1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/773/25 1-кс/335/924/2025
19 березня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082030000793 від 29.10.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082030000793 від 29.10.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню встановлено, що 28 жовтня 2024 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на металевому пішохідному мосту розташованого поблизу Запорізької гімназії № 36 ЗМР, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Рибнікова, 12, в ході раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, за допомогою предмету схожого на ніж, правою рукою наніс ОСОБА_5 один удар у передню частину тулубу, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного проникаючого поранення передньої черевної стінки з пошкодженням стінки тонкого кишківника, яке є небезпечними для життя в момент заподіяння та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. 29 жовтня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. 15.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2025, у період часу з 07 годин 25 хвилин по 08 годин 43 хвилини, за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, під час якого було виявлено та вилучено: чотири предмети схожі на ножі, які належать ОСОБА_5 ; мобільний телефон марки «Xiaomi MI A2 Lite», разом з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
Беручи до уваги те, що тимчасово вилучене майно, має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки зберегло на собі сліди скоєного кримінального правопорушення і необхідне для проведення ряду судових експертиз у кримінальному провадженні, з метою збереження речових доказів, старший слідчий звернувся до суду з клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Старший слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав, про що надав відповідну заяву.
Власник майна та його представник у судове засідання не з"явився, повідомлявся належним чином.
Розглянувши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Встановлено, що СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюються досудове розслідування кримінального провадження № 12024082030000793 від 29.10.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
29 жовтня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
20.02.2025, у період часу з 07 годин 25 хвилин по 08 годин 43 хвилини, за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, під час якого було виявлено та вилучено: чотири предмети схожі на ножі; мобільний телефон марки «Xiaomi MI A2 Lite», разом з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», НОМЕР_1 .
15.03.2025 старшим слідчим винесено постанову про визнання вилучених речей та предметів, речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на який посилається слідчий у своєму клопотанні, як на підставу для арешту майна, передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та необхідність накладення арешту на чотири предмети схожі на ножі; мобільний телефон марки «Xiaomi MI A2 Lite», разом з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», НОМЕР_1 , оскільки вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на:
- чотири предмети схожі на ножі;
- мобільний телефон марки «Xiaomi MI A2 Lite», разом з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», НОМЕР_1 , вилучених у ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1