Справа № 739/280/25
Провадження № 2/739/166/25
28 березня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лукаш Н.Я.,
представника відповідачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. Описова частина
Стислий виклад позицій учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач), діючи через свого представника - Мих В.О., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором №104172006 від 19 грудня 2022 року в розмірі 32 200 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідачка отримав від ТОВ «Мілоан» кредит у розмірі 8 000 грн. Договір було укладено в електронній формі, відповідачка підписала його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сам договір після його укладення був розміщений в особистому кабінеті відповідачки, при цьому останній були перераховані кошти згідно пункту 2.1 договору на її платіжну картку. У подальшому 28 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним вище кредитним договором. Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 32 200 грн. 00 коп., з яких: 8 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 23 400 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками та 800 грн. 00 коп. заборгованість за комісією, яка й підлягає стягненню на користь позивача.
Представником відповідачки було подано відзив на позов з якого вбачається, що відповідачка позовні вимоги визнає частково, у розмірі 9 800 грн., з яких тіло кредиту становить 8 000 грн. та 1800 грн. відсотки за кредитом, нараховані за 15 днів кредитування. Решту відсотків та комісію у розмірі 800 грн. вважає нарахованими безпідставно. Так, в частині відсотків, нарахованих за 90 днів кредитування після спливу перших 15 днів, зазначається, що зі слів відповідачки у договорі, який вона підписувала, не було умов, зазначених у пунктах 1.32., 1.5, 1.5.3 договору щодо нарахування 3% за кожен день строку користування протягом додаткових 90 днів. На думку відповідачки позивач змінив договір у порівнянні з тим, що фактично укладався, що підтверджується анкетою-заявою №104172006 та рішенням по анкеті-заяві №104172006. Також, посилаючись на правові позиції Великої палати Верховного Суду у справі №496/3134/19, Об'єднаної палати КЦС ВС у справі №204/224/21 та КЦС ВС у справі №202/5330/19, представник відповідачки не погоджується з нарахуванням комісії за надання кредиту, оскільки в договорі відсутній перелік послуг, за надання яких вона стягується. Тому в цій частині кредитний договір, на думку представника відповідачки, визнається нікчемним згідно усталеної практики Верховного Суду.
Представник позивача подав відповідь на відзив з якого вбачається, що позовні вимоги він підтримує повністю та просить їх задовольнити з підстав, вказаних у позові. Зазначає, що відповідачка була у повній мірі проінформована про умови надання кредиту, який надавався загалом на 105 днів, з яких перші 15 днів пільговий період з нарахуванням 1,5% на день та поточний період тривалістю 90 днів зі сплатою 3% на день за користування кредитом. Також вказує, що Законом України «Про споживче кредитування» не заборонено встановлення в договорі комісії, пов'язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідачка повинна була знати умови та наслідки невиконання кредитного договору і діяти добросовісно, підписавши договір вона погодилася з його умовами та взяла на себе зобов'язання, передбачені договором. Сама умова договору щодо сплати комісії за надання кредиту недійсною не визнавалася.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, при цьому подала клопотання про розгляд справи без його участі, в якому просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вказав, що відповідачка дійсно укладала кредитний договір з ТОВ «Мілоан», при цьому позовні вимоги визнає в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 8 000 грн. та відсотків у розмірі 1 800 грн., в решті позовних вимог просив відмовити з підстав, вказаних у відзиві на позов.
Заяви та клопотання учасників справи
Інших заяв та клопотань від представників позивача відповідачки не надходило.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 11 лютого 2025 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз'яснено відповідачці право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачкою відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи
Заслухавши представника відповідачки, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено, 19 грудня 2022 року відповідачка подала ТОВ «Мілоан» анкету-заяву на кредит №104172006 відповідно до якої просила надати кредит у розмірі 8 000 грн. 00 коп. на 15 днів, зі строком його повернення 03 січня 2023 року та сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 800 грн. 00 коп., нарахованої у розмірі 10% від суми кредитом, а також сплатою процентів у розмірі 1,5%; на день у розмірі 1 800 грн. 00 коп. за 15 днів користування кредитом (а.с. 14).
19 грудня 2022 року ТОВ «Мілоан» погодило умови кредитування відповідачки на суму 8 000 грн. 00 коп. на 15 днів зі сплатою комісії у розмірі 10% одноразово та 1,5% за кожен день користування кредитом (а.с. 15).
