Справа № 307/1033/25
Провадження № 1-кс/307/180/25
про застосування запобіжного заходу
26 березня 2025 року м. Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, має трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №42025072160000008 від 04 лютого 2025 року,
Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072160000008 від 04.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з неодноразовим продовженням такого та який продовжував діяти на про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організував незаконне переправлення громадянина України ОСОБА_7 , через державний кордон України. Так, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний момент вчинення, достовірно знаючи умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання грошових коштів за сприяння в незаконному перетині державного кордону України, наприкінці січня 2025 року, за допомогою месенджера «WhatsApp» встановив зв'язок з ОСОБА_7 , який мав намір незаконно перетнути кордон поза офіційними пунктами пропуску. В ході неодноразових розмов з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 обумовив, що його послуги будуть коштувати 3500,00 доларів США, за які він організує його незаконне переправлення та надасть необхідні поради, вказівки та вкаже на місце безперешкодного перетину кордону. В подальшому, 24 березня 2025 року, ОСОБА_7 приїхав до селища Солотвино, Тячівського району Закарпатської області, де мав очікувати подальших вказівок щодо організації незаконного переправлення через Державний кордон України. Цього ж дня близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_5 приїхав в селище Солотвино, по вул. Спортивній, 108, Тячівського району Закарпатської, на територію готелю «Viza», де зустрівся із ОСОБА_7 , та зайшли до ресторану, який знаходиться всередині приміщення вказаного готелю, де в ході розмови ОСОБА_5 детально розповів ОСОБА_7 як буде відбуватися перетин державного кордону України та необхідність підготовки засобів для його переправлення та вказав ОСОБА_7 очікувати подальших вказівок. У подальшому, 24 березня 2025 року, біля 18 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Vito» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під'їхав до вищевказаного готелю, де вказав ОСОБА_7 вийти на вулицю до автомобіля, після чого надав вказівку останньому сісти в салон автомобіля. В ході розмови ОСОБА_5 пояснив ОСОБА_7 як буде відбуватись переправлення його через державний кордон України, надав інструкції, вказав якими мають бути дії ОСОБА_7 а також в черговий раз сказав ОСОБА_7 , що його послуги будуть коштувати 3500 доларів США, обумовивши, що кошти потрібно надати одразу та після цього вони поїдуть до місця переправлення через Державний кордон України. ОСОБА_7 , погодившись на умови ОСОБА_5 , знаходячись в салоні автомобіля марки «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 145346,95 гривень, після чого ОСОБА_5 був викритий працівниками Тячівського МРВ УСБУ в Закарпатській області спільно з працівниками ОРВ ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та з корисливих мотивів.
24 березня 2025 року о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
25 березня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Глибокий Потік Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрованому в АДРЕСА_1 , громадянину України, з базовою загальною середньою освітою, одруженому, не працюючому, раніше не судимому, повідомлено, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.3 ст.332 КК України.
Слідчий зазначив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: рапортом, допитами свідка, протоколом огляду місця події, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом огляду предметів, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинений злочин, так як усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, адже санкцією ч.3 ст.332 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Крім того, ОСОБА_5 з метою уникнення покарання за вчинений злочин може виїхати з України поза пунктами пропуску через державний кордон України, що в подальшому унеможливить притягнення його до кримінальної відповідальності. Також, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, в тому числі ще не встановлених та не допитаних у даному кримінальному провадженні, так як поки не встановлено інших осіб, що спільно з ОСОБА_5 займаються наданням послуг з незаконного перетину громадянами державного кордону України за грошові кошти; Крім того, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти аналогічні злочини, оскільки добре обізнаний з місцями де можна переправити осіб через державний кордон України в обхід прикордонних нарядів.
Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуюється підозрюваному, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органу досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження.
Беручи до уваги викладене та враховуючи неможливість запобігання зазначених ризиків застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що є достатні підстави щодо підозри ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого йому злочину та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просить клопотання задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою причетність до вчиненого кримінального правопорушення визнав, однак просить не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила щодо вказаного клопотання та просить суд відмовити в задоволенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, захисник подала письмові заперечення, в яких зазначає, що підозрюваний ОСОБА_5 свою вину визнає, щиро розкаюється та не має будь-якого наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, має постійне місце проживання та проживає у шлюбі із ОСОБА_8 , має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пасинка ОСОБА_12 , 2003 року народження, який є повнолітнім, але має захворювання серцевої системи та потребує постійного лікування та підтримки здоров'я. Крім того, захисник вказує, що дружина ОСОБА_8 має онкологічне захворювання, стоїть на обліку у лікаря - онколога та на 01 квітня 2025 року має направлення на повторний огляд до лікаря онколога. Зазначає, що ОСОБА_5 нікуди не виїжджав та наміру переховуватися він не має. Посилання прокурора на ту обставину, що обвинувачений зможе незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні є необґрунтовані та не доведені. Про наявність будь-яких свідків підозрюваному невідомо, з матеріалами кримінального провадження підозрюваний не ознайомлений, отже і впливати на невідомих свідків він не може. Ризик щодо вчинення іншого кримінального правопорушення, або продовження вчиняти аналогічні злочини, оскільки обізнаний з місцями де можна переправити осіб через кордон України в обхід прикордонних нарядів, є не що інше як припущення сторони обвинувачення та нічим не підтверджені. Захисник зауважує, що ОСОБА_5 свою вину у скоєному визнає, щиро розкаюється, має намір співпрацювати зі слідством та сприяти розкриттю злочину. Вважає, що ризики не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому клопотання відносно застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню. Одночасно, захисник зазначила, що обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може поставити під небезпеку життя та здоров'я неповнолітніх дітей, а також дружини, яка має серйозне захворювання. Просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072160000008 від 04 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, підслідність якого визначено за СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.
Також встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_5 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
ОСОБА_5 фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України в 18 годині 10 хвилин 24 березня 2025 року.
Також досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, адже усвідомлює, що йому загрожує реальна міра покарання, може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Судом взято до уваги те, що в підозрюваного ОСОБА_5 на утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей: донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .
Також, встановлено, що дружина підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має онкологічне захворювання та має проходити медичні обстеження, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 18 березня 2025 року.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Беручи до уваги наведене, та те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дев'яти років, враховуючи особу підозрюваного, який раніше не судимий, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_5 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід в виді тримання під вартою.
Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі "Мангурас проти Іспанії" від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.
Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Крім того, беручи до уваги, що досудове слідство триває, не всі докази зібрані, не всі фігуранти кримінального правопорушення ідентифіковані, тому виправданим є необхідність визначити підозрюваному заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон ,інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; 5) носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 182, 183, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строком до 60 днів.
Строк дії ухвали - до 24 години 00 хвилин 23 травня 2025 року.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , передбачених КПК України обов'язків - 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача - ДКСУ м. Київ, рахунок - UA198201720355209001000018501, призначення платежу - застава.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон ,інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
Зазначені обов'язки застосовуються на строк не більше двох місяців із дня винесення ухвали, і у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.
Після закінчення строку, на який на підозрюваного покладені обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Тячівський районний суд Закарпатської області.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали складено та оголошено 28 березня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1