Справа № 953/9992/24
н/п 1-кс/953/2402/25
"27" березня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про зміну місця зберігання тимчасово вилученого майна, на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2025 у кримінальному провадженні № 12024220000000452 від 05.04.2024, -
26.03.2025 до канцелярії суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про зміну місця зберігання тимчасово вилученого майна, на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2025 у кримінальному провадженні № 12024220000000452 від 05.04.2024, у якому заявник просить: передати на відповідальне зберігання, змінити місце зберігання з тимчасово вилученого майна, у ОСОБА_3 під час обшуку 13.01.2025, а саме з: мобільного телефону SAMSUNG S23+зелений, в чохлі білого кольору у вимкненому стані; ІMEI № НОМЕР_1 ; IMEI № НОМЕР_2 ; з телефонною електронною карткою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , системний блок чорного кольору, DE QUIET » s/n W12X7480063573, який вилучено під час обшуку 13.01.2025р. - ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви представник власника майна зазначає, що в провадженні слідчого СУ ГУНП перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12024220000000452.
Ухвалою слідчого суді від 07.01.2025р. було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . При проведенні обшуку 13.01.2025р. у ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 вилучено особисті кошти, які містяться на банківських картках, які були повернуті під відповідальну розписку, а саме: мобільний телефон SAMSUNG S23+зелений, в чохлі білого кольору у вимкненому стані; ІМЕІ № НОМЕР_1 ; ІМЕІ № НОМЕР_2 ; з телефонною електронною карткою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; системний блок чорного кольору. Як вказує адвокат, майно, речі, які вилучено під час обшуку не у повному обсязі є майном ОСОБА_3 , а є також майном його дружини, доньки, зятя, онука.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2025 накладено арешт на речовий доказ, та зберігання арештованого майна визначено камеру речових доказів СУ ГУНП в Харківській області.
При цьому, представник власника майна зазначає, що на даний час не має необхідності зберігати речовий доказ, телефони які вище зазначені, банківські картки, ноутбуки, коробки з телефонів, слоти та інше в камері речових доказів СУ ГУНП в Харківській області, оскільки інформація яка містилася на цих носіях оглянута та скопійована органом досудового розслідування.
Водночас, адвокат вказує, що ОСОБА_3 на допит ніхто не викликав, з моменту обшуку минуло майже півтора місяці, а тому за цей розумний час була можливість провести усі необхідні та заплановані слідчі дії. Також, як вбачається з відповіді наданої на її адвокатські запити, усі необхідні слідчі дії з вищевказаним майном вже проведено, у зв'язку з чим виникла необхідність звернутись до слідчого судді з даним клопотанням.
У судове засідання представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 та власник майна ОСОБА_3 не з'явилися, викликалася належним чином (а.с. 10). 27.03.2025 адвокат ОСОБА_4 через електронну пошту суду подала клопотання про розгляд справи без її участі та без участі ОСОБА_3 , подане клопотання підтримала та просила задовольнити (а.с. 12-13).
Прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені судом своєчасно та належним чином (а.с. 11), проте в судове засідання не з'явився. 27.03.2025 через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд клопотання без його участі, вказав, що проти задоволення клопотання не заперечує та просив передати майна на відповідальне зберігання ОСОБА_3 (а.с. 14).
Неявка учасників процесу не є перешкодою для розгляду клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дослідивши матеріали справи № 953/9992/24 н/п 1-кс/953/646/25, приходить до наступного.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024220000000452 від 05.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України (т. 2 а.с. 1-2 справа № 953/9992/24 н/п 1-кс/953/646/25).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2025 накладено арешт на копії медичних документів (епікриз до історії хвороби, протокол МРТ, виписка із медичного консультативного висновку) на ім'я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 на 9 арк.; мобільний телефон марки «Samsung Gelexy S 23» в чохлі зеленого кольору IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 s/n НОМЕР_7 з сім-картою НОМЕР_8 та е-сім НОМЕР_9 ; системний блок чорного кольору «DE QUIET» s/n W12X7480063573 - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку. (т. 3 а.с. 194-223 справа № 953/9992/24 н/п 1-кс/953/646/25).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
14.01.2025 постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_7 вилучене майно 13.01.2025 під час проведення обшуків, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024220000000452 від 05.04.2024 (т. 2 а.с. 207-251 справа № 953/9992/24 н/п 1-кс/953/646/25).
Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У відповідності до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст. 1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п. 35).
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про зміну місця зберігання тимчасово вилученого майна представник власника майна зазначає, що на теперішній час проведені всі необхідні слідчі дії, які можуть стосуватися цього майна.
При цьому, процесуальний керівник - прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 не заперечує проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну місця зберігання тимчасово вилученого майна (а.с. 14).
Так, з наданих матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, що не виключає в подальшому проведення слідчих дій з вказаним майном.
Враховуючи викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, як арешт вказаного вище майна. Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Однак, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає можливим змінити місце зберігання тимчасово вилученого майна, а саме: мобільного телефону SAMSUNG S23+зелений, в чохлі білого кольору у вимкненому стані; ІMEI №1-358153621590277101; IMEI №2- НОМЕР_10 ; з телефонною електронною карткою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , системний блок чорного кольору, DE QUIET » s/n W12X7480063573 та передати його на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_8 , з покладенням на ОСОБА_3 обов'язку забезпечити зберігання вказаного майна - до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, попередивши його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 28, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про зміну місця зберігання тимчасово вилученого майна, на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2025 у кримінальному провадженні № 12024220000000452 від 05.04.2024- задовольнити.
Змінити місце зберігання арештованого майна, а саме: мобільного телефону SAMSUNG S23+зелений, в чохлі білого кольору у вимкненому стані; ІMEI №1-358153621590277101; IMEI №2- НОМЕР_10 ; з телефонною електронною карткою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , системний блок чорного кольору, DE QUIET » s/n W12X7480063573, та передати його на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_3 , - до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку.
Попередити ОСОБА_3 , про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Покласти на ОСОБА_3 , обов'язки по зберіганню вказаного майна до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку та, в разі необхідності, за першою вимогою надавати вказане майно слідчому, прокурору, експерту з метою його огляду та проведення слідчих дій.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1