Того ж дня між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит №104172006, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачці на 105 днів кредит у розмірі 8 000 грн. 00 коп. (а.с. 7-12).
Вказаний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора S26522 (а.с. 14) та шляхом обміну електронними повідомленнями, що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Сторонами вказаного кредитного договору було погоджено процентну ставку за кредитом у розмірі 1,5% за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (пункт 1.5.2), тобто протягом 15 днів з дати видачі кредиту (пункт 1.3.1), а також процентну ставку у розмірі 3% за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (пункт 1.5.3), тобто протягом 90 днів з дня, наступного після закінчення пільгового періоду (пункт 1.3.2). Також сторонами було погоджено сплату відповідачкою комісії за надання кредиту у розмірі 800 грн. 00 коп. (пункт 1.5.1) (а.с. 7-8).
Згідно пункту 3.3.2 договору відповідачка зобов'язана повернути кредит та сплатити проценти за користування ним разом з іншими платежами у строки, визначені пунктами 1.1 - 1.5 та 2.4 цього договору, тобто до 03 квітня 2023 року, що визначено як дата остаточного погашення заборгованості (а.с. 9).
Відповідно до платіжного доручення №516152407 від 19 грудня 2022 року ТОВ «Мілоан» надало відповідачці кредитні кошти згідно вказаного вище кредитного договору у розмірі 8000 грн. 00 коп. (а.с. 15).
Отже, ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором №516152407 щодо надання кредиту.
Стосовно доводів представника відповідачки про те, що відповідачка не погоджувала сплату процентів за користування кредитними коштами протягом 90 днів після спливу перших 15 днів за процентною ставкою 3% на день і відповідно їй безпідставно було нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 21 600 грн. суд зазначає наступне.
Так, при поданні анкети-заяви відповідачка просила надати кредит на суму 8 000 грн. на 15 днів зі сплатою 1,5% на день за користування кредитним коштами і дана заявка була погоджена ТОВ «Мілоан» (а.с. 14-15).
При цьому на підставі погодженої анкети-заяви між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» у подальшому було укладено договір про споживчий кредит №104172006 в якому передбачено надання позивачці кредиту у розмірі 8 000 грн. 00 коп. на загальний строк 105 днів, з яких перші 15 днів становлять пільговий період з відсотковою ставкою у розмірі 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а також поточний період після спливу пільгового період тривалістю 90 днів зі ставкою 3% на день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 7-8).
Суд зазначає, що умови вказаного кредитного договору не протирічать умовам, що містилися в анкеті-заяві відповідачки та погодженні ТОВ «Мілоан», при цьому даний договір визначає додатково відсоткову ставку та період її нарахування за умови, якщо відповідачка в порушення договору не поверне кредитні кошти протягом 15 днів з моменту отримання кредиту.
З приводу тверджень представника відповідачки про те, що зі слів останньої у договорі, який вона підписувала, не було умов, зазначених у пунктах 1.3.2., 1.5, 1.5.3 договору щодо нарахування 3% за кожен день строку користування протягом додаткових 90 днів і на думку відповідачки позивач змінив договір у порівнянні з тим, що фактично укладався, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем на обгрунтування своїх вимог надано договір про споживчий кредит №104172006, підписаний відповідачкою електронним підписом з використанням одноразового цифрового ідентифікатора, в якому передбачено обов'язок відповідачки сплачувати протягом поточного періоду тривалістю 90 днів відсотки за користування кредитом у розмірі 3% на день.
При цьому відповідачкою, яка факт у кладення вказаного вище договору не заперечує, та її представником суду не подано кредитного договору, укладеного з ТОВ «Мілоан» 19 грудня 2022 року, який би містив умови кредитування, відмінні від тих, які містяться в договорі, поданому позивачем, зокрема не містили б положень щодо обов'язку сплачувати протягом поточного періоду тривалістю 90 днів відсотки за користування кредитом у розмірі 3% на день, хоча відповідачка мала змогу подати такий договір зі свого електронного кабінету, через який цей договір був оформлений.
