Справа № 404/3970/21
Номер провадження 1-кс/404/464/25
13 березня 2025 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
прокурора ОСОБА_2
з участі секретаря судового засідання ОСОБА_3
розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання заступника начальника сектору дізнання Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_2 , про вирішення питання речового доказу у кримінальному провадженні №12021121130000780 за ст. 290 КК України, -
Заступник начальника сектору дізнання Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_2 , звернулась до Кіровського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про вирішення питання речового доказу у кримінальному провадженні №12021121130000780 за ст. 290 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено, що станом на дату подання клопотання вказане кримінальне провадження закрито, власник арештованого майна надав добровільну згоду про передачу арештованого майна на користь Збройних сил України, а тому слід передати транспортний засіб в дохід держави на користь Збройний сил України.
В судове засідання заступник начальника сектору дізнання не з'явилася, повідомлялася належним чином.
Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
Перевіривши долучені до клопотання матеріали, вважаю, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Встановлено, що в провадженні Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області перебували матеріали кримінального провадження №12021121130000780 за ст. 290 КК України за фактом того, що 30.05.2021 року було виявлено транспортний засіб «Honda Dio 34ZX», з прикріпленим номерним знаком на ньому НОМЕР_1 та реєстраційним документом ДАП344212, який відсутній в базі ІПНП, номер шасі відсутній в НАІС. За вказаним номером в базі обліковується САБУР SB 150 ZH.
В рамках даного кримінального провадження заступник начальника сектору дізнання Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області звернулась до суду з клопотанням про передачу транспортного засобу марки «Honda Dio 34ZX», з прикріпленим номерним знаком на ньому НОМЕР_1 в дохід держави на користь Збройних сил України.
30.05.2021 року за результатами проведеного огляду місця події у водія-володільця майна ОСОБА_5 вилучили транспортний засіб «Honda Dio 34ZX», з прикріпленим номерним знаком на ньому НОМЕР_1 .
За результатами досудового розслідування встановлено, що ідентифікаційний номер даного транспортного засобу не змінювався та є первинним, ідентифікатор двигуна теж не змінювався та є первинним, реєстраційний талон серії НОМЕР_2 на мопед «Honda Dio 34 ZX» з прикріпленим номерним знаком на ньому НОМЕР_1 виданий на ім'я ОСОБА_5 відповідає аналогічним бланкам, що знаходиться в офіційному обігу на території України.
Постановою дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 09.10.2023 року, кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження та у подальшому прокурор не виявив бажання застосувати спеціальну конфіскацію вилученого мопеда, тобто неприйнятним стане застосування наслідків спеціальної конфіскації без попереднього розгляду і процесуального вирішення зазначеного заходу кримінально-правового характеру.
При застосуванні спеціальної конфіскації суд повинен не лише послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар» (критерії, визначені Європейським судом прав людини). Приймаючи рішення про застосування спеціальної конфіскації, судам слід перевіряти, чи не порушує цей захід кримінально-правового характеру вказані критерії, ураховуючи при цьому обставини кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.
Згідно положень ст. 19 Конституції України, слідчий і прокурор зобов'язані діяти у порядку та спосіб передбачений законом.
Представники сторони обвинувачення під час досудового розслідування та судового розгляду не подали клопотання про застосування спеціальної конфіскації до вилученого транспортного засобу. Вже після закриття кримінального провадження така правова можливість втрачена, тобто ніхто не має процесуального права застосовувати спеціальну конфіскацію, зокрема під час вирішення питання про долю речового доказу.
Право на судовий захист є фундаментальним правом людини, яке є гарантією захисту її прав, свобод і законних інтересів, а рівень його забезпеченості характеризує демократизм держави та її правовий характер.
У кримінальному судочинстві, де стикаються публічні та приватні інтереси, виникає потреба у створенні таких механізмів реалізації права на судовий захист, які забезпечували б ефективне поновлення майнових прав особи, були максимально пристосовані для вирішення його завдань на всіх етапах провадження.
Як визначено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово та послідовно зазначав, що «перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у мирне володіння майном має бути правомірним: друге речення абзацу першого дозволяє позбавляти майна лише «за умов, визначених законом», а другий абзац визнає, що держави мають право контролювати процес користування майном шляхом застосування «законів». Верховенство права (правовладдя) одна із засад демократичного суспільства, притаманна всім статтям Конвенції. Отже питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту фундаментальних прав особи набуває значення лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, відповідало вимозі правомірності і не було свавільним [рішення у справі Iatridis v. Greece від 25 березня 1999 року (заява № 31107/96), § 58; рішення у справі Frizen v. Russia від 24 березня 2005 року (заява № 58254/00), § 33].
