Справа №766/3818/25
н/п 1-кп/766/3430/25
про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
24.03.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025231020000092 від 25.01.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 121 Кримінального кодексу України (надалі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.01.2025 (справа №766/1155/25) відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.03.2025 року.
24.03.2025 року у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого, на строк 60 днів, на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК).
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я людини, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, а також зважаючи на те, що після вчинення кримінального правопорушення він покинув місце злочину, і це дає обґрунтовані підстави стверджувати про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на те, що у разі доведення його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.
Також прокурор зазначає, що матеріалами провадження підтверджується наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може впливати на потерпілого ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки особисто знайомий з ним, підтримували дружні стосунки, та у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою буде мати можливість спілкування з ним та впливу на нього з метою схилення до зміни показань.
Крім того прокурор просить врахувати, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , пов'язаний із застосуванням насильства, що свідчить про схильність обвинуваченого до застосування насильства, що, в свою чергу, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
До того ж прокурор просить суд звернути увагу на те, що обвинувачений неповнолітніх дітей, дружини або утриманців не має, не працевлаштований, що вказує у сукупності саме на відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків, офіційного джерела доходу, що може спонукати обвинуваченого до зміни місця проживання з метою забезпечення свого існування, що призведе до ухилення від суду.
Отже прокурор вважає, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на реальність та актуальність ризиків, передбачених частиною ст. 177 КПК України.
ІІ. Позиція сторони захисту
Захисниця заперечила проти задоволення клопотання. На обґрунтування своїх заперечень послалася на те, що прокурором не надано належних доказів існування ризиків, зазначених у клопотанні. Щодо ризику залишення місця постійного проживання обвинуваченим, вважає його надуманим, який не ґрунтується на конкретних фактах, впливу на свідків чи потерпілого не вчинялося, обвинувачений не має такого наміру. Просила застосувати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку свого захисника та пояснив, що нікуди не збирається тікати та ховатися від суду, зазначив про те, що обставини викладені в обвинувальному акті не відповідають дійсним обставинам події, що сталася. Потерпілий також наніс йому тілесні ушкодження. Вказав, що постійного місця проживання не має, оскільки колишнє місце реєстрації і проживання знаходиться на тимчасово окупованій території, проте має дохід у вигляді пенсії та грошову допомогу як вимушено переміщена особа. Просив застосувати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).
Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).
Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.
Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов'язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.
В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Отже, Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на практику ЄСПЛ Суд, наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, Суд розуміє, що саме існування «обґрунтованої підозри» та вагомість доказів, які її підтверджують (враховуючи і не порушуючи презумпцію невинуватості), а також тяжкість покарання не можуть бути єдиними підставами для продовження строку тримання під вартою, а тому такі обставини мають розглядатися в сукупності з іншими.
Суд, додатково бере до уваги також обставини, які характеризують обвинуваченого і його поведінку, зокрема наявність таких обставин, як: вік та стан здоров'я обвинуваченого; його поведінку під час досудового розслідування; місце роботи (рід зайнять, спосіб життя) обвинуваченого; стадія розгляду справи і не досліджені докази, кількість не допитаних свідків і можливість впливу на них.
На підставі аналізу названих обставин Суд, погоджуючись з висновком слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області зазначеного в ухвалі від 28.01.2025 (справа №766/1155/25), доходить висновку про відсутність ризику переховування обвинуваченим від органу досудового розслідування та суду, враховуючи те, що відповідних доказів прокурором не надано.
Крім того, обвинувачений має постійний дохід, який пов'язаний з його фактичним місцем проживання - допомога як ВПО. Також Суд вважає, що невеличкий дохід від пенсії не дає йому можливості матеріально організувати переховування від суду.
Також слід зазначити, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 раніше не судимий, однак щодо нього 25.10.2021 року до Чаплинського районного суду Херсонської області направлений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021231250000088 за ч. 1 ст. 115 КК України. Водночас, прокурором доказів щодо вчинення обвинуваченим будь-яких дій, пов'язаних із переховуванням від органів слідства чи суду не надано.
Проте, на переконання Суду існує ризик, визначений пунктом 3 ч. 1 ст. 177 КПК України в частині можливості впливу на потерпілого з метою спонукати останнього змінити показання, оскільки обвинувачений особисто знайомий з потерпілим, а також ризик визначений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, стосовно вчинення підозрюваним іншого правопорушення, зважаючи на те, що відносно підозрюваного вже порушувалося кримінальне провадження за ч. 1 ст. 122 КК України, яке було закрито у зв'язку із відмовою потерпілою особою від обвинувачення (у 2019 році), а також згадане кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України, яке направлено з обвинувальним актом до Чаплинського районного суду Херсонської області.
Наразі, правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, також пов'язано із вчиненням злочину проти життя та здоров'я інших осіб, що свідчить про його схильність до насильства та вчинення відповідних кримінальних правопорушень.
Суд наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і припущення прокурора щодо можливих вчинків обвинуваченого.
Висновки Суду
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Відтак, за переконанням Суду, наведені обставини щодо ризиків, а також тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення є вагомою підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м'якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.
Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не є переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов'язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 183, 194, 197, 199, 315, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28.01.2025 року, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 20.05.2025 року, включно, без визначення застави.
3. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5),
4. Ухвала підлягає негайному виконанню.
5. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
6. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
СуддяОСОБА_1