справа № 952/544/24
провадження № 1-кп/952/24/25
25.03.2025 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Зачепилівка Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221090000433 від 06.04.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'янка Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта повна середня, непрацюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 15.04.2024 вироком Зачепилівського районного суду Харківської області за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік., -
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, -
Постановою Зачепилівського районного суду Харківської області від 07.02.2024 в справі № 952/23/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбачених ч.5 ст.126, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування транспортним засобом певної категорії, вчинене повторно протягом року, порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна та залишення водіями транспортних засобів місця дорожньо - транспортної пригоди, до якої вони причетні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 гривень в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на п'ять років.
Однак ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомлений з вказаною постановою суду, яка набрала законної сили 17.02.2024, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129-1 Конституції України, в частині обов'язковості судових рішень, ч.2 ст. 13 Закону України « Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та її об'єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин.
25.02.2024, о 16.20 год., ОСОБА_4 , керуючим автомобілем « ВАЗ-2103», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автошляху Красноград - Письмаківка- Руновщина в Берестинському ( Красноградському) районі Харківської області, де був зупинний працівниками РПП Красноградського РПВ ГУНП в Харківській області, які склали відносно останнього протокол від 25.02.2024 серія ААД № 288709 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 130 КУпАП, а саме дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчиненні особою, яка втретє протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування транспортним засобом певної категорії, вчинене повторно протягом року.
Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінуємого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та підтвердив, що кримінальне правопорушення було скоєно ним при обставинах, про які він дав добровільно та правдиво свідчення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні і які правильно вказані в обвинувальному акті.
Показання ОСОБА_4 є послідовними та логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, а тому суд вважає ці показання достовірними та такими, що знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги повне визнання ОСОБА_4 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, його вина є доведеною, суд, з урахуванням думки учасників процесу, вважає, що у подальшому дослідженні доказів по справі, отриманих під час досудового слідства, не має потреби, обмежившись дослідженням матеріалів справи, якими характеризується ОСОБА_4 . Судом роз'яснено учасникам процесу, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні інкримінуємого йому кримінального правопорушення доказана повністю і його дії кваліфікує за ч.1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
При призначенні міри покарання суд враховує характер та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, особу обвинуваченого ОСОБА_4 який за місцем проживання характеризується позитивно, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, є його щире каяття у вчиненому.
В силу ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують його покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 має бути призначене покарання в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 382 КК України, а саме: у виді штрафу, вважаючи можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Крім того, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 ( одного) року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, за яке ОСОБА_4 на даний час притягається до кримінальної відповідальності, вчинене 25 лютого 2024 року, тобто до ухвалення вироку Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При цьому частиною 3 статті 72 КК України визначено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
За таких обставин, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та вироком від 15.04.2024 року, із врахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України, покарання за вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та покарання за даним вироком у виді штрафу, слід виконувати самостійно.
Судових витрат та речових доказів по справі немає.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 50, 66, 67, 395 КК України, ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, який перерахувати на рахунок: одержувач коштів: ГУК Харків обл/СТГ Зачепил/21081100, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок UA 568999980313020106000020549, код бюджетної класифікації: 21081100.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань, покарання за вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та покарання у виді штрафу за даним вироком у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень - виконувати самостійно.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з моменту його проголошення в кримінальну палату Харківського апеляційного суду через Зачепилівський районний суд Харківської області, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий, суддя ОСОБА_1