Справа № 147/1593/24
Провадження № 22-ц/801/778/2025
Категорія: 69
Головуючий у суді 1-ї інстанції Натальчук О. А.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
25 березня 2025 рокуСправа № 147/1593/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В.,
з участю секретаря судового засідання: ПантелеймоновоїА.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Манзар Тетяна Володимирівна, на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Натальчук О. А. в селищі Тростянець Вінницької області, зі складенням повного тексту судового рішення 06 лютого 2025 року,
у цивільній справі № 147/1593/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Короткий зміст вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Манзар Тетяна Володимирівна, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов мотивований тим, що 26 січня 2021 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу дітей вони не мають. Подружнє життя позивача з відповідачем не склалося, оскільки постійно виникають непорозуміння та сварки, існують різні погляди на життя, що унеможливлює подальше спільне життя. На даний час їхня сім'я існує формально, тому подальше сумісне життя, примирення між ним на відповідачем, збереження сім'ї є неможливим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 лютого 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що 16.01.2025 від представника відповідача - адвоката Клименко І. Ф. надійшло клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки ОСОБА_2 ще 06.05.2024 звернулася до Данського центру сімейного права (компетентного суду) із відповідною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Таке рішення обґрунтовано тим, що і позивач і відповідач тривалий час і проживають, і працюють у Данії. На підтвердження вказаних обставин, представником відповідача надано копії відповідних документів про звернення ОСОБА_2 до суду Данії з відповідною заявою про розірвання шлюбу та поділ майна, з нотаріально завіреним перекладом документів.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 06.05.2024 подала позов про розірвання шлюбу до компетентного органу у країні Данії, тобто до подання ОСОБА_1 аналогічного позову до Тростянецького районного суду Вінницької області, а отже судом з'ясовано, що у суді іноземної держави є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У лютому 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т. В., не погоджуючись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За наслідками розгляду апеляційної скарги просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано з суду першої інстанції матеріали справи.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду на 25 березня 2025 року з повідомленням сторін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Манзар Т. В. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновків про залишення позову без розгляду, адже на момент прийняття судом першої інстанції такого рішення між позивачем та відповідачем не було і немає відкритого судового провадження про розірвання шлюбу в іншому суді, окрім Тростянецького районного суду Вінницької області, справа № 147/1593/24.
Зазначає, що 07.05.2024 року відповідач ОСОБА_2 подала заяву про розірвання шлюбу до Сімейного суду в Данії, останній цим судом було надано термін протягом 20 днів для подання документів до суду, зазначених в листі, в тому числі і свідоцтва про шлюб. Відповідач не виконала вимоги протягом 20 днів, які зазначив в листі Сімейний суд в Данії і згідно протоколу від 28 листопада 2024 року, точність роздруківки підтверджена судом у Хорсенсі, 29 листопада 2024 року, суддею суду в Хорсенсі щодо провадження SKS-41-212/2024 про розірвання шлюбу було прийнято рішення про закриття справи.
Вказує, що 12.12.2024 судом першої інстанції було отримано його позовну заяву з додатками. Також 13.01.2025 року Агентство у справах сім'ї, Остергаде, запропонувало провести переговори та сплату судового збору за заявою ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Звертає увагу, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 24.12.2024 року у справі № 147/1593/24 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду, тобто на момент прийняття справи Агентством у справах сім'ї, Остергаде (13.01.2025), яке, на переконання позивача, не є судовою владою, справа про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уже перебувала на розгляді в суді України.
Вважає, що суд першої інстанції, помилково взяв в основу прийнятого рішення посилання відповідача на Агентство у справах сім'ї, яке не є судом, та з порушенням норм процесуального права прийняв рішення про залишення позову без розгляду, адже вказана позиція місцевого суду не відповідає п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки суд в Хорсенсі відмовив у задоволенні заяви відповідача та справу закрив.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Клименко І. Ф. на адресу суду направила відзив, в якому заперечив аргументи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі, вказавши, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Зокрема вказала, що встановлені судом першої інстанції обставин під час судового розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів, свідчать про наявність спору між тими самими сторонами з тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, що розглядається наразі в Данії - в Данському центрі сімейного права за заявою ОСОБА_2 , поданою в травні 2024 року. При цьому позивач, подаючи до суду апеляційної інстанції цілий перелік нових доказів, які не подавались ним до суду першої інстанції, взагалі не обґрунтував поважність причин неподання таких доказів до суду першої інстанції. Тому відповідачем категорично заперечується право позивача на стадії апеляційного провадження у справі долучати нові докази та обґрунтовувати вимоги апеляційної скарги такими доказами, які не досліджувались та не враховувались судом першої інстанції.
