Справа №209/10018/24
Провадження №1-кп/209/167/25
25 березня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кам'янське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 листопада 2024 року за № 12024041790000989, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня , не одруженого , раніше судимого- 14 листопада 2024 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.4 ст. 185,75,76 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки , не працюючого , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.4 ст. 185 КК України,
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк шістдесят діб .Своє клопотання прокурор мотивував тим, що під час судового розгляду встановлено наявність ризиків , передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо покладається необхідність запобігання: спробам переховуватися від суду,незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні , вчинити інше кримінальне правопорушення . Прокурор вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вислухавши думку прокурора,потерпілої, обвинуваченого, захисника , суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового засідання за клопотанням учасників судового провадження суд має право обрати , змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження , у тому числі запобіжний захід , обраний щодо обвинуваченого .
Відповідно до ст. 177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення , а також наявність ризиків ,які дають достатні підстави слідчому судді ,суду вважати , що підозрюваний , обвинувачений , засуджений може здійснити дії ,передбачені ч.1 с.177 КПК України .
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов'язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Гарсія Руіс проти Іспанії»).
У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (справа «Соловей і Зозуля проти України» від 27 листопада 2008 р.). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду (без мотивування підстав для його прийняття) не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 12 лютого 2015 р. по справі «Подвезько проти України » визначено порушення п.1 і 3 ст.5 Конвенції з прав людини з огляду на те, що досудове тримання під вартою не ґрунтувалося на належних і достатніх підставах і суди не аргументували необхідність тримання заявника під вартою.
У рішенні ЄСПЛ «Жердєв проти України » Європейський суд вказав , що вже встановлював у справах проти України порушення у зв'язку з тим, що навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою , національні суди здебільшого посилаються на аналогічні підстави , наведені при затриманні , не вказуючи жодного з нових деталей ,або взагалі не обґрунтовують обрання такого запобіжного заходу ;-національні суди на жодному етапі не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів
Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:
1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінальному правопорушеніь, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред'явленого йому обвинувачення.
2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України , який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин , санкція ст.185 ч.4 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років ;
3) вік та стан здоров'я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров'я задовільний ;
4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого : має постійне місце проживання ,проживає з цивільною дружиною та її трьома неповнолітніми дітьми,
5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : не працює;
6) репутація обвинуваченого: негативна ;
7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме та рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;
8) обвинувачений- судимий 14 листопада 2024 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.4 ст. 185,75,76 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався,
10) обвинуваченому не повідомлялося про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення,.
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, - 4 730,40 грн.
На думку суду, ризики ,передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України , що заявлені стороною обвинувачення при обранні та продовженні запобіжного заходу не зменшилися та прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_5 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду.
Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов'язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством.
Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_5 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання-відсутність соціальних зв'язків .
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Як вбачається із додатків до обвинувального акту, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. У судовому засіданні судом ще не допитувалися свідки , які заявлені стороною обвинувачення .
На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення ,вчиненого 08 листопада 2024 року , в той час яв відносно нього інше кримінальне провадження за ч.4 ст. 185 КК України перебувало у провадженні суду,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.
З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 років.
З огляду на викладене, суд вважає що продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв'язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Тобто , для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .
Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_5 до скоєння інкримінованого злочину , суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Суд зазначає, що у даному конкретному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес ,який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості обвинуваченого , що саме , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків .
Суд приходить до висновку про можливість визначення обвинуваченому застави відповідно до ст. 182 КПК України у розмірі у 50 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року, що складає 151 400 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.331 КПК України,суд
Продовжити запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, громадянину України, у виді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк шістдесят днів з 25 березня 2025 року до 23 травня 2025 року включно.
Визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 у 50 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року, що складає 151 400 грн., які можуть бути внесені на рахунок ТУ ДСА України.
Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: - прибувати до прокурора і суду за першою вимогою у встановлений час- не відлучатися із населеного пункту , де він перебуває, без дозволу прокурора та суду; -повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; - утримуватися від спілкування зі свідками по вказаному кримінальному провадженні ;-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон , інші документи , що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну .
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора , суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки ,застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку ,встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави у дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали суду відносно обвинуваченого ОСОБА_5 направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» .
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст ухвали оголошений 28 березня 2025 р. о 09.00 год.
Суддя ОСОБА_1