунтованими.
Щодо стягнення суми нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України № 275 від 31.01.2025 року та копії військового квитка відповідач проходить військову службу за контрактом з 10.06.2016 року по даний час, 02.11.2024 року він вибув у службове відрядження для виконання службово-бойових завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, термін відрядження невизначений, дата прибуття з відрядження невідома.
Отже, на момент укладення кредитного договору 02.10.2023 року та упродовж усіх строків кредитування відповідач був і є військовослужбовцем.
Частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено , що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Вказане право відповідач набув згідно з законом. Закон не обумовлював набуття права необхідністю повідомити кредитну установу про його наявність. За таких обставин відповідачу достатньо заявити кредитній установі чи її правонаступнику про наявне у нього право не сплачувати відсотки і бажання цим правом скористатися і проценти з нього не можуть бути стягнуті. Відповідач про це заявив позивачу і суду, проценти з нього не можуть бути стягнуті.
Зміна редакції п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка відбулася у період дії кредитного договору, не може звузити право відповідача не сплачувати проценти.
Відтак, нарахування відповідачу відсотків в період дії особливого періоду є безпідставним.
Покладення на відповідача обов'язку сплатити нараховані відсотки за кредитним договором буде суперечити принципу справедливості, а також меті пільги, встановленої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для військовослужбовців, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову у розмірі 14000 грн.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1287,14 грн. (2422,40 грн. х 14000 грн. / 26348 грн.).
На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,77,81,141,247,259,263-268, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 грн.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 14 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне рішення суду складено та підписано 27 березня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк