Справа № 212/1197/25
1-кс/212/412/25
27 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя ОСОБА_1 за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста кострома російської федерації, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої, та
встановила таке.
До суду звернувся слідчий із зазначеним клопотанням у кримінальному провадженні № 12025041730000161 від 04.02.2025. Просив змінити підозрювані ОСОБА_4 раніше застосований запобіжний захід з тримання під вартою і застосувати до неї запобіжний захід у вигляді поміщення її до закладу "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради», із звичайним режимом нагляду в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Клопотання обґрунтував таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 04 лютого 2025 року о 16:38 годині, перебуваючи за місцем свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , використовуючи особистий мобільний телефон фірми «Motorola» модель «g24», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером: НОМЕР_3 здійснила дзвінок на номер спеціальної лінії «112», де виклик прийняв оператор комп'ютерного набору відділу служби «112» ДСНС України у Дніпропетровській області, в ході якого повідомила про мінування адміністративної будівлі Відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що забезпечує діяльність органів державної влади за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Костя Гордієнка, буд.7, тобто повідомила про подію, яка загрожує загибеллю людей чи іншим тяжким наслідкам.
В ході виїзду слідчо-оперативної групи ВП №3 Криворізького районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області спільно із залученням фахівців вибухово-технічного відділу при ГУ НП в Дніпропетровській області повідомлення ОСОБА_4 про мінування адміністративної будівлі не підтвердилося. Вибухових пристроїв та вибухонебезпечних речовин у відділенні поліції №3 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області не виявлено, тобто повідомлення про мінування є завідомо не правдивим.
Отже, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України за ознаками: завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху якщо об'єктом завідомо неправдивого повідомлення стала будівля, що забезпечує діяльність органів державної влади, вчинене повторно. 05.02.2025 їй було повідомлено про підозру.
Слідчий вважає, що наявні ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Даний ризик підтверджується тим, що підозрювана - не заміжня, офіційно не працює, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючу, тобто не має міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати її не покидати межі м. Кривий Ріг або території України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
2. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. Вивченням особи підозрюваної встановлено, що вона - раніше судима за аналогічний злочин та притягалась до кримінальної відповідальності, тому добре обізнана про наслідки вчинення нею кримінального правопорушення, також тим, що санкцією ч. 2 ст.259 КК України може бути призначене покарання до 8 років позбавлення волі, а отже є ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим шляхом, а саме шляхом не явки до слідчого, прокурора та суду, з метою уникнення реального відбуття покарання (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення. Перебуваючи на волі підозрювана може продовжувати в подальшому здійснювати неодноразові повідомлення на спеціальну лінію «112» або інші екстрені служби, з метою завідомо неправдивих повідомлень про підготовку вибуху (замінування; п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Під час досудового розслідування було призначено амбулаторну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, за висновком якої ОСОБА_4 має психічний розлад і потребує застосування примусових заходів медичного характеру в спеціалізованому закладі з надання психіатричної допомоги.
Порядок досудового розслідування змінено на порядок, передбачений главою 39 КПК України.
Позиція учасників у судовому засіданні. Встановлені обставини.
В судовому засіданні прокурор на задоволенні клопотання наполягав; наголосив на тому, що усі ризики, заявлені під час первісного обрання запобіжного заходу (у вигляді тримання під вартою), продовжують існувати.
Підозрювана заперечила проти застосування щодо неї запобіжного заходу, про який просив слідчий, та просила застосувати до неї цілодобовий домашній арешт. Зазначила, що вона - адекватна, нормальна, примусового лікування не потребує.
Захисник також заперечив проти задоволення клопотання та просив застосувати до підозрюваної домашній арешт.
Законний представник не заперечувала проти зміни запобіжного заходу на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя встановила, що, крім матеріалів, які раніше вже досліджувалися під час первісного обрання підозрюваній запобіжного заходу 06.02.2025 (у вигляді тримання під вартою), до клопотання додані: протоколи допиту двох свідків від 11.02.2025 (сусідів за місцем проживання підозрюваної; а. с. 38-39), Висновок експерта від 24.03.2025, відповідь від 11.02.2025 на запит слідчого про звернення ОСОБА_4 до лікаря-нарколога, Висновок судово-психіатричного експерта від 14.03.2025, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину від 27.03.2025 (вручене захиснику та законному представнику ОСОБА_4 27.03.2025, що вони обидва підтвердили в судовому засіданні), Постанова про зміну порядку досудового розслідування від 27.03.2025.