21.03.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Клименко І. Ф. про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме: рішення про розлучення Данського центру сімейного права від 12.03.2025 у справі про розлучення ОСОБА_3 та Сергія Сосновського (справа № 2024-42479) з нотаріально посвідченим перекладом від 17.03.2025.
Позиція учасників справи у судовому засіданні
Адвокат Манзар Т. В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримала та просить задовольнити повністю.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Клименко І. Ф. просить розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача ОСОБА_2 та її представника.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 26.01.2021, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 12.11.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представником позивача, сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час проживають у Данії.
При цьому, представником відповідача до справи додано нотаріально посвідчену копію перекладу з данської мови, а саме листа Агентства у справах сім'ї від 13.01.2025, з якого вбачається, що заяву про розірвання шлюбу ОСОБА_2 подала 06.05.2024. Її чоловік повідомив, що справа була також подана до суду в Україні 29.11.2024. Разом з тим, Агентство у справах сім'ї зазначило, що має компетенцію для розгляду справи про розірвання шлюбу, оскільки вона була першою подана в Данії.
Окрім того, з нотаріально посвідченого перекладу, поданого до суду 29.01.2025, встановлено, що зустріч сторін з приводу поданої заяви про розірвання шлюбу у справі № 2024-42479, призначено на 12.30 24.02.2025. Лист Агентства у справах сім'ї датований 20.01.2025.
Також, з нотаріально посвідченого перекладу з данської мови встановлено, що суд у Хорсенсі республіки Данія під головуванням судді Тіни Ланг Крістенсес розглядав 20.01.2025 справу №SKS 41-212/2024 ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про шлюбне майно. Розгляд справи відкладено до наступного судового засідання у зв'язку з надходженням електронного листа ОСОБА_4 від 05.12.2024 про надання документів, що підтверджують подання заяви про розірвання шлюбу до Агентства у справах сім'ї.
Так як подружжя проживає у Данії тривалий час, Агентство у справах сім'ї прийняло до розгляду справу про розлучення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Долучену представником позивача копію перекладу стосовно справи SKS 41-212/2024, яка розглядається судом в м. Хорсенс Данія, місцевий суд до уваги не прийняв, оскільки такий переклад не засвідчений належним чином та містить розбіжності. Окрім того, місцевим судом взято до уваги, що вказана справа стосується поділу майна сторін, а не розірвання шлюбу.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України).
Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (частина третя статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 вказаного Закону).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом до відповідача із вимогою про розірвання шлюбу, який укладено на території України. Сторони у справі є громадянами України, які на теперішній час постійно проживають в Данії, про що позивач та його представник не заперечують.
Оскільки сторони є громадянами України, однак постійно проживають в Данії, процесуальні питання пов'язані з вирішення даного спору регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Так, положеннями статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 604/614/17 (провадження № 61-36999св18) вказано, що:
«у міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів. Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону). У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави».
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з посиланням на те, що на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали між позивачем та відповідачем не було і немає відкритого судового провадження про розірвання шлюбу в іншому суді, не спростовують висновків суду першої інстанції й не впливають на правильність вирішення ним справи, оскільки, як правильно встановив місцевий суд, ще 06.05.2024 у компетентному органі в країні Данія була порушена справа за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розлучення (справа 2024-42479), тобто до подачі позову про розірвання шлюбу у Тростянецький районний суд Вінницької області - 29.11.2024.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 717/489/20-ц (провадження № 61-13384св20) зазначено, що:
«згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є громадянами України, перебуваючи у шлюбі, проживають на території Чешської республіки. 22 квітня 2020 року ОСОБА_9 звернулась із пропозицією на розлучення шлюбу до Окружного суду Праги 7 і справа перебуває в провадженні цього суду, а ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кельменецького районного суду Чернівецької області 29 квітня 2020 року.