Самі лише твердження представника відповідачки про те, що зі слів останньої підписаний нею кредитний договір не містив відповідних умов, не можуть бути підставою для висновку про недостовірність договору про споживчий кредит №104172006, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим суд відкидає відповідні доводи відповідачки та її представника як необгрунтовані.
З приводу тверджень представника відповідачки про нікчемність положень договору про споживчий кредит №104172006 в частині обов'язку відповідачки сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 800 грн. 00 коп., що обґрунтовуються правовими позиціями Великої палати Верховного Суду у справі №496/3134/19, Об'єднаної палати КЦС ВС у справі №204/224/21 та КЦС ВС у справі №202/5330/19 суд враховує наступне.
Так, у договорі про споживчий кредит №104172006 передбачено сплату двох видів комісії за договором: комісії за надання кредиту - одноразової винагороди, що сплачується позичальником за підготовку та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), встановленої пунктом 1.5.1 цього договору; комісії за управління та обслуговуванням кредиту - винагороди, що сплачується позичальником у випадку пролонгації строку кредитування за ініціативною позичальника відповідно до пункту 2.3 договору, та пов'язана з необхідністю управління та обслуговування кредиту кредитодавцем.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь саме комісію за надання кредиту згідно пункту 1.5.1 у розмірі 800 грн. 00 коп., при цьому питання про стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту не порушує.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
У постановах Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року, винесеній у справі №496/3134/19, КЦС ВС від 31 серпня 2022 року, винесеній у справі №202/5330/19 та Об'єднаної палати КЦС ВС від 06 листопада 2023 року, винесеній у справі №204/224/21, на які посилається представник відповідачки, містяться правові висновки стосовно нікчемності положень кредитного договору в частині вимог банку стягнути з позичальника комісію за обслуговування кредитної заборгованості за умови якщо вона стягується за надання послуг, які мають надаватися безоплатно.
У даній справі позивачем питання про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту взагалі не порушується, у зв'язку з чим наведені вище правові позиції, висловлені Верховним Судом у своїх постановах, не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі.
Натомість позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 800 грн. 00 коп., стягнення якої передбачено кредитним договором і на яку кредитодавець має право з огляду на те, що відповідні послуги, за які стягується дана комісія, а саме надання кредиту, дійсно надавалися відповідачці, яка такий кредит отримала.
Отже, доводи представника відповідачки про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту у розмірі 800 грн. 00 коп. є необґрунтованими.
Як вбачається, незважаючи на визначені договором порядок та строки повернення кредиту відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, жодних платежів для погашення заборгованості не здійснювала (а.с. 17), у зв'язку з чим, згідно розрахунку, у відповідачки перед ТОВ «Мілоан» станом на 03 квітня 2023 року виникла заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 32 200 грн. 00 коп., з яких: 8 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 23 400 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками та 800 грн. 00 коп. заборгованість за комісією (а.с. 16-17).
Суд погоджується з наведеним вище розміром заборгованості за кредитним договором, що міститься у виписці по особовому рахунку та розрахунку, оскільки вона відповідає умовам кредитного договору з урахуванням тіла кредиту - 8 000 грн. 00 коп., погодженої сторонами комісії за надання кредиту - 800 грн. 00 коп., процентів за користування кредитом протягом перших 15 днів - 1800 грн. 00 коп. та процентів за користування кредитом протягом 90 днів після спливу перших 15 днів - 21 600 грн. 00 коп.
28 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тобто позивачем, було укладено договір відступлення права вимоги №96-МЛ/Т, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним вище кредитним договором, що підтверджується копією договору відступлення права вимоги, витягом з реєстру боржників до вказаного договору, актом приймання - передачі реєстру прав вимоги та платіжними інструкціями про перерахування коштів на виконання зазначеного договору відступлення прав вимоги (а.с.17-24).
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що у відповідачки за кредитним договором №104172006 від 19 грудня 2022 року виникла заборгованість у розмірі в розмірі 32 200 грн. 00 коп., при цьому право вимоги за вказаним договором на час розгляду справи належить позивачу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову повністю та стягнення зазначеної заборгованості з відповідачки на користь позивача.
Судові витрати
Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп., при цьому відповідачкою судові витрати не здійснювалися.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 141, 247, 258-259, 263-268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №104172006 від 19 грудня 2022 року у розмірі 32 200 (тридцять дві тисячі двісті) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ - 35234236, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1.
Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Чепурко