За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не слідує із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга).
Гарантії захисту та порядок відновлення порушеного права на власність мають своє відображення у кримінальному процесуальному законодавстві України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких умов необхідно використати практику застосування оцінки доказів, висловлену Верховним Судом по справі № 991/722/21 від 21 листопада 2023 року, коли своїми діями сторона кримінального провадження створила та/або сприяла створенню обставин, через які дослідження доказів став недоступним. Прокурор не дослідив висловлену ним версію розвитку подій, не встановив особу, яка вчинила злочин. Внаслідок бездіяльності прокурора, та порушення ним розумних строків проведення досудового розслідування , володілець арештованого авто не міг адекватно реалізувати власні процесуальні можливості, які могли б компенсувати невигідне становище, у якому він опинився. Цей принцип має також застосовуватися, mutatis mutandis, до інших ситуацій, коли сторона через ті чи інші обставини обмежується у використанні можливостей для з'ясування важливих обставин справи. Наслідки поведінки сторони, яка своїми діями унеможливила або значно ускладнила дослідження важливих доказів, має тлумачитися на користь протилежної сторони, щоб не заохочувати сторону до використання таких прийомів. Проведення слідчим/прокурором однобічного досудового розслідування виключає можливість застосування спеціальної конфіскації, та незаконної передачі вилученого майна сторонній особі.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ініціатор клопотання використав надто формальні ознаки для звернення з клопотанням про вирішення долі речового доказу. Правильність такого твердження міститься у правовому висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), а також у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 352/882/18 (провадження № К/9901/65687/18), від 26 червня 2019 року у справі № 826/13030/18 (провадження № К/9901/67011/18), від 21 серпня 2019 року у справі № 826/11852/18 (провадження № К/9901/67801/18), від 27 листопада 2019 року № №819/313/18 (провадження № К /9901/156/19).
При цьому Верховний Суд зазначив, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що порушить майнові права володільця майна, із супутнім ризиком порушення його права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (BelesandOthers v. theCzechRepublic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Крім того, відповідно до огляду судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо застосування спеціальної конфіскації майна як заходу кримінально-правового характеру зазначено, що тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації та чи вирішувалося питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Якщо у кримінальному провадженні сторона обвинувачення не довела належними і допустимими доказами, що вилучене в ході обшуку/огляду майно обвинувачений отримав унаслідок вчинення інкримінованого йому злочину, а обвинувачення в цій частині останньому не пред'являлося, то підстави для застосування спеціальної конфіскації майна відсутні.
Системно-структурний аналіз положень КК свідчить про те, що за своєю правовою природою спеціальна конфіскація не є покаранням, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру, які полягають у передбачених законом обмеженнях прав і свобод особи, що не мають карального навантаження, а спрямовані на забезпечення безпеки суспільства шляхом реалізації превентивної мети - утримання винних від скоєння нових протиправних діянь та усунення умов, які сприяють їх вчиненню. Отже, спеціальна конфіскація є заходом процесуального примусу, який обтяжує становище особи. Тому при застосуванні інституту спеціальної конфіскації слід дотримуватися принципу справедливого балансу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання прав потерпілого.
Оскільки в даному кримінальному провадженню підозру нікому вручено не було, та станом на дату подання цього клопотання кримінальне провадження закрито, суддя стверджує про безпідставність доводів ініціатора клопотання щодо необхідності застосування спеціальної конфіскації.
Крім того, ініціатор клопотання просить передати вилучене майно суб'єкту публічного права щодо якого не вказано його правовий статус, не має повної назви юридичної особи, це суперечить національному законодавству та вимогам міжнародних стандартів щодо якості проведення досудового розслідування, передбачених ст. 6 Європейської Конвенції, стосовно дотримання принципу юридичної визначеності.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100 КПК України -
Клопотання заступника начальника сектору дізнання Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_2 , про вирішення питання речового доказу у кримінальному провадженні №12021121130000780 за ст. 290 КК України- задовольнити частково.
Вирішити долю речових доказів у кримінальному провадженні №12021121130000780 за ст. 290 КК України та повернути транспортний засіб «Honda Dio 34ZX», з прикріпленим номерним знаком на ньому НОМЕР_1 та реєстраційним документом НОМЕР_2 володільцю - ОСОБА_5 .
В частині вимоги про передачу транспортного засобу в дохід держави на користь Збройний сил України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя Кіровського ОСОБА_1
районного суду
м.Кіровограда