Згідно з протоколами допиту свідків (а. с. 38, 39) вони обидва показали, що знають ОСОБА_4 за місцем її мешкання протягом багатьох років; вона веде конфліктний та аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями та веде себе неадекватно; товаришів в оточенні сусідів не має, тому що з усіма конфліктує; зі свого телефону постійно телефонує на спеціальну лінію «102» та повідомляє хибну інформацію про кримінальні правопорушення, в основному про замінування будинку, в якому вона сама і свідки проживають.
Згідно з відповідями від 11.02.2025 на запит слідчого про звернення ОСОБА_4 до лікаря-нарколога (а. с. 26), психіатра (а. с. 25) повідомлено, що вона зверталася до лікаря-нарколога КП «ДБКЛПД» «ДОР» з 27.10.2018 по теперішній час з приводу «Вживання алкоголю зі шкідливими наслідками» та з 2021 року звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра з приводу шизоафективного розладу.
Згідно з Висновком судово-психіатричного експерта № 123-к від 14.03.2025 (а. с. 41-44) ОСОБА_4 в період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, виявляла та в теперішній час виявляє психічний розлад у формі шизофренії параноїдної; цей розлад позбавляв її здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння; за своїм психічним станом вона у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії та керувати ними; відповідно до ст. 92 КК України потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги.
З 06.02.2025 до підозрюваної застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за скоєння якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
Застосовані норми права та оцінка суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин ( справа «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» («Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»; Заяви № 12244/86; 12245/86; 12383/86; Рішення від 30.08.1990, § 32).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення слідчий суддя встановила ще під час первісного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і за додатково наданими матеріалами (серед яких протоколи допиту свідків та висновок експерта від 24.03.2025 про належність голосу на записі про замінування ОСОБА_4 , а. с. 40) переконалася у її наявності.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд погоджується з доводами органу досудового розслідування та вважає усі заявлені слідчим ризики реальними та такими, що продовжують існувати.
Згідно зі ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Статтею 94 КК України передбачено, що, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру, серед яких - госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом (п. 2 ч. 1 ст. 94). Відповідно до ч. 3 зазначеної статті госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Згідно з ч. 1-3 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:
1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;
2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Такі заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Висновком судово-психіатричного експерта № 123-к від 14.03.2025 (а. с. 41-44) та відповідями на запит слідчого щодо перебування підозрюваної на медичних обліках, звернень за медичною допомогою (а. с. 25, 26; описано вище) підтверджується стан здоров'я, психічний стан підозрюваної як такий, що потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги.
застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні - недостатніми.
Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного, та інші питання.
Суддя, змінюючи запобіжний захід, враховує, серед іншого, тяжкість злочину, відсутність у підозрюваної міцних соціальних зв'язків, відсутність офіційного працевлаштування, наявність судимості за вчинення аналогічного злочину; високу суспільну небезпечність правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 ; негативну побутову характеристику щодо підозрюваної та показання свідків-сусідів, які свідчать на користь необхідності ізоляції від суспільства.
Домашній арешт, на думку слідчого судді, передбачає, в першу чергу, самоконтроль з боку підозрюваної, до наявності якого суддя ставиться скептично; він не забезпечить ізоляції підозрюваної від суспільства та мінімізацію ризиків, заявлених слідчим.
Враховуючи зазначене, керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 194, 196, 200, 395 КПК України, слідчий суддя
постановила:
клопотання слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області -задовольнити.
Змінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід з тримання під вартою і застосувати до неї запобіжний захід у вигляді поміщення її до закладу "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради", що розташований за юридичною адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Бехтерева, буд. 1, із звичайним режимом нагляду в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, строком до 04 квітня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали складений та проголошений 28 березня 2025 року о 08:15 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1