Справа № 385/116/25
Провадження № 2/385/52/25
19.03.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Гришака А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Зеленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гайвороні Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради Кіровоградської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,-
26.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради Кіровоградської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Позов мотивовано тим, що у невстановленому місці та не в установлений час виник злочинний умисел у ОСОБА_2 разом із працівниками правоохоронних органів усвідомлюючи свої незаконні дії працівники правоохоронних органів за попередньою змовою з ОСОБА_2 неодноразово створювали злочинним шляхом перешкоджання ОСОБА_1 спілкуванням з сином, ОСОБА_3 наступним способом: кожного разу коли позивач приїжджає за місцем реєстрації сина, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 через засоби мобільного зв'язку повідомляють умисно неправдиві відомості на лінію 102, що ОСОБА_1 , вчиняє кримінальні правопорушення та сімейне насильство за місцем реєстрації та проживання сина. Мета їхніх вчинків робити зло ОСОБА_3 та перешкоджати спілкуванню та вихованні позивачу з сином. Своїми систематично неправдивими повідомленнями про вчинення позивачем домашнього насильства та систематично неправдивими повідомленнями про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 завдала значної моральної шкоди разом з працівниками національної поліції які використовуючи свої владні повноваження всупереч інтересам служби, можливо за певну винагороду систематично штучно створюють штучні перешкоди у спілкуванням та вихованні з сином, ОСОБА_3 . Також підозрює, що працівники правоохоронних органів вживають наркотичні засоби , окрім цього підозрою, що працівники національної поліції України «підсадили» та схиляли ОСОБА_2 на систематичне вживання наркотичних засобів або їх аналогів.
Просить суд: зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина, ОСОБА_3 . Визначити такі способи участі ОСОБА_1 , у спілкуванні та виховання сина: два тижні кожного місяця, за адресою проживання позивача, без присутності матері дитини, ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28.01.2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 10.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. 26.02.2025 року до суду подав заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить задовольнити позовну заяву.
Відповідача в судове засідання не з'явилася, до суду подала заяву в якій просила розгляд справи провести без її участі. Позовні вимоги не визнає та заперечує в їх задоволенні.
Представник органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради Кіровоградської області в судове засідання не з'явився, до суду надав клопотання в якому просив розгляд справи без участі їхнього представника.
Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи та на підставі пояснень представника позивача. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст.89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09 грудня 2021 року - ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с. 12).
У висновку органу опіки та піклування від 25.02.2025 року №03-26/45/1 «Щодо розв'язання спору про участь ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » зазначено: батько дитини, ОСОБА_1 , свою позицію щодо участі у вихованні сина виклав у позовній заяві. З мамою дитини, ОСОБА_2 , проведено бесіду у якій вона виклала свою позицію щодо участі колишнього чоловіка у вихованні сина. ОСОБА_6 разом зі своїм сином проживають в м. Гайвороні з осені 2023 року, весь цей час батько дитини безперешкодно спілкувався з сином. Приїздив з м. Черкаси на декілька днів і проводив час з Костею. Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2024 року встановлено графік спілкування її колишнього чоловіка з сином: щопонеділка, щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 15:00 до 18:00 в присутності матері дитини та за її місцем проживання. Вона у жодному разі не заперечує та не чинить перешкод у спілкуванні сина з батьком, навіть дуже хоче щоб дитина знала батька та спілкувалась з ним. Вона не заперечує щоб ОСОБА_7 приїздив та проводив з сином стільки часу скільки забажає, не лише у дні та години визначені графіком встановленим рішенням суду. Єдина її умова, щоб ОСОБА_7 не був у стані алкогольного сп'яніння. Дитина відвідує дитячий садочок, лише пройшла адаптацію у дитячому колективі, вона працює, тому їздити кожні два тижні до м. Черкаси не має жодної можливості. Костя повинен відвідувати дошкільний навчальний заклад, розвиватись, спілкуватись з однолітками, навчатись та готуватись до подальшого відвідування школи. Мати дитини у жодному разі не має бажання перешкоджати батькові приймати участь у вихованні сина, але наполягає щоб такі зустрічі відбувались у звичному для дитини середовищі і лише коли батько дитини буде знаходитись у тверезому стані. ОСОБА_8 лише три роки, у такому віці між дитиною і мамою існує дуже стійкий емоційний зв'язок і перебувати два тижні без матері дитина не може. Батьки дитини повинні усвідомлювати, що дитині необхідно забезпечити гармонійне виховання за місцем її проживання, підтримання тісних емоційних зв'язків з значущими особами у звичному для дитини середовищі, що батьки повинні знаходити компроміс між власними бажаннями та інтересами дитини. Незалежно від відносин, що склалися між ними залишаються батьками ОСОБА_8 , тому їхній першочерговий обов'язок піклуватися про здоров'я дитини її психічний та психологічний стан, діяти лише в найкращих її інтересах переступивши через всі свої бажання та амбіції. Враховуючи вище викладене, з метою захисту прав та законних інтересів дитини, враховуючи рішення комісії захисту прав дитини при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради від 24 лютого 2024 року №4, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради дійшов висновку: ОСОБА_1 має право та зобов'язаний спілкуватись і виховувати свого сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але зустрічі мають відбуватись за місцем проживання дитини, визначення годин таких зустрічей залишити на розсуд суду (а.с.61-63).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У висновку органу опіки та піклування від 25.02.2025 року №03-26/45/1 «Щодо розв'язання спору про участь ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » зазначено: Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2024 року встановлено графік спілкування її колишнього чоловіка з сином: щопонеділка, щосереди, щоп'ятниці та щонеділі з 15:00 до 18:00 в присутності матері дитини та за її місцем проживання. Вона ( ОСОБА_2 ) у жодному разі не заперечує та не чинить перешкод у спілкуванні сина з батьком, навіть дуже хоче щоб дитина знала батька та спілкувалась з ним. Вона не заперечує щоб ОСОБА_7 приїздив та проводив з сином стільки часу скільки забажає, не лише у дні та години визначені графіком встановленим рішенням суду.
Позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів, що відповідач чинить йому перешкоду у спілкуванні та вихованні спільної дитини. Надані позивачем заяви про вчинення злочину, не доводять факту перешкоджання позивачу у вихованні сина.
Особа, яка звертається до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, повинна довести конкретні факти порушення її немайнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені діями відповідача.
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради Кіровоградської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.03.2025 року.
Суддя: А. М. ГРИШАК
Дата документу 19.03.2025