Встановивши, що вимоги ОСОБА_2 у поданій нею до Окружного суду Праги 7 пропозиції на розлучення шлюбу та вимоги ОСОБА_1 у позові, поданому до Кельменецького районного суду Чернівецької області є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Посилання заявника на те, що з наданих ОСОБА_2 до суду доказів не вбачається, коли саме Окружний суд Праги 7 порушив справу про розлучення спростовуються матеріалами справи (а. с. 44-45). Із пропозиції на розлучення шлюбу вбачається, що ОСОБА_9 подала її до суду 22 квітня 2020 року. Відповідно до статті 21 Розділу І глави IV Договору між Україною та Чеською республікою про правову допомогу в цивільних справах, якщо відповідно до положень цього Договору повноваження для розгляду справи мають органи юстиції обох Договірних Сторін, а заява про порушення справи вже була подана одному з органів юстиції однієї Договірної Сторони, то будь-який орган юстиції другої Договірної Сторони не вправі розглядати цю справу. Якщо одну і ту ж справу (між тими самими учасниками, з одного і того ж предмету, з тих самих підстав) було порушено в органах юстиції обох Договірних Сторін, компетенцію котрих встановлює цей Договір, орган юстиції, який порушив справу пізніше, залишає її без розгляду. За таких обставин суди попередніх інстанцій вірно встановили, що у провадженні іншого суду, а саме Окружного суду Праги 7 знаходиться справа про розірвання шлюбу між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 727/11874/21 (провадження № 61-13050св23), від 25 вересня 2024 року у справі № 202/14267/23 (провадження № 61-5770св24).
Встановивши, що вимоги ОСОБА_1 у поданому 29.11.2024 в цій справі позові до Тростянецького районного суду Вінницької області щодо розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 є тотожними, виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, що і у справі за заявою про розлучення, поданою 06.05.2024 ОСОБА_2 до Данського центру сімейного права, яку прийнято до розгляду, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд у Хорсенсі країна Данія під головуванням судді Тіни Ланг Крістенсес розглядав 20.01.2025 справу №SKS 41-212/2024 ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та прийняв рішення про закриття справи, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказана справа стосується поділу майна сторін, а не розірвання шлюбу, про що свідчить копія перекладу стосовно справи SKS 41-212/2024.
Предмет позову у справі є розірвання шлюбу, а не спір щодо поділу майна.
Крім того, до початку апеляційного розгляду зазначеної справи, відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення нового доказу у справі, а саме: рішення Данського центру сімейного права від 12.03.2025 у справі про розлучення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (справа № 2024-42479) з нотаріально посвідченим перекладом від 17.03.2025.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Вказане рішення відповідач не мала об'єктивної можливості подати ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції разом з відзивом на апеляційну скаргу, оскільки таке рішення Данський центр сімейного права ухвалив 12.03.2025.
Зазначений представником відповідача новий доказ у справі має суттєве значення для повноти та об'єктивності апеляційного розгляду цієї справи, оскільки містить відомості про предмет спору, зокрема про судовий розгляд справи про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в іншій країні, а саме, в Данії, а тому приймається до уваги судом апеляційної інстанції.
Зі змісту поданої представником відповідача нотаріально посвідченої копії перекладу рішення від 12.03.2025 з данської мови, вбачається, що Данський центр сімейного права звернув увагу на те, що ОСОБА_6 і її чоловік заявили, що в Україні триває розлучення. Данський центр сімейного права також зауважив, що справу про розлучення в Україні було порушено 29.11.2024 року. До Данського центру сімейного права 06.05.2024 року надійшла заява ОСОБА_3 .
Данський центр сімейного права вважає, що данська справа про розлучення таким чином пов'язана з українською справою. Данський центр сімейного права також вважає, що сторони у справах є тотожними, а фактична та правова основа справи є однаковою.
Виходячи з вищенаведеного, Данський центр сімейного права вважає, що данська справа має пріоритет, тому розглядає заяву про розлучення подану 06.05.2024.
Данський центр сімейного права розглянув справу відповідно до §§ 6, 26 і 27 Закону «Про Данський центр сімейного права», і не виявив, що справа містить особливо складні фактичні або юридичні питання, які означають, що справу слід направити до суду з питань сімейного права.
Згідно з § 5 Закону «Про Данський центр сімейного права», та § 29 Закону «Про шлюб», сімейні суди можуть видавати дозвіл на розірвання шлюбу та розлучення, якщо є згода на розірвання шлюбу або розлучення та його умови.
Також, з нотаріально посвідченого перекладу вказаного рішення з данської мови вбачається, що Данський центр сімейного права прийняв рішення відповідно до Гаазької конвенції від 1 червня 1970 року про визнання розлучень і сепарації подружжя, див. виконавчий наказ № 83 від 24 липня 1975 року. Lovtidende C. Конвенція містить правила про визнання іноземних розлучень та сепарацій, включаючи правило litis pendens у статті 12.
Отже необґрунтованими є доводи про те, що відповідач ОСОБА_2 звернулася до Данського центру сімейного права, який, на переконання позивача, не є компетентним судом, а отже, суд першої інстанції прийняв рішення про залишення позову без розгляду з порушенням норм процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати сплачені у якості судового збору слід залишити за заявником.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Манзар Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення.
Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: М. В. Матківська
І. В. Міхасішин